3. Абстрактне мислення

Мислення — це особлива ідеальна діяльність людини, яка виникає, формується, розвивається в суспільстві, коли людина перебуває у певному соціокультурному середовищі і вступає в багатогранні відносини з природним і соціальним світом, що її оточує.

Мислення — це процес опосередкованого і узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях.

4. Істинність думки

Істинними є думки, які в принципі, загалом, відповідають дійсності за своїм змістом. У формальній логіці абстрагуються від проблеми відносності істини й розглядають думки як такі, за якими закріплене одне і лише одне логічне значення – або істина або хибність

5. Формальна правильність міркувань

Правильне міркування – міркування, в якому одні думки (висновки) з необхідністю випливають з інших думок (засновків).

Логічна правильність міркування це умова істинності думок. Це міркування, в якому одні думки (висновки) з необхідністю випливають з інших думок. Закон мислення, чи логічний закон – це необхідний, суттєвий зв’язок думок в процесі міркування. Слід розрізняти формально-логічні і діалектичні закони (усне пояснення).

6. Логіка античної Греції

Засновником логіки в давньогрецької філософії вважається давньогрецькийфілософ Арістотель, оскільки вважається, що він вивів першим логічнимтеорію. Попередниками Аристотеля в розвитку логічної науки у СтародавнійГреції були Парменід, Зенон Елейський, Сократ і Платон. Аристотель же вперше систематизував доступні знання про логіку, обгрунтував форми іправила логічного мислення. Його цикл творів «Органон» складається зшести робіт, присвячених логіці: «Категорії», «Про тлумачення», «Топіка», «Перша аналітика» та «Друга аналітика», «Софістичні спростування». Після Аристотеля у Давній Греції логіка також розроблялася представниками школи стоїків. Великий внесок у розвиток цієї науки внесли оратор Цицерон ідавньоримський теоретик ораторського мистецтва Квінтіліан.

7. Середньовічна логіка

У міру наближення до Середнім століттям логіка отримувала більш широкепоширення. Її почали розробляти арабомовні дослідники, наприклад, Аль-Фарабі (бл. 870-950 рр..). Середньовічна логіка називаєтьсясхоластичної, а її розквіт в XIV столітті пов'язують з іменами вчених ВільямаОккама, Альберта Саксонського і Уолтера Берлі.

8. Розвиток логіки у новий час

Цей історичний період в логіці відзначається появою безлічі вкрай значимихдля науки публікацій. Френсіс Бекон у 1620 році опубліковує свій «Новий органон», що міститьоснови індуктивних методів, удосконалених пізніше Джоном Стюартом Міллем і дістали назву методів встановлення причинних зв'язків між явищамиБекона-Мілля. Суть індукції (узагальнення) - у сходженні (в процесі пізнання)від окремих випадків до загальних правил. Також необхідно шукати причини своїх помилок. У 1662 році в Парижі видано підручник «Логіка Пор-Рояля", авторами якого є П. Ніколь і А. Арно, що створили логічне вчення на основі методологічнихпринципів Рене Декарта.