Контрольні запитання

1. Що таке твердість матеріалу?

2 Порівняйте твердість сталі, алюмінію, свинцю. Який з цих матеріалів твердіший?

3. В яких одиницях вимірюється твердість?

4. Формули підрахунку твердості матеріалу і площі лунки.

Лабораторна робота № 2

ВИЗНАЧЕННЯ УДАРНОЇ В'ЯЗКОСТІ МАТЕРІАЛІВ

Мета роботи: Ознайомитися з конструкцією і принципом роботи маятникового копра Шарпі і вивчити методи визначення ударної в'язкості електроізоляційних матеріалів.

Загальні відомості

При виникненні коротких замикань в електричних установках струмоведучі частини піддаються електродинамічному навантаженню. Ці удари сприймаються електроізоляційними виробами, на яких закріплені струмоведучі частини.

При великих струмах короткого замикання можуть виникати електродинамічні удари, що іноді приводять до руйнування ізоляторів і інших електроізоляційних деталей. У зв'язку з цим електротехнічні матеріали (особливо тендітні: фарфор, азбестоцемент, шифер і ін.) необхідно випробовувати на ударну в'язкість. Ударну в'язкість, Дж/м², визначають по формулі

a_n = [G (h₁ – h₂)]/S₀, (2.1)

де G - маса маятника, кг; h₁, - висота центра ваги маятника у вихідному положенні, см; h₂ - висота злету центра ваги маятника після зламу зразка, см; So - початкова площа поперечного переріза зразка, см².

Прилади й устаткування

Для визначення ударної в'язкості користаються маятниковим копром Шарпі (Рис. 2.1). Зразки для визначення ударної в'язкості повинні бути стандартної прямокутної форми (120 х 15 х 10 мм) згідно ДСТ 4647-80. При випробовуванні листових і шаруватих матеріалів товщиною менш 10 мм зразок повинний мати таку ж товщину.

Рис. 2.1. Маятниковий копер:

а – схема; б – загальний вигляд; 1 – маятник; 2 – грань маятника; 3 – вісь маятника; 4 – досліджуваний зразок; 5 – опора для зразка; 6 – стійка копра.

Порядок виконання роботи

1. Розмістити стандартний зразок випробовуваного матеріалу 4 на опорах 5. Відстань між опорами при випробовуванні зразка товщиною більш 5 мм повинне бути 70 мм, а товщиною 5 мм і менш – 40 мм.

2. Підняти маятник 1 масою G і закріпити його у вихідному положенні (на висоті h₁,), як показано на рис. 2.1, а.

3. Звільнити маятник. Падаючи з висоти h₁, маятник ударяє по зразку: зразок руйнується, а маятник піднімається на висоту h₂ (на шкалі відзначається кут злету після руйнування зразка , град).

4. Підрахувати ударну в'язкість по формулі 2.1.

5. Результати виміру й обчислень записати в табл. 9.

6. Зробити висновок.

Таблиця 2.1.

№ п/п	Назва матеріалу	Маса маятника G, кг	Виміряні				Обраховані
			S0, см^2	h1, см	h2, см	β, град	an, Дж/м^2

Скласти звіт, включивши у нього відповіді на наступні запитання

Контрольні запитання

1. Що таке ударна в’язкість?

2. В яких одиницях вимірюється ударна в’язкість?

3. Формули для обрахунку ударної в’язкості.

4. В яких умовах матеріали піддаються ударному навантаженню?