Завдання студентам для самостійної роботи

1. У вигляді таблиці покажіть основні позитивні та негативні характеристики глобалізацій них процесів.

2. Покажіть (у вигляді таблиці) структуру глобальних проблем сучасності.

3. Визначте основні передумови виникнення глобальних проблем людства.

4. Які на Вашу думку, основні шляхи політичного розв’язання екологічної проблеми.

Література

1. Білорус О. Глобалізація. Прийняти виклик часу // Віче. – 2000. - № 12.

2. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективних суспільств. Доповідь Римському клубові. К. 1990.

3. Екологізація гуманітарної освіти: Збірник наукових статей, матеріалів, документів. – Львів, 2004.

4. Кремень Т. Державний суверенітет України у добу глобалізації // Політика і час. – 2003. – № 10.

5. Міжнародне співробітництво в реалізації глобальних екологічних проектів // В кн.: Світова економіка. – К.: Либідь, 2000. – С. 473-476.

6. Перга Т. І шляхом екологічної інтеграції // Політика і час. – 2001. – С. 48-51.

7. Політологія: Навчально-методичний комплекс. Підручник. – К., 2004.

8. Селіванов В. Всі ми – частина біосфери// Віче. 1995. № 11.

9. Старостенко Г. Теоретичні відомості демографічних процесів у високоурбанізованих регіонах// Економіка України. 1992. № 2.

10. Туниця Ю.Ю. Екологічний імператив – запорука сталого розвитку// Урядовий кур’єр, - 2000, 15 лютого.

11. Юрій М.Ф. Політологія: Підручник. – К: Дакор, КНТ, 2006.

Тема 17. Політичне прогнозування План

1. Визначення і загальні елементи теорії політичного прогнозування. Розвиток прогнозування, як науки. Основні види прогнозування.

2. Міжнародне програмування: його типи та етапи.

3. Основні напрями сучасної футурології і її характеристика. Концепція сталого розвитку.

Методичні рекомендації

Прогнозування є своєрідним випереджальним відображенням дійсності, а здатність до нього – є елементом інтелектуальної діяльності, однією з головних функцій свідомості особистості. Стимулює його багатогранна дійсність, яку людина прагне пізнати, подивившись очима розуму у майбутнє (Платон). Таке знання важливе і для прийняття політичних рішень. Адже будь-яка ситуація завжди певною мірою невизначена, і цілком природним є намагання людини знизити рівень цілі невизначеності.

У перехідних суспільствах рівень невизначеності значно зростає, а від сутності бачення майбутнього лякає, сковує ініціативу громадян. Тому суб’єкт політичного процесу, дбаючи про якнайширшу підтримку в суспільстві, особливе місце відводить у своїх програмах моделюванню майбутнього та шляхів його досягнення. На державному рівні постійно відпрацьовують десятки різних програм. Щоб оцінити їх з точки зору оптимальності використовують прогноз (грец. prognosis – передбачення)

У політології розрізняють політичне прогнозування, як наукове дослідження конкретних перспектив політичної ситуації і як практику вироблення прогнозів. Прогноз є науково обґрунтованим судженням про можливі стани об’єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його забезпечення. Прогнозування охоплює спеціальні наукові дослідження конкретних процесів, явищ, подій з метою отримання якісно інших знань, тих, що характеризують перспективи об’єкта дослідження.

Прогноз необхідний для уникнення небажаних результатів розвитку подій, забезпечення перебігу їх у бажаному напрямі. Прогноз, як нове знання існує у таких формах:

• знання про невідомі на момент прогнозування властивості об’єктів реальної дійсності;

• знання про властивості не існуючих на момент прогнозування об’єктів.

У прогнозуванні істотними є два аспекти: 1) пророкує, описує можливі, бажані або небажані перспективи, стани, рішення ; 2) передбачає рішення завдяки усвідомленню стану проблеми, використанню інформації про можливі результати цілеспрямованої діяльності. На цій підставі у проблемі прогнозування виділяють два аспекти: теоретико-пізнавальний і управлінський (пов’язаний з можливістю прийняття на основі прогностичного знання певного рішення).

Прогнозування охоплює усі сфери життєдіяльності людини. Щодо суспільного розвитку одним із найважливіших є політичне прогнозування, об’єкт якого - політика (внутрішня і зовнішня), а предмет - пізнання можливих станів політичних подій, явищ, процесів.

Політичне прогнозування – це вироблення обґрунтованого судження, передбачення можливого стану об’єкта політики в майбутньому і альтернативних шляхів і строків здійснення цих змін.

У першому питанні слід висвітлити розвиток прогнозування як науки.

Виділяють три етапи розвитку прогнозування як науки.

І етап (ХІХ – 1 пол. ХХ ст.). Прогнозування всередині національно-політичних систем.

П етап (50-70 рр. ХХ ст.). Міжнародний характер прогнозування (для західних держав) і директивне прогнозування згори (в країнах соцтабору).

Ш етап (з поч. 80-х рр.) Глобальне прогнозування.

У цьому питанні також слід розкрити основні принципи прогнозування, а також його основні види (технологічне, економічне планування, військове та соціальне прогнозування).

У другому питанні потрібно висвітлити і проаналізувати основні етапи міжнародного прогнозування.

1. Підготовчий етап.

2. Інкубаційний етап.

3. Операційний етап.

4. Етап реалізації прогнозу.

Також у цьому питанні доцільно визначити ознаки основних типів міжнародного прогнозування:

1. Стратегічного.

2. Тактичного.

3. Глобального.

У третьому питанні потрібно визначити основні характерні риси та напрямки сучасної футурології (науки, що вивчає перспективи розвитку суспільних процесів).

Також у цьому питанні потрібно висвітлити суть і принципи концепції сталого розвитку і визначити основні завдання сталого розвитку України.