Навчальний матеріал

Модуль 1. Тема „Актуальні проблеми сучасної гендерної лінгвістики”

1. Предмет вивчення сучасної гендерної лінгвістики

Зміст:

1. Історія вивчення гендерної проблематики.

2. Філософські витоки гендерної теорії.

3. Гендерна лінгвістика як наука.

Ключові слова: гендер, гендерна лінгвістика, стать, антропологічні аспекти.

Цілі та завдання вивчення розділу: успішне вивчення розділу дозволяє усвідомити етапи розвитку гендерних досліджень, їх філософське підґрунтя, з’ясувати основні теоретичні положення гендерної лінгвістики як науки, дізнатися про напрямки й методи гендерної лінгвістики.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.1.

Розділ подає основні теоретичні відомості про історичний розвиток поняття „гендер”, про гендерну лінгвістику, предмет її вивчення, функції, зв’язок з іншими лінгвістичними й нелінгвістичними дисциплінами, структуру.

Пункт 1 спрямований на визначення місця й ролі гендеру в сучасній науці, а також містить відомості про історію формування поняття „гендер”.

Під час опрацювання пункту 2 важливо визначити межі гендерної лінгвістики як науки, а також особливості її розмежування з лінгвістичною гендерологією. Матеріал цього пункту містить відомості про визначення ролі й місця гендерної лінгвістики в структурі всього курсу мовознавства.

1. Історія вивчення гендерної проблематики

Прочитайте й законспектуйте

Поняття „гендер” увійшло до сучасної лінгвістичної науки у другій половині минулого (ХХ) століття. У вітчизняній лінгвістиці перші регулярні спроби дослідити цю проблематику почали проводитися в кінці 80-х – на початку 90-х років.

Сплеск розвитку гендерної теорії припав на 60-ті роки XX ст. Його епіцентром стали Сполучені Штати Америки, де саме в цей період спостерігалась активізація демократичних процесів, спрямованих на ліквідацію різних форм дискримінації. Жіночий рух за цих умов набув нових − іноді аж радикальних − форм, що відбилося у його назві − „жіночий визвольний рух”. Нова хвиля боротьби за емансипацію була обумовлена структурними змінами в соціумі і, перш за все, значним збільшенням частки жіночої праці в суспільному виробництві.

Вражаючий характер мали не тільки форми феміністичного протесту, але й його зміст. Критиці підлягали ті підвалини суспільства, які сприяли, на думку феміністок, закріпленню нерівноправного становища жінок: заміжжя, материнство тощо. Вважалося, що саме після заміжжя жінки втрачають свободу. Пройшов певний час, доки прийшли зрілість в оцінках, поміркованість, зваженість дій і, нарешті, теоретичне обґрунтування. Цьому значною мірою сприяло створення мережі так званих жіночих досліджень, які були покликані водночас проводити просвітницьку роботу та підводити науковий фундамент під рух за звільнення жінок. Відтак жіночі дослідження стали невід’ємною частиною навчальних програм багатьох університетів. Заявилося чимало спеціалізованих науково-дослідницьких центрів із „жіночих” питань. До їх складу увійшли спеціалісти-біологи, фізіологи, антропологи, етнографи, філософи, історики, філологи.

З розгалуженням і поглибленням „жіночої” проблематики почалися суперечки, які розділили феміністів на прибічників „егалітарного” підходу (уважали, що й чоловіки, і жінки є рівними від природи) та тих, хто відстоював ідею „жіночої суб’єктивності” та „природної винятковості”.

Свій вихід із суперечки запропонували дослідники, які аналізували становище жінок та чоловіків у суспільстві, виходячи із зіставлення „жіночої” та „чоловічої” ролей у різних ситуаціях у різні періоди. Вони намагалися перевести аналіз відносин статей з біологічного рівня у соціальний, щоб нарешті відмовитися від постулату про „природне призначення статі”, показати, що поняття „стать” належить до таких самих смислотворчих понять, як „клас” або „раса”. Для цього було запропоновано ввести термін „гендер” (соціальна стать). Уперше його використав американський психоаналітик Роберт Столлєр у своїй книзі „Стать та гендер: про розвиток чоловічності та жіночності” (1968 р.). Слідом за виникненням терміну з’являються й центри гендерних досліджень, які вже не зациклюються на дослідженні суто жіночих питань.

Гендер розуміється як соціальна стать, він не тотожний біологічній статі, а є соціальним конструктом, що передбачає відмінності в ролях, поведінці, ментальних та емоційних характеристиках між чоловічим та жіночим, що створюються суспільством.

Гендер – це великий комплекс соціальних та психологічних процесів, а також культурних настанов, породжених суспільством, що впливають на поведінку національної мовної особистості. У феномені гендеру переплітаються складні культурні, психологічні та соціальні аспекти, тому він стає об’єктом зацікавлення не лише філософів, соціологів, економістів, але й лінгвістів.

На думку А.В.Кириліної, у науці до цього часу немає єдиного погляду на природу гендеру. Його відносять, з одного боку, до мисленнєвих конструктів, чи моделей, розроблених з метою більш чіткого наукового опису проблем статі й розмежувань її біологічних та соціокультурних функцій. З іншого боку, гендер розглядається як соціальний конструкт, що створюється суспільством, у тому числі за допомогою мови.