Оцінка зміни складу та структури майна та боргових прав підприємства за _____ період

Групи активів	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення
1. Необоротні активи, тис. грн..
у % до обсягу майна
2. Оборотні активи, тис. грн..
у % до обсягу майна
2.1. Запаси і витрати, тис. грн..
у % до обсягу оборотних активів
2.2. Засоби в розрахунках, тис. грн..
у % до обсягу оборотних активів
2.3. Поточні фінансові активи, тис. грн..
у % до обсягу оборотних активів
3. Витрати майбутніх періодів, тис. грн..
у % до обсягу майна
4. Всього майна та боргових прав, тис. грн..

Дані цієї таблиці дозволяють здійснити детальну оцінку змін, що відбулися у майні підприємства, складі та структурі груп та підгруп активів, зробити висновки про тенденції зміни та їх можливий вплив на діяльність підприємства.

Як позитивну тенденцію слід розцінити зростання обсягу майна та боргових прав підприємства за аналізований період, а у його складі – зростання обсягу та питомої ваги оборотного капіталу, що в загальному випадку є індикатором мобільності активів і фактором підвищення оборотності капіталу підприємства.

Оборотність капіталу залежить від частки у ньому оборотного капіталу та оборотності оборотного капіталу. Органічна будова капіталу (співвідношення між необоротними та оборотними активами), - теоретично прийнятним вважають середнє значення 50/50, - значною мірою зумовлюються галузевими особливостями, організаційно – технічним рівнем виробництва, стадією життєвого циклу, інвестиційною політикою підприємства, загально – економічною ситуацією, специфічними умовами діяльності. Зростання оборотного капіталу повинно відбуватись не за рахунок недоінвестування в основний, а поряд з ним.

При проведенні аналізу зміни складу і структури майна підприємства слід враховувати те, що певні зміни відбуваються і у складі виробничого потенціалу, тобто відображаються на здатності підприємства здійснювати свою виробничу програму. Тому за даними активу балансу доцільно проаналізувати зміни у тій вартості майна, яка визначає виробничий потенціал (основні засоби, виробничі запаси і незавершене виробництво). Визначають його обсяг та структуру на початок і на кінець періоду, а також відхилення, на підставі якого роблять висновки про зміни у виробничому потенціалі. Коефіцієнт реальної вартості засобів виробничого призначення в майні розраховується як частка від ділення чистої вартості засобів, що характеризують виробничий потенціал на вартість майна. Зниження цього коефіцієнта свідчить про втрату потенційних виробничих можливостей.

Крім того для аналізу майнового стану підприємства застосовують такі показники:

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у вартості майна як відношення залишкової вартості основних засобів до вартості майна. Динаміка цього показника свідчить про стан матеріально-технічної бази та інвестиційну політику підприємства.

Коефіцієнт зносу основних засобів Показує частку вартості основних засобів, що не перенесена на витрати в попередніх періодах. Високе значення цього коефіцієнта свідчить про незначну перспективну придатність основних засобів.

Частка активної частини основних засобів. Під активною частиною розуміють машини, обладнання, транспортні засоби. Ріст цього показника в динаміці звичайно розцінюється як позитивна тенденція.

Коефіцієнт реальної вартості засобів виробничого призначення в майні розраховується як частка від ділення чистої вартості засобів, що характеризують виробничий потенціал (основні засоби, виробничі запаси і незавершене виробництво), до вартості майна. Зниження цього коефіцієнта свідчить про втрату потенційних виробничих можливостей. (основні засоби, виробничі запаси і незавершене виробництво).

2 а) Оцінка лівостороннього ризику. Ризик, пов’язаний із змінами в структурі активів прийнято називати лівостороннім, оскільки ці активи знаходяться в лівій частині балансу. При формуванні структури активів підприємства для забезпечення ними фінансово – господарської діяльності підприємство зустрічається з цілим комплексом ризиків. Особливо гостро відчутними є ризики втрати ліквідності, зниження ефективності роботи, кредитний, а для підприємств–імпортерів сировини - валютний.

Ризик зниження ліквідності пов’язаний із зниженням обсягів і частки в балансі підприємства високо та швидколіквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів, засобів в розрахунках). В той же час надмірне зростання дебіторської заборгованості, особливо невиправданої призводить до втрати ліквідності і навіть зупинки діяльності.

З ризиком зниження ефективності (прибутковості) діяльності підприємство стикається при недостатності грошових коштів, недостатності виробничих запасів. Нестача грошових коштів для ведення поточної діяльності, на випадок непередбачених обставин пов’язана з ризиком переривання виробничого процесу. Підприємство повинно мати достатньо сировини і матеріалів для виробничих потреб, готової продукції для виконання контрактів. В той же час надлишок поточних активів не генерує прибутку; внаслідок інфляції частина вартості монетарної складової втрачається; зайві запаси потребують витрат, пов’язаних з їх зберіганням; оборотні активи зазнають безповоротних втрат через природній убуток, недобросовісність персоналу, партнерів. У результаті погіршуються показники обертання капіталу, забезпеченості діяльності власним оборотним капіталом, послаблюється фінансова стійкість підприємства.

Завдання аналізу полягає у пошуку компромісу між прибутковістю та ліквідністю. Для цього необхідно здійснити детальний аналіз розділів та статей активу балансу, оптимізувати розмір та структуру поточних активів для забезпечення довгострокової виробничої та ефективної фінансової діяльності.

Загальна оцінка джерел формування майна підприємства, аналіз зміни їх складу та структури. На наступному етапі аналізу доцільно здійснити оцінку зміни обсягу, складу та структури джерел коштів формування майна підприємств в цілому та в розрізі груп, з позицій зміни частки в складі цих джерел власних коштів (капіталу), в тому числі власних оборотних коштів, і залучених в оборот сторонніх коштів (зобов’язань підприємства). Для аналізу використовують інформацію пасиву Балансу. Залежно від мети та завдань такий аналіз здійснюють з різним рівнем деталізації, акцентуючи увагу на певних складових капіталу, які найбільшою мірою цікавлять аналітика з точки зору аналізу. Відповідно до цього здійснюють агрегування статей і формують відповідні показники аналітичної таблиці.

Як правило, для здійснення загальної оцінки джерел засобів у складі пасиву виділяють такі групи:

• Власний капітал;

• Прирівняний до власного капітал;

• Позичені кошти (зобов’язання) підприємства.

В основу цього поділу покладено ознаку власності та тривалості надання у розпорядження підприємства. Власний капітал, це частина активів підприємства, яка залишається в його розпорядженні після вирахування його зобов’язань. Власний капітал – власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками (учасниками), дарчий капітал, накопичені впродовж строку існування підприємства суми реінвестованого чистого прибутку. Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Особливий інтерес становить так званий прирівняний до власного капітал. До його складу відносять П р. пасиву “Забезпечення наступних платежів та цільове фінансування” а також У р. пасиву “Доходи майбутніх періодів”. Ці джерела можуть бути прирівняними до власних на підставі того, що вони надані підприємству або безповоротно, або перебуватимуть у його розпорядженні до настання певної події в майбутньому, час якої чітко не визначений. Додатковим аргументом на користь такого віднесення, є використання для обліку забезпечень того ж класу рахунків, що й для власного капіталу, відображення операцій по їх обліку у спільному регістрі (журналі – ордері).

Позичені кошти доцільно поділити на такі підгрупи залежно від їх видів:

• Довгострокові зобов’язання;

• Короткострокові позики;

• Поточні пасиви (зобов’язання).

Відповідно до такого поділу джерел формування майна підприємства здійснюється аналіз їх обсягу, складу та структури, для проведення якого за даними пасиву балансу доцільно скласти таку аналітичну таблицю:

Таблиця 10.2