15.Функції та роль кредиту в суспільному відтворенні.

Функції характеризують суспільне призначення кредиту, специфічний прояв суті кредиту, що відображає окремі її ознаки, які відрізняють кредит від інших економічних категорій.

Роль кредиту характеризується конкретними проявами його функцій у даному соціально — економічному середовищі.

Роль кредиту в умовах функціонування повноцінних грошей, адміністративного регулювання була незначною. Регулювання грошової маси неповноцінних грошей, особливо в умовах інфляції, відбувається завдяки кредитним операціям, в яких реалізуються функції кредиту.

Суть кредиту проявляється в його функціях: перерозподільча, емісійна, контрольна.

Перерозподільча реалізує перерозподіл акумульованої вартості, що не задіяна в обороті, на умовах повернення. Роль кредиту завдяки цій функції визначається змогою зосередження капіталу у найбільш приоритетних сферах економіки, можливістю здійснити переорієнтацію виробництва й стабілізувати економіку.

Емісійна (антипаційна) забезпечує емісію платіжних засобів, методами кредитної експансії чи рестрикції регулюються обсяги грошової маси. У цій функції кредит сприяє економії витрат обігу (реальні гроші заміняються кредитними операціями) та прискоренню обороту грошей, запровадженню прогресивних систем розрахунків.

Контрольна полягає в тому, що в процесі кредитування (на всіх етапах) забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів надання кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди. Це дає змогу мінімізувати кредитний ризик, реалізувати цільовий характер кредиту, стимулює позичальника раціонально й ефективно використовувати запозичені кошти.

В Україні позитивні функції кредиту реалізуються не повністю. Цьому заважає недорозвиненість ринкових відносин, негативний вплив економічної кризи та інфляційних процесів на регулюючу роль кредиту.

У перехідній економіці роль кредиту зростає, розширюється сфера кредитних відносин, розвиваються методи кредитування та управління кредитом, а саме:

• відбувається перехід до децентралізації управління кредитними операціями банків;

• розширюються права і можливості комерційних банків та їх клієнтів на основі договірних відносин;

• розширюється сфера застосування кредиту;

• вдосконалюються методи кредитування;

• підвищується роль кредиту як джерела інвестицій.

16.Процент за кредит: суть, види, економічні межі руху, фактори формування,

роль та функції.

Позичковий процент – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами, їх ціною; є економічною категорією.

Джерелом сплати проценту є прибуток, що його отримує позичальник; його кількісним показником – норма процента або процентна ставка, яка визначається відношенням суми річного доходу на позичений капітал до суми позичкового капіталу.

Середня норма прибутку є максимальною межею для норми проценту: мінімальна повинна задовольняти кредитора (покривати витрати кредитора і приносити йому хоча б мінімальний доход).

На розмір процентної ставки впливають макроекономічні чинники : попит та пропозиція на кредитні ресурси, рівень інфляції, рівень облікової ставки центрального банку; мікроекономічні: розмір кредиту, термін користування кредитом, рівень ринку. Отже, динаміка норми позичкового проценту визначається ринковим механізмом і залежить від державного грошово-кредитного регулювання економікою.

Позичковий процент виконує функції розподілу прибутку та збереження позичкового капіталу.

Від кредитних операцій кредитор одержує маржу – різницю між процентними ставками за наданий кредит і за залучені ресурси.

Збереження позичкового капіталу є проблемою в період інфляції, що зменшує реальну вартість коштів. Розрізняють номінальну процентну ставку (її рівень склався на ринку) і реальну (скорегована на рівень інфляції). Для збереження позитивної реальної процентної ставки використовують “плаваючі” процентні ставки, надають короткострокові кредити, надають їх під високі процентні ставки.

Позичковий процент сприяє ефективному використанню кредитних ресурсів, залученню грошових ресурсів в обіг.