§4. Роль доктрини міжнародного права

З виникненням науки міжнародного права, його доктрини відігравали значну роль у формуванні і розвитку цієї правової системи. Незаперечним авторитетом у практиків міжнародного права, інколи навіть вищим, ніж норми позитивного міжнародного права, користувались висновки ґлосаторів і постґлосаторів. Їхні тлумачення розглядаються як джерела міжнародного права раннього середньовіччя. Праці юристів-міжнародників класичного періоду (Г. Гроцій, А. Джентілі, Ф. Суарес, Ф. Вітторіа, С. Пуффендорф та ін.) мали авторитет для практиків і ними часто керувалися при вирішенні міжнародних проблем: регулюванні міждержавних відносин, тлумаченні норм міжнародного права, в ході винесення судових рішень тощо. Така функція міжнародно-правової доктрини походить з часів стародавнього Риму (право якого розглядається як попередник сучасного міжнародного права), в якому правова доктрина була одним з основних джерел права (висловлювання римських юристів, систематизовані в Дігестах Юстиніана являли собою чинні норми права, що регулювали відповідні сфери правовідносин, у тому числі міжнародних).  З початку ХІХ ст. робляться спроби доктринальної кодифікації міжнародного права: проект кодифікації І. Бентама (1808 р.), "Сучасне міжнародне право цивілізованих держав, викладене у вигляді кодексу" І.К. Блюнчлі (1868 р.), кодекс доктрини міжнародного права Д. Філда (1872 р.), "Кодифіковане міжнародне право" П. Фіоре (1890 р.), "Думка про кодифікацію міжнародного права" В.П.Даневського (1879 р.), "Новітні проекти міжнародного статуту" А. Незабитовського (1880 р.) та ін. Той факт, що саме у доктрині вперше почали висловлюватись ідеї про необхідність кодифікування та прогресивного розвитку міжнародного права і здійснюватись відповідні спроби (зокрема Д.І. Каченовський "Про сучасний стан науки міжнародного права", 1862 р.), сприяв тому, що міжнародне право другої половини ХІХ ст. початку ХХ ст. почали називати також "доктринальним правом", "правом вчених" (І. Блюнчлі, Г. Лаутерпахт, Дж. Шварценбергер). Висловлювалось твердження про правотворчу функцію міжнародно-правової доктрини (згода найвизначніших вчених з якогось питання конституює нову норму міжнародного права).

Нині роль доктрини як допоміжного джерела міжнародного права знижується. Дещо звужується тенденція звернення до вчених з метою отримання їхнього тлумачення норм міжнародного права. Цю функцію перебирають на себе міжнародні судові установи, відповідні комітети міждержавних організацій. Міжнародний Суд ООН, і ст. 38 Статуту якого доктрину визначено як допоміжне джерело, так ніколи і не посилався у своїх рішеннях на неї. Думка вчених-міжнародників використовується переважно як засіб встановлення наявності чи відсутності норм міжнародного права, як кваліфіковане тлумачення міжнародно-правових актів. В сучасному міжнародному праві спостерігається Широке оприлюднення міжнародно-правових документів, зовнішньополітичних актів держав, дипломатичних джерел, рішень міжнародних організацій також є чинником зменшення ролі доктрини міжнародного права.