Індивідуально-психологічні властивості особистості

________________________________________________________________

Індивідуально-психологічні властивості особистості

1. Темперамент особистості.

2. Характер особистості.

3. Здібності особистості.

Темперамент

Поняття темпераменту

Темперамент – сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що визначають динамічну та емоційну сторони її діяльності та поведінки.

Динаміка діяльності виявляється у мірі енергійності, швидкості або, навпаки, інертності, повільності.

Емоційність характеризує переважний психічний стан, що є фоном перебігу діяльності особистості: особливості прояву емоцій і почуттів, їх якість (позитивні або негативні) та модальність (радість, горе, сум, страх тощо).

Для більш глибокого розуміння природи темпераменту необхідно розрізнити:

• власне темперамент як певне стійке сполучення психічних особливостей людини, що зумовлюють динамічні характеристики інтенсивності та швидкості реагування, міри емоційної збудженості та врівноваженості, особливості пристосування до оточуючого середовища;

• органічну основу темпераменту.

Теорії темпераменту

Щодо останньої, то на сьогодні відомі три основні системи пояснення її сутності, дві з яких мають лише історичний інтерес.

Гуморальна система
Від лат. humor – волога, сік - одна з найдавніших типологій людини, яку розроблено Гіппократом (V ст. до н.е.). Він вважав, що темперамент людини визначається тим, яка з чотирьох рідин організму переважає: переважання крові - сангвінічний темперамент (від лат. sanquis – кров);	Цінним в цих поглядах є думка про те, що у різноманітних проявах індивідуальності людей виявляються типові варіанти. Також заслугою Гіппократа є сам термін «темперамент» (від лат. temperamentum – певне спів від-ношення частин, суміш) та терміни-назви типів темпераменту.

переважання слизу – флег-матичний темперамент (від лат. phlegma – слиз); переважання жовчі - холеричний темперамент (від лат. chole – жовч); переважання чорної жовчі - меланхолічний темперамент (від лат. melanos – чорний, chole – жовч).	До гуморальних відносяться також погляди: І.Канта, який вважав, що природною основою темпераменту є індивідуальні особливості крові людини. П.Ф.Лесгафта, який в основу темпераменту покладав властивості кровообігу організму: товщину, пружність, діаметр кровоносних судин, форму серця. Він ствер-джував, що від швидкості та сили кровотоку залежать індивідуальні характеристики і тривалість реакцій у відповідь на різні стимули.
Конституціональна система
Виходить з типології особистості Е.Кречмера. Він вважав, що вроджені особливості будови (конституції) тіла людини визначаються динамікою її внутрішньоутробного розвитку з трьох зародкових шарів (внутріш-нього, середнього, зовнішнього). За-лежно від того, розвиток якого з шарів переважав, Е.Кречмер виділив такі типи конституції тіла: Астенічний тип (переважає розвиток зовнішнього зародко-вого шару). Пікнічний тип (переважає розвиток внутрішнього зародко-вого шару). Атлетичний тип (переважає розвиток середнього зародкового шару).	Автор вказує, що кожному типу властиві певні якості особистості, оскільки як будова тіла, так і психічні особливості зумовлені хімічним складом крові та регулюються гормональною системою організму. Хоча такі погляди є обмеженими, слід зауважити, що певне «раціональне зерно» в підході конституціональної системи є: підтримується положення про те, що всі внутрішні і зовнішні умови, які впливають на поведінку, обов’язково діють через мозок і нервову систему.
Нервово-психологічна система
У її основі полягає вчення І.П.Павлова про типи вищої нервової діяльності (типи ВНД). Він вважав, що своєрідності пове-дінки людини закономірно відповіда-	Певне сполучення цих властивостей складає та визначає тип ВНД. І.П.Павлов виділив чотири типи ВНД:

ють певні особливості основних нер-вових процесів (збудження і галь-мування), які відображають нервову діяльність. І.П.Павлов визначає наступні фізіологічні властивості нервових процесів: сила - показник працездатності нервової клітини і нервової системи в цілому; рухливість - здатність нервових процесів швидко змінювати один одного; урівноваженість - баланс між збудженням і гальмуванням.

Нестримний (сильний, рухли-вий, неврівноважений), зумовлює холеричний темперамент. Лабільний (сильний, рухливий, врівноважений), зумовлює сангві-нічний темперамент. Інертний (сильний, мало-рухливий, врівноважений), зумов-лює флегматичний темпера-мент. Слабкий (слабкий, малорух-ливий, неврівноважений) зумов-лює меланхолічний темперамент.

І.П.Павлов підкреслює, що ці типи ВНД не вичерпують усього різноманіття форм поведінки. Вони є основними, найбільш яскравими проявами, між ними існує розмаїття проміжних, перехідних.

Тип ВНД як втілення особливостей нервової системи і мозку людини зумовлює властивості психіки, яка у свою чергу є відображальною функцією мозку і детермінується його функціональними властивостями.

Властивості психічних явищ

В межах диференціальної психофізіології (Б.М.Теплов, В.Д.Нєбиліцин) визначаються наступні властивості психічних явищ.

Сенситивність	Виникнення психічної реакції на зовнішній подразник мінімальної сили
Реактивність	Сила емоційної реакції на зовнішній або внутрішній подразник
Активність	Показник спрямованості і наполегливості у подоланні перешкод
Темп реакції	Швидкість перебігу психічних процесів
Пластичність – ригідність	Легкість, або складність змінювання психічних процесів відповідно до нових зовнішніх умов
Екстраверсія – інтроверсія	Переважання спрямованості психічних процесів на зовнішні (внутрішні) подразники та умови

Прояв темпераменту в діяльності та поведінці

Вище вказані властивості психіки людини як певні особливості реагування на умови життя детермінують процесуальні особливості її поведінки в цих умовах. Можна визначити такі типові риси, які притаманні поведінці особистості з тим чи іншим темпераментом.

Холерик

Людина, нервова система якої визначається переважанням збудження над гальмуванням, завдяки чому вона реагує швидко, часто необмірковано, не встигає себе стримати, загальмувати, виявляє рвучкість, невтримність рухів.

Неврівноваженість нервової системи зумовлює циклічність у зміні його активності та бадьорості: занурившись у будь-яку справу, він пристрасно, зацікавлено працює, але сили йому вистачає ненадовго, і тоді все стає йому 6евмолоту. З’являється роздратування, поганий настрій, млявість, байдужість.

Зміна позитивних циклів підйому настрою та енергійності негативними циклами спаду обумовлюють нерівність поведінки та самопочуття, схильність до невротичних зривів і конфліктів з іншими.

Сангвінік

Людина з сильною, врівноваженою, рухомою нервовою системою, якій притаманна швидка реакція, її вчинки обмірковані, вона весела, безтурботна, оптимістична, задоволена життям.

Рухомість нервової системи сангвініка обумовлює мінливість почуттів, інтересів, поглядів, можливість швидко пристосовуватися до нових умов.

Це комунікабельна людина, яка легко знаходить спільну мову з іншими людьми, хоча і не вирізняється усталеністю в спілкуванні.

Він продуктивний діяч, але тоді, коли багато цікавих для нього справ, тобто при постійному збудженні. В іншому випадку він стає млявим, відволікається.

В стресових ситуаціях виявляє “реакцію лева”: активно, обмірковано захищає себе, намагається зберегти власне самопочуття та умови існування.

Флегматик

Людина з сильною, врівноваженою, але інертною нервовою системою, внаслідок чого реагує повільно; емоційно-невиразна людина,, відзначається високою працездатністю, добре опирається сильним та тривалим подразникам, труднощам і перешкодам, але не здатна швидко реагувати в несподіваних нових умовах.

Непластична особа, що тяжіє до усталених способів діяльності, не змінює звички, розклад життя, роботу, друзів, і важко та повільно пристосовується до нових ситуацій.

Настрій стабільний, рівний. У будь-яких ситуаціях флегматик залишається зовнішньо спокійним.

Меланхолік

Людина зі слабкою нервовою системою, якій притаманна підвищена чутливість навіть до слабких подразників, а сильний подразник може викликати зрив, ступор, розгубленість, тому в стресових ситуаціях результати діяльності меланхоліка можуть погіршуватися порівняно до звичної ситуації. Підвищена чутливість призводить до швидкої стомлюваності, падіння працездатності.

Незначний привід може визвати образу, сльози. Меланхолік зазвичай намагається не виявляти свої почуття назовні, не розповідати про своє переживання, хоча він часто буває похмурим, невпевненим у собі, тривожним, песимістичним, у нього можуть виникнути невротичні розлади. Але висока чутливість нервової системи зумовлює наявність художніх та інтелектуальних здібностей

Отже, темперамент – це психічні особливості особистості людини, що виявляються у її поведінці, яка , у свою чергу, зумовлена властивостями психіки як відображальної функції мозку (сенситивність, реактивність тощо). А властивості психіки детерміновані типом ВНД.