- •21Правова культура : поняття і види
- •22 Правомірна поведінка .Правопорушення: поняття, причини і види.
- •23 Склад правопорушення, зміст його елементів, його ознаки.
- •24 Юридична відповідальність: загальне поняття, мета, принципи, види.
- •25 Поняття, джерела, система цивільного права. Предмет та методи цивільно- правового регулював.
- •26 Цивільно - правові відносини: суб’єкти, юридичні факти.
- •27 Поняття та зміст права власності, види форм власності.
- •28 Правосуб’єктність громадян ( фізичних осіб)
- •29 Правосуб’єктність юридичних осіб
- •30 Поняття класифікації ( види) форма угод.
- •Двосторонні — угоди, для здійснення яких потрібне узгодження волі двох осіб;
- •Багатосторонні — угоди, для укладення яких потрібне узгодження волі більшого, ніж два, числа осіб.
26 Цивільно - правові відносини: суб’єкти, юридичні факти.
Цивільні правові відносини - це врегульований цивільно-правовими нормами правовий зв'язок між юридично рівними суб'єктами, які наділені цивільними правами та обов'язками.
З-поміж інших видів правових відносин цивільно-правові вирізняються такими специфічними особливостями:
а) це майнові та певні особисті немайнові відносини, а також такі, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності;
б) учасники цих відносин по відношенню один до одного є юридично рівними та розмежовані між собою як в організаційно-правовому, так і в майновому статусі;
в) ці відносини виникають, як правило, з ініціативи їх учасників, їх вільного волевиявлення, на власний розсуд;
г) вони виникають, змінюються і припиняються не тільки з підстав (юридичних фактів), передбачених у нормативно-правових актах (переважно договорів), а й у результаті дій їх суб'єктів, які хоча і не встановлені цивільним законодавством, але внаслідок його загальних засад і значення породжують відповідні відносини;
д) за порушення прав інших учасників або невиконання взятих а себе обов'язків до правопорушників застосовуються засоби державного примусу, які, як правило, носять майновий характер.
Вважається, що цивільно-правові відносини складають три основні елементи:
а) суб'єкти;
б) об'єкти;
в)зміст.
Із ст. 2 ЦК убачається, що суб'єктами цивільного приватного права, тобто учасниками цивільних правовідносин, можуть бути:
а) фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства);
б) юридичні особи (вітчизняні, іноземні, спільні тощо);
в) суб'єкти публічного права (держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та ін.).
Цивільні правовідносини, як і будь-які інші галузеві відносини, виникають, змінюються та припиняються на підставі традиційних юридичних фактів, які поділяють на дії та події.
27 Поняття та зміст права власності, види форм власності.
Серед правових інститутів системи цивільного права центральне місце належить інституту права власності. В літературі цивільного права власність визначається як ставлення особи до речі, яку вона вважає своєю, але за умови, що всі інші особи, які не є її власниками, ставляться до неї як до чужої. Таким чином, власність означає відносини між людьми з приводу речей (майна). Зміст права власності як суспільного явища розкривається через зв'язки і відносини власника з іншими людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ.
Отже, право власності - це сукупність цивільно-правових норм, що регулюють і закріплюють суспільні відносини, які виникають з присвоєння матеріальних благ фізичними і юридичними особами та державою, з наданням їм рівних прав та обов'язків володіння, користування та розпорядження майном.
У теорії цивільного права одні цивілісти відносини власності поділяють на економічні і юридичні, хоча більшість з них розглядає право власності в об'єктивному і суб'єктивному аспектах.
В об'єктивному аспекті право власності розуміють як систему правових норм, що регулюють відносини власності. Правовою основою права власності в Україні є: Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р. з відповідними доповненнями і уточненнями та інші законодавчі та
нормативні акти.
Суб'єктивний аспект права власності - це сукупність повноважень власника речі з володіння, користування та розпорядження нею.
Володіння — це юридично забезпечена можливість власника бути в безпосередньому фактичному зв'язку з річчю (майном) та впливати на неї. Воно може бути законним (наявність в особи майна за правом власності) та незаконним (набуте майно злочинним шляхом, привласнення знахідки), яке, у свою чергу, поділяється на добросовісне (особа не знала і не могла знати про те, що володіє чужим майном) і недобросовісне (особа знала чи повинна була знати про те, що володіння є незаконним).
Користування — це право власника вилучати корисні властивості майна для задоволення своїх потреб (використання майна для господарської або іншої, не забороненої законом, діяльності).
Розпорядження - це право власника визначати долю майна (переробляти, дарувати, заповідати, обмінювати, продавати).
можна виділити такі форми права власності:
а) власність українського народу (земля, її надра, атмосферне повітря та інші природні ресурси);
б) приватна власність (майнові та немайнові особисті блага як конкретних фізичних, так і юридичних осіб);
в) державна власність, яка поділяється на:
-
загальнодержавну (майно та кошти, необхідні для виконання державою своїх функцій);
-
комунальну (власність адміністративно-територіальних одиниць).
Суб'єктами права власності є:
а) народ України;
б) фізичні особи;
в) юридичні особи;
г) Україна як держава загалом;
д) Автономна Республіка Крим; є) територіальні громади;
є) іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.