Частина III. Макроекономіка

Економічна діяльність будь-якого суспільства здійснюється такими суб'єктами, як домогосподарства, підприємства (фірми) та держава. В її процесі між усіма суб'єктами діяльності встановлюється розгалужена система взаємозв'язків, що надають їй цілісного, системного характеру. Це і породжує, з одного боку, сукупну результативність цієї системи, що перевищує сумарний результат її складових частин (так званий синергічний ефект), а з іншого — закономірності, що регулюють її діяльність. Макроекономіка — складова економічної теорії, її розділ, що досліджує економіку як ціле, а також; такі її складові, як домогосподарства, бізнес, державний сектор, та використовує при цьому узагальнені (сумарні) показники.

Макроекономіка дає можливість з'ясувати не тільки взаємодію елементів економічної системи, а й роль економічних чинників у її розвитку. Вона дозволяє дати відповіді на запитання: чому одна країна багатша за іншу, як можна подолати інфляцію, які причини безробіття, яка економічна політика держави, які методи впливу грошового обігу і кредитної системи на економіку? По суті, це вчення про загальний рівень національного обсягу виробництва, зайнятості, безробіття, інфляції, стан платіжного балансу країни.

Макроекономіка тісно пов'язана з мікроекономікою. Розкриття макроекономічних процесів неможливе без знання законів попиту і пропозиції, формування витрат виробництва і цін на товари та економічні ресурси. Так само, як неможливо розкрити закономірності функціонування живого організму без знання біологічних законів, так без знання законів мікроекономіки не можна виявити закономірності функціонування макроекономіки.

Початок макроекономічного аналізу був покладений одним із класиків-фізіократів Ф. Кене в його «Економічних таблицях». Це була перша спроба здійснення суспільного відтворення. Великий внесок у цей процес зробив К. Маркс своїм дослідженням відтворення суспільного капіталу. Французький економіст Л. Вальрас заклав основи загальної теорії рівноваги. Це були підвалини макроекономіки.

У сучасному вигляді макроекономіка була започаткована Д. Кейнсом у праці «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей». Він переконливо показав, що досягти стійкого зростання виробництва в масштабі усієї країни і повної зайнятості неможливо без участі держави у сфері економіки. А звідси й потреба з'ясування тих закономірностей, що регулюють розвиток усієї економіки.

Вивчення макроекономіки за сучасних умов має важливе значення, бо дає змогу наукового обґрунтування тієї економічної політики, яку здійснює держава. Уряд будь-якої країни, регулюючи економічну діяльність суспільства, повинен володіти інструментами макроекономіки, обираючи з альтернативних варіантів розвитку економіки найефективніші. Розглянемо основні положення цього розділу економічної теорії.

Розділ 13. Національна економіка. Основні макроекономічні показники

1. Поняття національної економіки;

2. Національний (суспільний) продукт і проблеми його грошового виміру;

3. Поняття та способи обчислення валового внутрішнього продукту (ВВП);

4. Система національних рахунків;

Аналіз закономірностей економічної діяльності у межах національної держави передбачає, у першу чергу, обґрунтування показників, якими можна на цьому рівні вимірювати її результативність. Розгляд цих питань почнемо із з'ясування поняття національної економіки.