24. Особистість у психології управління

Особистість — людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільнозначущого та індивідуально неповторного.

Особистість — найголовніше в людині, найважливіша її соціальна ознака. Вона представлена соціально зумовленими, психологічними характеристиками, які виявляються у суспільних зв'язках, відносинах, є стійкими, визначають поведінку людини, що має суттєве значення як для самої особи, так і для її оточення. Якщо людина є носієм найрізноманітніших властивостей, то особистість — основна властивість, у якій виявляється її суспільна сутність. Особистість виражає належність людини до певного суспільства, певної історичної епохи, культури, науки тощо.

Оригінальність, неповторність особистості як людської індивідуальності — головна передумова формування індивідуального стилю діяльності.

Індивідуальний стиль діяльності — стійка індивідуально-специфічна система психологічних засобів, прийомів, навичок, методів, способів здійснення певної діяльності.

Люди з різними індивідуально-типологічними характеристиками нервової системи, різною структурою здібностей, темпераменту, характеру домагаються однакової ефективності різними способами. Індивідуальний стиль діяльності може бути оптимальним або неоптимальним з погляду ефективності роботи.

25. Темперамент і характер. Їх розбіжності

Темпера́мент (Гіпократ) — вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакції людини на інших людей та на обставини. Термін введено в ужиток Клавдієм Галеном, у перекладі з латини означає «належне співвідношення частин».

Типи темпераменту:

1. переважання жовчі (грец. χολή, холе, «жовч, отрута») робить людину імпульсивною, «гарячою» — холериком (збуджений, агресивний, мобільний, товариський, працездатний),

2. переважання лімфи (грец. φλέγμα, флегма, «мокротиння») робить людину спокійною й повільною — флегматиком (важко переключається, спокійний, всидливий, педантичний, скрупульозний)

3. переважання крові (лат. sanguis , сангвіс, «кров») робить людину рухливою й веселою — сангвініком («золота середина», товариський),

4. переважання чорної жовчі (грец. μέλαινα χολή, мелена холе, «чорна жовч») робить людину сумною й боязкою — меланхоліком (чутливий, тихий, замкнений, неадаптований, боязкий, емпат, розвинута інтуїція, швидко втомлюється).

Характер – особливі прикмети, риси, котрих людина набуває в суспільстві.

Характер взаємозалежний з іншими сторонами особистості, зокрема з темпераментом і здібностями. Характер, як і темперамент, є досить стійким і малозмінюваним. У спілкуванні з людьми характер людини виявляється в манері поводження, у способах реагування на дії і вчинки людей. Манера спілкування може бути більш-менш делікатною, тактовною чи безцеремонною, ввічливою чи грубою. Характер на відміну від темпераменту обумовлений не стільки властивостями нервової системи, скільки культурою людини, його вихованням.

26. Акцентуація характеру

Акцентуація характеру – крайні варіанти норми характеру, як результат підсилення його окремих рис. Такі акцентуації як тимчасові стани психіки найчастіше спостерігаються в підлітковому і ранньому юнацькому віці. Акцентуацію характеру можуть спричинити неадекватні дії, вчинки людини.

Основні типи акцентуації характеру:

- демонстративний (егоцентризм, потреба в постійній увазі до себе, в співчутті);

- сентезивний (надмірна чутливість, вразливість, сором’язливість);

- інтровертний (замкненість, утруднення в спілкуванні, в налагоджуванні контактів з оточуючими);

- екстравертний (балакучість, поверховість, жага до спілкування та діяльності).