- •Вступ. Економічне мислення
- •1. Сутність економічного мислення.
- •2. Типи економічного мислення.
- •3. Роль економічної науки у формуванні професійних компетенцій економіста.
- •1.Сутність економічного мислення. Економічне мислення і економічна практика
- •2.Типи економічного мислення: стандартний, творчий
- •3. Роль економічної науки у формуванні професійних компетенцій економіста
- •Тема 1. Економічна наука Лекція 1
- •1. Економіка як об’єкт наукового дослідження. Економічна діяльність – предмет економічної науки.
- •2. Етапи розвитку економічної науки.
- •3. Сучасна структуризація економічної науки та диверсифікації її предмету.
- •1. Економіка як об’єкт наукового дослідження. Економічна діяльність – предмет економічної науки
- •2. Етапи розвитку економічної науки. Політична економія
- •3.Сучасна структуризація економічної науки та диверсифікації її предмету
- •Основні висновки
- •Тема 1. Економічна наука Лекція 2
- •1. Принципи, категорії і закони економічної науки.
- •2. Методи економічного аналізу та їх класифікація.
- •3. Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер
- •1.Принципи, категорії і закони економічної науки
- •2. Методи економічного аналізу та їх класифікація
- •3.Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер
- •Тема 2. Економічні потреби та інтереси Лекція 1
- •Економічні потреби. Ієрархія потреб.
- •2. Економічні інтереси. Взаємозв’язок потреб та інтересів.
- •3. Мотиви та стимули.
- •1. Економічні потреби. Ієрархія потреб.
- •2. Економічні інтереси. Взаємозв’язок потреб та інтересів.
- •3. Мотиви та стимули.
- •Лекція 2
- •1. Економічна поведінка.
- •2. Реалізація економічних інтересів і суспільне виробництво.
- •3. Національні та глобальні економічні інтереси.
- •1. Економічна поведінка
- •Закономірності економічної поведінки виробника.
- •3. Національні та глобальні економічні інтереси.
- •Тема 3. Економічна система Лекція 1
- •1. Сутність та структура економічної системи
- •2. Відносини власності
- •3. Домогосподарства, підприємства (фірми), сектори економіки, кластери, внутрішні регіони, регулятивні інститути
- •1. Сутність та структура економічної системи
- •2. Відносини власності
- •3. Домогосподарства, підприємства (фірми), сектори економіки, кластери, внутрішні регіони, регулятивні інститути
- •Лекція 2
- •1. Типи і моделі економічних систем та їх еволюція
- •2. Національні та міжнародна економічні системи
- •3. Формування глобальної економічної системи
- •1. Типи і моделі економічних систем та їх еволюція
- •2. Національні та міжнародна економічні системи
- •3. Формування глобальної економічної системи
- •Література
- •Тема 4. Економічна діяльність
- •1. Сутність та види економічної діяльності
- •2. Суспільний поділ праці
- •3. Міжнародний поділ праці та міжнародна економічна діяльність
- •Тема 5. Підприємництво Лекція 1
- •Сутність підприємництва та його організаційно-економічні форми
- •Інтегровані підприємницькі структури
- •2. Витрати та результати підприємницької діяльності. Продуктивність праці
- •Ефективність виробництва – це комплексне відображення кінцевих результатів використання робочої сили (працівників) і засобів виробництва за певний проміжок часу.
- •3. Прибуток та рентабельність
- •4. Економічна рента та її види
- •4.2..Місце і роль держави у формуванні рентоорієнтованої поведінки.
- •4.4. Оцінка негативних наслідків рентоорієнтованої поведінки
- •Тема 5. Підприємництво Лекція 2
- •Регулювання підприємницької діяльності.
- •Міжнародна підприємницька діяльність.
- •Регулювання підприємницької діяльності
- •Функції, інструменти (методи) та органи державного регулювання підприємництва
- •Можлива реакція підприємства на втручання держави
- •2. Міжнародна підприємницька діяльність
- •Література
- •Тема 6. Економічний розвиток Лекція 1.
- •1. Економічний розвиток, його сутність, цілі та принципи
- •2. Динаміка економічного розвитку та його чинники
- •3. Економічне зростання, його критерії та показники
- •4. Ресурси економічного зростання
- •Література:
- •Тема 6. Економічний розвиток Лекція 2.
- •1. Типи та моделі економічного розвитку
- •2. Сталий економічний розвиток
- •3. Цивілізаційний вимір економічного розвитку
- •Література:
- •Тема 6. Економічний розвиток Лекція 3.
- •1. Циклічний характер економічного розвитку.
- •2. Економічні кризи.
- •1. Циклічний характер економічного розвитку
- •Стадії життєвого циклу підприємства.
- •2. Економічні кризи
- •Особливості сучасної економічної кризи.
- •Тема 7. Капітал Лекція 1
- •1. Еволюція та сучасний зміст категорії капітал.
- •2. Капітал і наймана праця.
- •3. Типи і види капіталу: людський, інтелектуальний, інформаційний, виробничий, підприємницький і фінансовий.
- •1. Еволюція та сучасний зміст категорії капітал
- •2. Капітал і наймана праця
- •3. Типи і сучасні види капіталу : людський, інтелектуальний, інформаційний, виробничий, підприємницький і фінансовий
- •Тема 7. Капітал Лекція 2
- •2. Ефективність кругообігу капіталу.
- •3. Міжнародний рух капіталу.
- •1. Кругообіг капіталу та його стадії
- •2. Ефективність оборотного капіталу
- •3. Міжнародний рух капіталу
- •Тема 8. Праця Лекція 1
- •1.Праця і людський ресурс.
- •2.Вартість і оплата праці. Заробітна плата.
- •3.Інвестиції в людський ресурс. Інтелектуалізація праці.
- •1. Праця і людський ресурс
- •2. Вартість і оплата праці. Заробітна плата
- •3. Інвестиції у людський ресурс. Інтелектуалізація праці а) Інвестиції у людський ресурс
- •Результати факторної взаємодії суб’єктивних та об’єктивних умов здійснення крос-інвестицій в інтелектуальний капітал індивіда
- •Б) інтелектуалізація праці
- •Лекція 2
- •1. Трудові відносини, зайнятість, безробіття
- •Характер організації робочих місць та робочого часу
- •2. Дискримінація праці. Нерівність в доходах та проблема бідності
- •3. Соціалізація економіки
- •4. Міжнародна міграція людського ресурсу
- •Види міжнародної міграції людського ресурсу
- •Термінологічний словник
- •Контрольні запитання і навчальні завдання
- •10. Поясніть, який з основних факторів виробництва є головним, вирішальним.
- •Тема 9. Товар і ринок Лекція 1
- •1. Економічні блага. Товар і його характеристики.
- •2. Гроші. Грошовий вимір вартості товару
- •3.Сутність і функції ринку. Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин
- •4. Попит, пропозиція та ринкова ціна
- •Лекція 2.
- •1. Конкуренція, монополія, олігополія. Ринок і держава.
- •2. Сегментація ринку.
- •3. Міжнародні ринки та становлення глобального ринку.
- •Тема 10. Суспільне відтворення
- •3. Споживання і заощадження.
- •4. Національне багатство, його сутність та структура.
- •Суспільне економічне відтворення основане на органічній єдності всіх частин, що його утворюють:
- •2. Валовий внутрішній продукт та національний дохід
- •Два підходи до обчислення ввп − за витратами і за доходами
- •3. Споживання і заощадження
- •4. Національне багатство, його сутність та структура
- •Т ермінологічний словник
- •К онтрольні запитання і навчальні завдання
- •Тема 10. Суспільне відтворення Лекція 2
- •1. Державний бюджет. Податки
- •2. Соціальна політика. Відтворення людського ресурсу
- •3.Держава в системі суспільного відтворення
- •4.Інтернаціоналізація та глобалізація відтворювальних процесів
3. Цивілізаційний вимір економічного розвитку
Видатний англійський історик і соціолог А.Тойнбі вважав, що “ цивілізації – це цілісності, частини яких узгоджені одна з одною та взаємозалежні... Усі аспекти соціального життя цивілізації, що знаходиться у стадії зростання, скоординовані у єдине ціле, де економічні, політичні та культурні елементи узгоджені в силу внутрішньої гармонії ”.
У дослідженні природи поняття цивілізація цікавою також є позиція сучасного російського теоретика В.З. Балікоєва. Він, виходячи із визнання наявності діалектичного зв’язку між формаційним і цивілізаційним підходом, по-перше, визначає такий основний критерій їх відмінностей: якщо формаційний підхід, пояснюючи історичний прогрес, визнає домінантою економіку, то цивілізаційний такою домінантою вважає загальнолюдські цінності, або, говорячи словами філософа В.В. Ільїна, “ гуманітарну тотожність людства – кристалізовану в адаптації систему раціональної кооперації людей, зав’язану на загальнозначущі засоби комунікації та інтеракції (мову, типологічні принципи екзистенціального самоствердження у вигляді морально-правової, виробничої, нормативної регуляції самопроявів) ” [18]. По-друге вважає, що “ Формація – основа. Цивілізація – діалектика формаційних структур, їх окультурювання, оморальнювання, піднесення у ранг людських цінностей. Формація – фундамент. Цивілізація - сучасна суспільна форма її існування з урахуванням і синтезом усіх цінностей, багатств людської історії ”, отже, “ Цивілізація, на відміну від формації, пов’язана не стільки із матеріально-речовими, скільки з духовними аспектами суспільного розвитку, до того ж із тією їх частиною, яка визначається не тільки (і не у всьому) існуючим способом виробництва ” [19].
Єднають згадувані інституціональні форми існування економіки та суспільства закономірності розвитку технологічного способу виробництва. Водночас, специфіка цивілізаційного підходу полягає, насамперед, у визнанні критерію духовності (у широкому розумінні сутності та змісту цього поняття та явища, про що вже йшлося вище у зв’язку з аналізом поглядів Гегеля, С. Булгакова тощо щодо суті, місця та ролі людини у суспільному виробництві), як умови та результату економічного, соціального, культурного розвитку суспільства в межах даної цивілізації. Існування такого критерію, як умови пізнання закономірностей сучасного економічного розвитку, формує нагальну потребу дослідження не абстрактного суспільства взагалі, а сутності, функцій, структури та закономірностей прояву діалектичної єдності двох його складових, певного дуалізму природи та механізмів саморозвитку: типу економіки, з усією різнобарвною палітрою мотиваційних чинників її функціонування, та власне суспільства, з його індивідуалізацією, суб’єктивізацією економічних і соціальних цілей, інтересів, мотивів, домінуючим впливом на прийняття рішень з боку домінуючого ж таки сучасного середнього класу тощо. Адже досліджуючи сутність інституціональних основ економічних і соціальних процесів у їх розвитку ми, за будь-яких умов, виходимо із розуміння того факту, що усі вони пов’язані з діяльністю людини, індивіда.
Саме людина є невід’ємною складовою, елементом будь-якої складної соціальної системи, визначаючи та опосередковуючи, таким чином, усі соціальні процеси: економічні, політичні, духовні тощо. Узагалі, ” історія, - зазначали К.Маркс і Ф.Енгельс, - не робить нічого, вона ” не володіє ніяким неосяжним багатством ”, вона ” не б’ється ні в яких битвах ”! Не ” історія ”, а саме людина, дійсна жива людина – ось хто робить усе це, усім володіє та за все бореться. Історія – не що інше, як діяльність людини, що переслідує свої цілі ” [20]. Тому людина, як індивідуальність, утримує в собі, за словами Гегеля, нескінченну множинність відносин і зв’язків, що належать до конкретного змісту людської душі. Таким чином, цивілізаційний вимір економічного розвитку знаходить свій прояв, насамперед, у рівні розвитку власне людини, як ключової ланки та показника розвитку самої цивілізації.
Звичайно, екстенсивна, монотонна, некваліфікована, або малокваліфікована праця, як масове явище у 18-19 ст., не могла стати основою висхідної концептуальної схеми визначення дійсного місця та функцій людини у системі виробництва, соціально-економічних відносин, оскільки слабо впливала на трансформацію структури індивідуальних потреб, що визначають зміни у характері та змісті праці, її творче збагачення. Адже, як це зазначав ще Г. Гегель, вирішальне значення має не рефлексія як така, а те середовище, у якому й утворюється тотожність загального та одиничного [21]. Лише завдяки якісним змінам, що відбувалися в економічній системі на основі її циклічного розвитку, перетворенням у структурі та якості елементів продуктивних сил, відносин власності, у ХХ ст. складаються умови, як для зміни ролі людини у системі виробництва, так і для формулювання якісно нової парадигми розв’язання теоретичних і практичних проблем такої зміни, тобто умови виникнення нової цивілізаційної епохи. В основі такої парадигми лежить уява про те, що “ Людство повинно надалі об’єднуватися не примусом, тобто політичними засобами, а інтересами, тобто засобами соціальними ” [22].
У цьому контексті надзвичайно плідною та конструктивною уявляється філософія методології економічних досліджень запропонована на початку ХХ ст. усесвітньо відомим релігійним філософом С. Булгаковим. У праці "Філософія господарства" (1912) він сформулював деякі ключові принципи методології досліджень впливу цивілізаційних чинників на економічний розвиток, зокрема, зробив наголос на необхідності аналізу таких інституціональних чинників економічного розвитку, як свобода та творчість, місце особистості в господарстві та його етика, підкреслюючи, що свобода є загальною основою творчого процесу: ” там, де є життя та свобода, є місце й для нової творчості, там уже виключений автоматизм, який випливає з визначеного та незмінного устрою світового механізму, що йде як заведений годинник, тому й господарство - як у широкому, так і в вузькому, політико-економічному розумінні - також є творчість, синтез свободи та необхідності ” [23].
Водночас, згадуваний вище С. Булгаков, вже на початку ХХ ст. прогнозував вихід економічного життя з жорстких рамок детермінізму, оскільки господарство, що розглядається як творчість, є й психологічним феноменом, явищем духовного життя, так само, як і всі інші сторони людської діяльності та праці. Саме тому, - зазначає С. Булгаков, - політична економія має потребу у щепленні справжнього реалізму, який необхідно включає в себе й “ причинність через свободу ” й історичний психологізм, який може помічати духовну атмосферу даної епохи [24]. В основі такого підходу до розуміння напрямів розвитку предмету політичної економії, безперечно, лежить уява про суспільство як про цілісну, багатовекторну систему зі складною структурою.
Отже, головною ознакою, принципом сучасних філософських поглядів на природу економічного розвитку стає “ олюдненість ” економічних відносин, перехід від побудови абстрактних моделей і схем функціонування господарських систем у площину досліджень інтересів, умов і чинників самореалізації в економічному середовищі людини, як цілісності, в усіх її проявах: як людини економічної, соціальної, духовної, інформаційної, інституціональної тощо, як внутрішнього ядра сутності та поля функціонування сучасної економічної системи.
Критеріальною основою такої еволюції можна вважати, по-перше, стрімке зростання інформації про оточуючий світ, його взаємозалежності та протиріччя, розвиток форм, методів, можливостей обробки, осмислювання, конвертації цієї інформації у певну систему знань, адже, із рештою, матір’ю інтуїції є саме інформація, помножена на знання, трансформована у них, а по-друге, так само стрімке зростання потреби та можливостей щодо використання в економічних дослідженнях досягнень інших наук.
Як зазначають дослідники проблеми, перехід від одного рівня світової цивілізації до іншого здійснюється через глобальні за своїм змістом технологічні революції, що відбивають якісні стрибки у розвитку суспільно-продуктивної сили праці людини, способи її взаємодії з природою. Адже, сутнісну відмінність людини від інших видів слід шукати, на думку вчених** у специфіці її відносин із природою, тільки людина має можливості, як пристосовуватися до зовнішніх умов, так і пристосовувати природу до своїх потреб, створюючи у процесі виробництва матеріальних благ і послуг умови для вдосконалення та розвитку знарядь праці, додаткового продукту, отже й умови для саморозвитку.
У наукових джерелах висловлюється думка, згідно якої виробництво додаткового продукту є загальним, єдиним для усіх локальних цивілізацій і людства в цілому законом існування. Якщо додатковий продукт втілюється, насамперед, у культурі матеріальній, то духовна культура породжує середовище взаємодії, яке забезпечує інтеграцію та взаєморозуміння між членами суспільства на основі спільності мови, певних інституціональних норм і правил господарської та соціальної, ментальної поведінки. Водночас, як матеріальна так і духовна культура сприяють формуванню певної соціальної структури суспільства, пов’язаної з існуючими формами виробництва, розподілу та привласнення продукту.
Якщо на перших стадіях свого становлення та розвитку будь-яка локальна цивілізація уявляє собою, як система, щось однорідне, не структуризоване, єдине, коли жодний вид діяльності не є відокремленим, автономним, то у процесі переходу її на технологічну стадію розвитку її економіка, по-перше, набуває такої автономності, а по-друге, набуває рис багатоукладності внаслідок розвитку суспільного поділу праці його характеру та змісту, майнового розшарування тощо. Подібні процеси структуризації відбуваються й в інших сферах суспільного життя, зокрема, у культурі, науці, соціальному середовищі (соціальні стандарти, норми та правила поведінки у суспільстві тощо).
Як зазначається у наукових джерелах, першою в історії людства технологічною революцією була неолітична, завдяки якій у сільському господарстві почали широко використовуватися відповідним чином оброблені камінні знаряддя праці. Саме цим було забезпечено перехід від збирального до виробничого та переробного господарства. Ця технологічна революція відкрила аграрну (доіндустріальну) цивілізацію, для якої головною формою багатства і по суті головним знаряддям виробництва стала оброблювана земля. Цей етап розвитку господарства зайняв значний відрізок історії людства – 8-10 тис. років. Вона була панівною до середини XVIII ст.
Промислова революція другої половини XVIII ст. – першої третини ХІХ ст. започаткувала індустріальну цивілізацію, що притаманна багатьом країнам світу і на сьогодні. Ґрунтуючись на застосуванні системи машин і механізації виробничих процесів, індустріальна економіка зробила новий крок у подальшому зростанні продуктивної сили праці людини, забезпеченні її панування над силами природи. Вперше в історії людства створені працею людини засоби виробництва, передусім механічні знаряддя праці, стали головною формою багатства суспільства.
Індустріальна цивілізація сприяла розвитку суспільного поділу праці, спеціалізації та кооперування виробництва. Водночас були породжені економічні межі розвитку індустріальної цивілізації. Зведення праці людини до функції чинника виробництва визначило діапазон можливих меж її виробничої діяльності. Сформувалося об’єктивне протиріччя між загальною логікою історичного прогресу, який вимагає підпорядкування всього виробничого процесу розвитку людини, її потреб та здібностей, і метою індустріального розвитку. Формою вирішення цієї суперечності стало зародження і нагромадження, розпочинаючи з середини ХХ ст. в межах індустріальної економіки, нових якісних елементів постіндустріального розвитку. Особливий імпульс цього процесу надав новий етап НТР [25].
Однією з особливостей етапу переходу від індустріальної до постіндустріальної цивілізації стало формування системи загальнолюдських цінностей, на базі визнання яких у сучасних умовах лише й можна сформувати систему цілей економічного розвитку та механізм узгодження інтересів різних суб’єктів економічної діяльності та різних соціальних груп, що , власне, й буде сприяти досягненню сталого розвитку. Водночас, слід зазначити, що процес формування та реалізації загальнолюдських цілей і цінностей на базі економічного розвитку пов’язаний із проблемами відсутності рівноважного сприймання їх у різних країнах та регіонах планети внаслідок існування різних технологічних способів виробництва, отже й різних цивілізаційних підходів до розуміння функцій економічного розвитку у житті суспільства. Така неоднозначність у розумінні природи та призначення економічного розвитку в сучасних умовах породжує не тільки протистояння, посилює конкуренцію різних країн, регіональних об’єднань тощо, але й феномен цивілізаційного перевербування, війн за зміну та перетворення ідентичності. *
Водночас, сучасний інноваційно-технологічний спосіб виробництва, що склався у розвинених країнах породжує й нові проблеми, як всередині цих країн, так і в їх стосунках з іншими країнами та регіонами планети. Насамперед, це проблема внутрішніх можливостей розвинених країн пов’язана із складністю підтримки високих темпів економічного зростання та високих соціальних стандартів для населення, за які несе відповідальність, як суспільство, так і держава. Адже саме такі можливості та стандарти роблять привабливою сучасну західну цивілізацію в очах та думках значної частини населення планети. Ще одна проблема внутрішнього характеру виникає в розвинених країнах в умовах розвитку інформаційного способу виробництва та інформаційного суспільства (інформаційної цивілізації). З одного боку, інформаційна економіка позитивно впливає на формування таких ефективних чинників економічного зростання та розвитку як інтелектуальний капітал, інтелектуальний потенціал, інтелектуальна власність, з іншого – веде до більш жорсткої соціальної поляризації суспільства, оскільки умова отримання та підтримки надвисоких соціальних стандартів сьогодні пов’язується із отриманням якісної освіти, що, навіть у розвинених демократичних суспільствах, стає усе більш складним завданням.
За цих умов держава у розвинених країнах має розв’язати сукупність завдань: забезпечити стале зростання продуктивності праці в усіх секторах економіки, оптимізувати споживання основних соціальних груп населення, зменшити соціальну диференціацію у суспільстві та, навпаки, посилити його соціальну мобільність, не допускаючи закриття кордонів між різними соціальними стратами, як у межах середнього класу, так і між іншими соціальними групами суспільства, що забезпечить найбільш повне використання пасионарних людських ресурсів у забезпеченні економічного зростання, отже й розвитку.
З метою продовження життєвого циклу розвитку сучасної технологічної цивілізації, та дифузії загальнолюдських цінностей в різних регіонах планети як умову, спосіб виживання та домінування розвинені країни змушені також розповсюджувати певні стандарти нового технологічного способу виробництва, стандарти соціальні (звичайно у спрощеному варіанті) на усі континенти планети, що, з одного боку, безперечно позитивно впливає на реалізацію функцій економічного розвитку, однак, водночас, породжує нові проблеми щодо формування та запровадження сталого розвитку, поза яким в історичній перспективі, як вже про це говорилося, життя та розвиток людства на планеті неможливі.
Висновок:
Обговорення основних питань теми “ Економічний розвиток ” дозволяє нам, по-перше, усвідомити сутність поняття економічний розвиток, його функціональне призначення в економічному аналізі складних соціально-економічних процесів; по-друге, зрозуміти, що в умовах стрімкого розвитку нових технологічних способів виробництва, трансформації усієї системи економічних відносин, інституціональних основ існування суспільства, перед людством постають надзвичайно складні проблеми забезпечення нової якості економічного зростання та розвитку, зокрема, й переведення його у площину та систему координат сталого (або стійкого) розвитку. Від успішності такого проекту у вирішальній мірі буде залежати майбутнє не лише локальних цивілізацій, людської цивілізації в цілому, але й самої людини як Homo sapiens. По-третє, визнати, що суто економічними методами жодна проблема економічного зростання та розвитку у сучасних умовах розв’язана бути не може, отже звернути увагу на поглиблене ознайомлення з функціями та можливостями позаекономічних чинників впливу на формування сучасних моделей сталого розвитку.