23. Операції банків з міжнародних торгівельних розрахунків

Банки, що одержали ліцензію НБУ на проведення операцій з ін. валютою, здійснюють міжна­р. розрахунки за дорученням своїх клієнтів у 3 формах:

Банківський переказ  про­сте доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити пе­вну суму за дорученням та за рахунок переказодавця іно­земному одержувачу (бенефіціару) з вказівкою способу відшко­дування виплаченої суми.

Схема розрахунку: після укладення контракту (1) імпортер направляє в банк заяву на переказ (2), поставка товару (3) передує переказу або відбувається за ним, банк імпортера, прийнявши плат. доручення від клієнта, направляє його від свого імені (4) у банк експортера, що перевіряє його та завершує операцію щодо зарахування коштів (5) на рахунок експортера.

Інкасо — це доручення експортера до свого банку одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцепт) її виплати у встановлений термін. .

Залежно від видів документів визначають: чисте інкасо  лише фін. документів; документарне інкасо — комерц. документів (комерц. рахунки (рахунки-фактури)  виставляються на покупця і містять суму, призначену для платежу, повне та точне найменування товару).

Учасники: довіритель — доручає операцію з інкасування своєму банку; банк-ремітент  банк довірителя; банк-інкасатор  не ремітент, бере участь в операції; репрезентуючий банк  безпосередньо одержує платіж / акцепт та подає документи платнику. І

Схема розрахунків: після укладання контракту (1), експор­тер відвантажує товар (2). Одержавши транспортні докуме­нти (3), він готує комплект комер­ц. і фін. документів, і подає їх до свого банку інкасовим дорученням (4). Банк-ремітент переві­ряє їх і діє згідно з інструкціями довірителя та відправляє документи банку-інкасатору (5), що передає їх платнику (6) самостійно або через репрезентуючий банк. Якщо передбачена видача документів проти платежу, банк направляє платнику повідомлення про отримання інкасового доручення з документами та з прохан­ням їх оплатити (6). Після отримання платежу (7) банк передає йому документи та переказує виручку банку-ремітенту (8). Останній зараховує виручку на рахунок експортера (9).

Акредитив  умовне грошове зобов'язання банку, що виставляється на підставі доручення його клієнта про­вести платіж на користь експортера або забезпечити платіж іншим банком у межах певної суми та у встановлені терміни проти указаних документів.

У зовнішньоторгівельних операціях вико­ристовуються документарні акредитиви (платежі здійснюються за умови подання в банк комерц. документів).

Учасники: покупець звертається до банку з проханням відкрити акредитив; бенефіціар сторона на користь якої буде виконано платіж; банк-емітент відкриває або просить інший банк відкрити акредитив за його рахунок та за його дорученням; авізуючий банк повідомляє бенефіціара про від­криття акредитива; підтверджуючий банк зобов'я­зується здійснити пла­тіж в доповнення до банку-емітента; банк-платник (виконуючий) указаний в акре­дитиві як виконуючий платіж бенефіціару; негоціюючий банк виконує платіж та бере на себе ризик, якщо навіть не має від­ношення до акредитива.

Схема розрахунку: після укладення контракту (1) експортер готує товар до відван­таження, про що повідомляє імпортера (2), той направляє своєму банку заяву про відкриття акредитива (3). банк-емітент направляє акредитив до авізуючого банку (4) що сповіщає експортера про відкриття та умови акредитива (5). Експортер відвантажує товар (6). Одержавши транспортні документи (7), він подає їх разом з іншими передбаченими документами до свого банку (8). Пе­ревіривши документи останній відсилає їх для оплати або акцепту банку-емітенту (9). Той переказує суму платежу банку, що обслуговує експортера (10). На суму платежу дебетується рахунок імпортера (11). Банк екс­портера зараховує виручку на рахунок експортера (12). Імпортер, вступає у володіння товаром (13).

За ступенем банківського забезпечення акредитиви поділяються на: підтверджені  тверде зобов'язання двох банків; непідтверджені — банк експортера обмежується лише по­відомленням експортера про відкриття акредитива і платить лише, якщо банк імпортера перераховує йому від­повідну суму. У зовнішній торгівлі віддається перевагоа безвідкличним непокритим акредитивам.