1.3. Сучасна рекреаційна архітектура

Стилістичний хаос еклектики, відверта декоративність модерна, звернення до національних традицій – все це підготувало наступний етап розвитку світової архітектури – функціоналізм 20–30-і роки XX ст.

Основна ідея функціоналізму полягала в раціональному рішенні функціонального простору і робочої конструкції. Побудовані в 20–30-х роках XX ст. багатоповерхові торгові і житлові будівлі, заміські вілли найповніше відобразили риси функціональної архітектури. «Форма слідує за функцією» – основне гасло функціоналізму.

Конструктивною основою будівлі служив залізобетонний каркас, що складається з несучих стовпів і горизонтальних плит перекриття, що спираються на них. Стіни, звільнені від несучих функцій, перетворювалися на гладкі, глухі або засклені площини. У зовнішніх стінах виконували отвори будь-яких розмірів і форми, що не порушували стійкості конструкції. Перегородки вільно розміщували усередині каркаса виходячи з їх функції.

Основні принципи функціоналізму були сформульовані у вигляді п'яти пунктів сучасної архітектури: 1) будівля на стовпах (будівля піднята над рівнем землі стовпами; при цьому перший поверх звільнявся для стоянки автомашин і зелених насаджень; 2) дах-тераса (плоска, експлуатована, з садом на ній); 3) вільний план (каркасна конструкція дає можливість вільного розташування перегородок і при необхідності їх переміщення); 4) стрічкове вікно (найбільш доцільна форма, що забезпечує якнайкраще зорове сприйняття людиною навколишнього середовища і залежна від конструкцій); 5) вільне оформлення фасаду (розміщення вікон без прямого відношення до внутрішнього планування будівлі).

Принцип відділення несучої конструкції (каркаса) від планувального рішення вніс глибокі зміни до архітектури XX в. Функціональна архітектура прагнула геометризувати форми, уподібнюючи будівлю машині, обслуговуючій людину. Такі форми використовували як для мало так і для багатоповерхового житлового будівництва.

Функціональній архітектурі належить пріоритет в створенні програми, що обґрунтовує інтернаціональну демократичну архітектуру, яка могла б стати чинником пом'якшення соціальних суперечностей капіталізму.

Засоби рішення таких задач функціональна архітектура знаходить в стандартизації і серійності, в постановці архітектурної форми на індустріальну основу. Створення стандартних приміщень, меблів і устаткування визначалося закономірностями сприйняття і поведінки людини. Для функціоналістів виконання вимог матеріального комфорту було украй важливе.

З кінця 20-х років XX ст. функціоналізм набув поширення в Європі, а також з'явився в США, Південній Америці і Японії. На міжнародній виставці в Нью-Йорку функціоналізм отримав назву інтернаціонального стилю. У 1928 р. в Афінах на конгресі міжнародної організації архітекторів CIAM була вироблена Афінська хартія, в якій проаналізовано чотири основні функції міста – робота, житло, відпочинок і пересування. Сонце, зелені насадження і простір були визначені як головні матеріали містобудування. У хартії було висунуто вимогу заборонити розміщення житлових будинків уздовж транспортних магістралей, відводити для житла і транспорту різні зони; житла необхідно розміщувати в середовищі, де багато сонця і свіжого повітря; продовженням житла повинні стати зелені зони в кожному кварталі, в яких розміщуватимуться будівлі і споруди суспільного призначення: ясла, до і після шкільні установи, клуби для молоді, культурні і спортивні установи, читальні і ігрові павільйони, спортивні майданчики, бігові доріжки і відкриті плавальні басейни.

У Афінській хартії було закладено поняття простір для відпочинку, відпочинок роздільний на три категорії (повсякденний, щотижневий, щорічний), визначено розміщення території для відпочинку (поблизу житла, в прилеглих до міст зонах, на різних континентах).

Програма відпочинку, розроблена в Афінській хартії, включала різноманітні заходи і спеціальні споруди: організацію колективних і індивідуальних прогулянок в живописних місцях, різних видів спорту і видовищ; зведення готелів, турбаз, таверн, молодіжних таборів; раціональне використання транспортних засобів доставки населення до місць відпочинку.