Висновки

Прибуток – одне із основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання робітників, вирішення соціально-культурних заходів тощо. У зв'язку з цим, в отриманні прибутку мають бути зацікавлені не тільки трудові колективи підприємств, але і держава в цілому.

Багатоканальне використання прибутку підсилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. В цих умовах господарюючі суб'єкти, отримавши фінансову самостійність і незалежність, мають право вирішувати, на які цілі і в яких розмірах використовувати прибуток, який залишається після сплати до бюджету встановлених податків і платежів.

Прибуток, як кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючих суб'єктів, формується в результаті взаємодії багатьох компонентів як з позитивним, так і негативним значенням.

Загальний прибуток підприємства становить собою кінцевий результат діяльності підприємства. В його складі враховується прибуток від усіх видів діяльності підприємства: прибуток від реалізації товарної продукції, робіт, послуг – валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності, прибуток від звичайної діяльності, прибуток від надзвичайної діяльності. Крім того, розраховують чистий прибуток (прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства).

Основними функціями прибутку в сучасних умовах є:

• прибуток як основа інноваційних рішень;

• оцінка успіху діяльності підприємства;

• джерело самофінансування і розвитку;

• винагорода власникам, працівникам.

Для визначення основних напрямів пошуку резервів збільшення прибутку фактори, що впливають на її отримання, класифікують за різними ознаками.

Так, до зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та ін. Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але можуть значно вплинути на величину прибутку.

Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, в свою чергу, можуть поділятися на екстенсивні та інтенсивні.

До позавиробничих факторів належать, наприклад, природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо.

При здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства всі ці фактори знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. Прямий вплив на розмір собівартості продукції, а отже, і прибуток, пов'язаний з тим, наскільки раціонально і економно використовуються матеріальні ресурси.

Можливими шляхами збільшення величини прибутку є ріст виручки і зменшення витрат, тобто зниження собівартості продукції. Для цього слід досконало володіти ринковою ситуацією, своєчасно реагувати на зміни кон'юнктури ринку, проводити організаційно-управлінські реорганізації тощо.

У стимулюванні ефективної роботи підрозділів підприємства значну роль відіграє процес планування їх прибутковості. Запланований прибуток може стати джерелом орендної плати, відшкодування збитків тощо. Плануючи прибуток, підрозділи підприємства планують та створюють власні фонди накопичення і споживання, резервний фонд, тобто планують розвиток виробництва, формування виробничих фондів понад централізовано встановлених лімітів оборотних фондів.