Практичний блок практичне заняття № 20 – 22 Орфоепія. Основні риси українського вокалізму і консонантизму

План

1. Поняття орфоепії. Суспільне значення орфоепічних норм, причини їх порушення.

2. Основні риси української літературної вимови:

а) вимова голосних;

б) вимова приголосних;

в) вимова приголосних у деяких граматичних формах;

г) вимова слів іншомовного походження та абревіатур.

3.Засоби милозвучності в українській мові.

4. Норми наголошування слів сучасної української літературної мови.

Література

1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2006.

2. Головащук С.І. Складні випадки наголошення: словник-довідник. – К.: Либідь, 1995.

3. Горпинич В.А. Русско-украинский орфоэпический словарь. – К.: Освіта, 1992.

4. Залеський А.М. Як треба вимовляти шиплячі звуки? // Рідне слово. – К.: Наук. думка, 1974. – С.38 – 45.

5. Калашник В.С., Савченко Л.Г. Українсько-російський словник наголосів. – Харків: «Каравела», 1997.

6. Микитин М.Л. Формування орфоепічних норм української літературної мови // Мовознавство. – 1996. – № 1. – С.37 – 43.

7. Мовчун Л.В. Фонетичні варіанти і семантика: прийменник / префікс в (у) // Урок української. – 2000. – № 9. – С. 33 – 36.

8. Огієнко І. Наочна таблиця милозвучності української мови // Дивослово. – 1996. – № 5 – 6. – С. 16 – 23.

9. Орфоепічний словник української мови: В 2-х томах. – Т.І. – К.: Довіра, 2001.

10. Пентилюк М.І. Варіантні форми як засіб евфонії // Українська мова і література в школі. – 1987. – № 1. – С.5 – 11.

11. Пещак М. Комп’ютерне відтворення сучасної української орфоепії // Дивослово. – 2003. – № 2. – С. 25 – 28.

12. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навч.посібник / За заг.ред. Н.П. Плющ. – К.: Київський університет, 2002.

13. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. – К.: Вища шк., 1981.

14. Українська літературна вимова і наголос: Словник-довідник. – К.: Наук. думка, 1973.

Студент повинен знати: основні риси української літературної вимови, засоби милозвучності в українській мові, основні правила запису фонетичною транскрипцією.

Студент повинен уміти: вимовляти слова згідно з основними правилами української літературної вимови, використовувати засоби милозвучності, здійснювати запис слів фонетичною транскрипцією.

Базові поняття: орфоепія, засоби милозвучності, фонетична транскрипція.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

До практичного заняття № 20 (питання 1, 2 плану):

Запишіть слова, вставляючи пропущені літери. Як вимовляються в них ненаголошені [е] та [и] ? Поряд запишіть перевірні слова з наголошеними [е], [и]. Поставте наголоси.

С…ни, л…сток, с…рця, к…ти, х…жак, р…бро, м…жа, оз…ро, д…вак, од…ниця, Дм…тро, сер…да, т…мніти, спер…ду, нал…вати, д…ревце, з…мувати.

До практичного заняття № 21 (питання 3 плану):

Перепишіть речення, виправляючи порушення правил чергування у – в, і – й.

1. В повісті «Інститутка» Марко Вовчок правдиво змалювала тяжке становище кріпаків. 2. Устина була сирота і виховувалась в чужих людей. 3. Панночка теж сирота, але життя в неї склалось зовсім інакше. 4. Вона жила у розкошах. 5. Бабуся у всьому їй догоджала. 6. Устина щира і привітна із своїми подругами. 7. Інститутка зневажливо ставиться до кріпаків і бідніших за себе. 8. Устина неписьменна, але у неї багатий життєвий досвід. 9. Панночка училася в інституті, проте ніяких знань не придбала. 10. Назар, не витримавши знущань, втікає від панів. 11. В образі Устини втілено найкращі риси трудового народу.

До практичного заняття № 22 (питання 4 плану):

Записати текст фонетичною транскрипцією, пояснити всі випадки звукових змін у словах та норми наголошування.

Любові на світі більше, ніж думають люди. Але через те, що вона потай народжується і тихцем у зітханнях чи сльозах умирає, менше гадається і менше говориться про неї. І тільки пісня не соромиться вечорами розкривати людям чари їхньої молодості, свято і муку душі, тривогу довірливого серця і чорну розлуку чи зраду. Тоді, в печалі чи радості, добрішим і кращим стає чоловік і з подивом бачить, скільки зайвого мулу невідомо для чого осіло в його середині, як швидко сіра буденщина розхлюпала його чашу кохання. А було ж воно, було та й розійшлося, мов туман по долині. І вже не такими жаданими стають вечори, і не так трепетно сяють зорі, не так бентежно тривожиться в тиші прочахле серце, і не таким широким і радісним здається примерклий світ (М. Стельмах).

ВПРАВИ ДЛЯ АУДИТОРНОЇ РОБОТИ

1. Перекладіть слова українською мовою, зіставте вимову ненаголошеного голосного [о], вимову приголосних перед [е], в кінці слів.

Голубка, подушка, молодой, солома, поговорить, погода, ходить, носить, короткий, коробка, сестра, семеро, передать, зеленый, середина, село, небо, степь, голубь, дрожь, печь, идешь, семь, токарь, любовь, рисуешь, бег, снег.

2. Прочитайте слова за правилами літературної вимови. Затранскрибуйте. Поясніть особливості вимови і написання їх.

Привізши, дивишся, у бочці, вужче, розшити, студентство, з джунглів, мідні, запорожці, на дошці, сміється, на стежці, міцність, кузня, молотьба, якось би, наш брат, квітці, зсушити, клоччя, ніжка, вокзал.

3. Прочитайте слова за правилами літературної вимови. Затранскрибуйте. Вкажіть на особливості вимови кожного слова.

Джміль, джаз, дзеркало, відзначити, дзвін, віджати, приїжджий, підзолистий, джерельна, дзьоб, піджарювати, надзвуковий, наджидати.

4. Вимовте слова за правилами літературної вимови.

Правда, шовковий, ходив, вовк, встав, вранці, завдання, навчання, рів.

Наведіть приклади (по 4–5 слів на кожний випадок), у яких би [в], [й] виступали нескладотворчими.

5. Прочитайте слова українською і російською мовами. Звертайте увагу на вимову приголосних звуків перед [е]. Чи відрізняється їх вимова в обох мовах?

Укр.: весь, небо, велосипед, весело, берег, ветеран, генерал, зерно.

Рос.: весь, небо, велосипед, весело, берег, ветеран, генерал, зерно.

6. Прочитайте слова, правильно вимовляючи звуки. Як вимовляються дзвінкі приголосні в кінці слів?

Краб, герб, шоколад, лебідь, пляж, гараж, переказ, Кавказ, друг, ланцюг.

7. Прочитайте слова українською і російською мовами, вкажіть на різницю у вимові кінцевих приголосних звуків.

Степ, насип, дріб, плач, ніч, вісім, жовч, фальш, гуаш, розкіш, кобзар, секретар, ріж, пишеш, верф, лиш, воротар, Сибір, Харків.

8. Вкажіть на різницю у звуковому складі слів. Простежте за злитими приголосними в українській і російській мовах.

Ходжу – хожу, сиджу – сижу, дзеркало – зеркало, дзвонити – звонить, джміль – шмель, джигіт – джигит, джемпер – джемпер.

9. Подані іменники жіночого роду поставте у формі орудного відмінка однини. Поясніть вимову звуків у цих формах.

Гладь, грязь, мазь, деталь, печаль, гортань, міць, січ, річ, глуш, туш.

10. Запишіть слова фонетичною транскрипцією. У яких з них треба вимовляти звук [г] (глотковий), а в яких [ґ ] (задньоязиковий)?

Но…а, сьо…одні, а…рус, ма…азин, …удзик, …азета, …енерал, …анок, ба…гато, …едзь, інтелі…енція, …ніт, ле…енда.

11. Запишіть слова іншомовного походження фонетичною транскрипцією. Прочитайте їх, дотримуючись правил української орфоепії.

Ад/ютант, б/юджет, вар/єте, грав/юра, кон/юктивіт, прем/єр, інтерв/ю, інтер/єр, кап/юшон, карб/юратор, кар/єра, ком/юніке, к/ювет, п/юре, ф/юзеляж, барель/єф.

12. Виправте, де потрібно, порушення милозвучності й запишіть словосполучення у дві колонки: 1) без виправлень; 2)виправлені.

Дякував всім, книжки й зошити, сказали би нам, знали же про це, день у день, під мною, зміг увійти, раніш і тепер, учора і сьогодні, довелось взяти, згадав відразу, з’єднались усі, угадав би, зі мною, погодились прийти, пригодилось усім, знову обізвався, ошатно вбраний, довго йшли, дерева і кущі, в’їхав у село, прийшов з школи, нога у ногу, умій же сказати, збираюся іти, сидять вдвох, думає вголос, скажу відверто, дивлюсь і думаю, в твоєму розпорядженні, дивлюсь в вікно.

Ключ. З других букв перших слів словосполучень прочитайте вислів О.Герцена.