- •Психологія
- •Від редактора
- •1. Психологія як наука
- •1.1. Предмет психології
- •1.2. Нарис історії розвитку психології у стародавні часи та у середньовіччі
- •1.3. Психологія нового часу. Основні підходи до вивчення психіки людини
- •1.4. Методи психологічних досліджень
- •2. Біологічне підґрунтя психіки
- •2.1 Поняття про нервову систему.
- •2.2 Асиметрія півкуль головного мозку.
- •2.3 Біологічне підґрунтя соціальної поведінки.
- •2.1. Поняття про нервову систему
- •2.2. Асиметрія півкуль головного мозку
- •2.3. Біологічне підґрунтя соціальної поведінки
- •3. Особистість у психології
- •3.1. Соціально - історична сутність особистості людини
- •3.2. Структура особистості людини
- •3.3. Розвиток особистості. Періодизація психічного розвитку
- •3.4. Основні підходи до типології особистості людини
- •4. Теорії особистості у психології
- •4.1 Особистість як багатовимірна система
- •4.2 Біхевіоральний підхід до вивчення особистості. Біхевіоризм та необіхевіоризм. Оперантний біхевіоризм б. Скінера
- •4.3. Психодинамічна теорія особистості з. Фрейда (фрейдизм)
- •4.4. Аналітична психологія к.Г. Юнга
- •4.5 Індивідуальна психологія а. Адлера
- •4.6. Гуманістична психологія
- •4.7. Трансперсональна психологія Станіслава Грофа
- •Школи та напрямки у психології
- •5. Інтелект
- •5.2. Динаміка та фактори, що обумовлюють інтелект
- •5.3. Вимірювання інтелекту
- •6. Когнітивна сфера людини
- •6.1.1. Поняття про відчуття
- •6.1.2. Фізіологічне підґрунтя відчуттів
- •6.1.3. Класифікація і різновиди відчуттів
- •6.2. Сприймання
- •6.2.1. Поняття про сприймання.
- •6.2.2. Властивості сприймань.
- •6.2.1. Поняття про сприймання
- •6.2.2. Властивості сприймання
- •6.3.1. Поняття про пам’ять.
- •6.3.2. Види пам'яті.
- •6.3.1. Поняття про пам’ять
- •6.3.2. Види пам’яті
- •6.4. Мислення
- •6.4.1. Процес мислення. Види мислення.
- •6.4.2. Операції мислення.
- •6.4.1. Процес мислення. Види мислення
- •6.4.2. Операції мислення
- •6.5. Уява
- •6.5.1. Поняття про уяву.
- •6.5.2. Види уяви.
- •6.5.1. Поняття про уяву
- •6.5.2. Види уяви
- •6.6. Увага
- •6.6.1. Поняття про увагу.
- •6.6.2. Види уваги.
- •6.6.3. Властивості уваги.
- •6.6.1. Поняття про увагу
- •6.6.2. Види уваги
- •6.6.3. Властивості уваги
- •7. Здібності та творчість
- •7.2. Творчість людини
- •7.3. Особистість творчої людини і її життя
- •8. Емоції і почуття
- •8.1. Поняття про емоції і почуття.
- •8.2. Форми переживання емоцій і почуттів.
- •8.3. Вищі почуття.
- •8.1. Поняття про емоції і почуття
- •8.2. Форми переживання емоцій і почуттів
- •8.3. Вищі почуття
- •9.1. Поняття про волю.
- •9.2. Основні якості волі.
- •9.3. Безвілля, його причини і переборення.
- •9.1. Поняття про волю
- •9.2. Основні якості волі
- •9.3. Безвілля, його причини і переборення
- •10. Темперамент та характер
- •10.1. Сутність та теорії темпераменту
- •10.2. Характеристика типів темпераменту
- •Темпераменты
- •10.3. Темперамент та діяльність людини
- •10.4. Поняття про характер
- •10.5. Структура характеру
- •10.6. Підходи до типології характерів
- •10.7. Взаємовідносини характеру і темпераменту
- •11. Група та особистість
- •11.1. Мала група – поняття та формування.
- •11.2. Взаємодія індивіда та малої групи.
- •11.3. Міжгрупові відносини.
- •11.4. Агресія та альтруїзм як психологічні феномени.
- •11.1. Мала група – поняття та формування
- •11.2. Взаємодія індивіда та малої групи
- •11.3. Міжгрупові відносини
- •11.4. Агресія та альтруїзм як психологічні феномени
- •Запитання для самоконтролю
- •12. Свідомість та самосвідомість
- •12.1. Поняття про свідомість.
- •12. 2. Стани свідомості.
- •12.3. Неусвідомлені психічні явища.
- •12.4. Самосвідомість.
- •12.1. Поняття про свідомість
- •12.2. Стани свідомості
- •12.3. Неусвідомлені психічні явища
- •12.4. Самосвідомість
- •13. Спілкування
- •13.1. Понятя, аспекти, функції та стратегії спілкування
- •13.2. Спілкування як комунікація
- •13.3. Спілкування як взаємодія
- •13.4. Психологічний захист у процесі спілкування
- •13.4.1. Структурний та трансактний аналіз особистості людини і спілкування.
- •13.4.1. Структурний та трансактний аналіз особистості людини і спілкування
- •13.4.2. Психологічний захист у конкретних умовах життя
- •Чатина іі
- •14. Психічне здоров’я
- •14.1. Підходи до визначення психічного здоров’я.
- •14.2. Критерії психічного здоров’я.
- •14.3. Психотерапія.
- •14.1. Підходи до визначення психічного здоров’я
- •14.2. Критерії психічного здоров’я
- •14.3. Психотерапія
- •15. Психічний розвиток людини
- •15.2. Соціальна ситуація, рушійні сили та показники психічного розвитку
- •15.3. Психічний розвиток людини у дитячому віці
- •15. 4. Психічний розвиток у підлітковому віці
- •15.5. Психічний розвиток у період ранньої юності
- •16. Юридична психологія
- •16. 1. Предмет та завдання юридичної психології.
- •16. 2. Кримінальна психологія.
- •16. 3. Професійна спрямованість юриста.
- •16.1. Предмет та завдання юридичної психології
- •16.2. Кримінальна психологія
- •16.3. Професійна спрямованість юриста
- •17. Психологія мас
- •17.1. Маси і особистість
- •17.2. Загальні механізми масової психології
- •17.3. Суб’єкти масових проявів
- •17.4. Форми масової поведінки
- •17.5. Руйнування маси
- •18. Педагогічна психологія
- •18.1. Педагогічна психологія як наука
- •18.2. Психологія навчання
- •18.2.1. Зміст навчальної діяльності
- •18.2.2. Навчання, учіння, научіння. Навчання і розвиток
- •18.2.3. Формування навичок
- •18.3. Психологія виховання
- •18.4. Психологія педагогічної діяльності та особистості педагога
- •Психологія
6.5.2. Види уяви
Діяльність уяви може бути охарактеризована залежно від участі у цьому процесі спеціальної вольової регуляції, від характеру діяльності людини та змісту створюваних образів.
Залежно від цілепокладання уяву поділяють на мимовільну та довільну. Якщо у людини відсутня мета створювати певні образи, а вони виникають, то це буде мимовільна уява. Наявність мети створювати образи характеризує довільну уяву.
Залежно від характеру діяльності людини її уяву поділяють на творчу та репродуктивну.
Уява, що включається у творчу діяльність і допомагає людині створювати нові оригінальні образи, називається творчою. Уява, що включається у процес засвоєння того, що вже створили й описали інші люди, називається відтворювальною, або репродуктивною.
Залежно від змісту діяльності й характеру праці людини уява поділяється на художню, технічну, наукову та ін.
Художня уява має переважно чуттєві (зорові, слухові, дотикові та ін.) образи, надзвичайно яскраві й детальні.
Для технічної уяви характерними є створення образів просторових відношень у вигляді геометричних фігур і побудов, їх об’єднання у нові сполучення, уявне перенесення їх у різні ситуації. Наукова уява виявляється у побудові гіпотез, проведенні експериментів, в узагальненнях, що їх роблять при створенні понять.
Особливою формою уяви є мрія. Мрія — це процес створення людиною образів бажаного майбутнього. Мрія є необхідною умовою втілення у життя творчих задумів, коли образи уяви не можуть реалізуватися негайно з об'єктивних або суб’єктивних причин. У цій ситуації мрія постає як реальний мотив діяльності, завдяки якому стає можливим завершення розпочатої справи.
6.6. Увага
6.6.1. Поняття про увагу.
6.6.2. Види уваги.
6.6.3. Властивості уваги.
6.6.1. Поняття про увагу
Навколишнє середовище постійно впливає на органи чуття людини, але не всі подразники вона відображає чітко.
Свідомість індивіда не спроможна відобразити все, що робиться навколо нього, не може з’ясувати водночас усі питання складного завдання. Для їх чіткого усвідомлення потрібне виділення окремих предметів і явищ дійсності та послідовне їх відображення.
Можливості чіткого бачення дорослої людини обмежуються 4 - 6 об’єктами одночасно. Тому вона завжди спрямована на щось, уважна до одних об’єктів навколишнього середовища і неуважна до інших.
Із сигналів оточення людина виділяє те, що необхідне для цілеспрямованої діяльності. У взаємодії з навколишнім середовищем складається вибіркове відображення предметів і явищ, що забезпечується увагою. Вибірковість, що регулює пізнавальну та продуктивну діяльність, визначається можливостями людини, спрямованістю, метою її діяльності. Механізмами вибірковості уваги служать процеси доцільної регуляції діяльності. У здатності довільно спрямовувати й зосереджувати увагу виявляється активність людини.
Увага — не саме відображення, вона не має свого предмета пізнання. Це не самостійний психічний процес, а швидше його необхідна умова, форма окремої відображуваної та продуктивної діяльності на різних рівнях свідомості. Увага є формою організації психічної діяльності людини, що полягає у спрямованості та зосередженості свідомості на об'єктах та забезпечує їх виразне відображення.
Увага завжди тісно пов’язана з діяльністю людини, забезпечує її свідомий характер, а також нею стимулюється і регулюється. Діяти — означає бути уважним до об’єктів діяльності. Напруження у діяльності завжди пов'язане з відповідним напруженням уваги. Вона служить внутрішньою умовою психічної діяльності. Чуттєве відображення об’єктів зовнішнього світу відбивається у свідомості суб’єкта, а кожний акт цілеспрямованої діяльності доходить до свідомості. Саме від її зосередженості залежать повнота, чіткість і ясність нашого сприймання, уявлення, мислення, вирішення повсякденних проблем. Особливого значення увага набуває у засвоєнні нового знання. З цього приводу К. Д. Ушинський зазначав, що це основні ворота до свідомості, «єдині двері нашої душі», через які входять до нас усі відомості про навколишній світ, чуттєві дані і знання. Таким чином, увагою називається спрямованість і зосередженість психічної діяльності людини на одних об’єктах з відключенням від інших.
Рефлекторна теорія уваги (І.М. Сєченов, І.П. Павлов, О.О. Ухтомський) пов’язує причини, що викликають увагу. Предмети і явища зовнішнього світу викликають орієнтувальні рефлекси та пристосувальні рухові реакції. Орієнтувальні реакції змінюють перебіг мозкових процесів у корі великих півкуль головного мозку, створюють осередок оптимального збудження (за І.П. Павловим) або домінанту (за О.О. Ухтомським). У цих зонах легко утворюються тимчасові нервові зв’язки, вирішуються нові проблеми. Виникнення домінанти викликає гальмування у сусідніх ділянках кори головного мозку, блокує інші реакції організму, підпорядковує собі побічні імпульси з інших ділянок кори головного мозку і тим самим домінанта посилюється. Інші дії у цей час можуть виконуватися переважно в автоматизованому режимі, обмежуючись менш активними ділянками кори мозку.