- •4.Особливості побудови простих речень: порядок слів у реченні, вживання однорідних членів, дієприкметни кових та дієприслівникових зворотів
- •5.Типові недоліки, пов’язані з побудовою складних речень
- •Складне речення
- •6.Розділові знаки – структурний компонент писемної мови.
- •7.Основні поняття пунктуації, пунктограма, пунктуаційне правило.Види пунктограм.
- •8.Розділові знаки у простому неускладненому та ускладненому реченнях, у складносурядному, складнопідрядному та безсполучниковому реченнях.Пунктограми при прямій мові, діалозі та цитатах.
- •9.Комунікативна роль розділових знаків
4.Особливості побудови простих речень: порядок слів у реченні, вживання однорідних членів, дієприкметни кових та дієприслівникових зворотів
Порядок слів у реченні
Порядок слів у реченні вільний, тобто члени речення мають свого постійного, фіксованого місця. Але один порядок слів ми сприймаємо як звичайний, природний, інший — незвичайний.
Природний порядок слів називається прямим, інший непрямим, або інверсією.
При прямому порядку слів у реченні, як правило:
а) першим стоїть підмет, другим — присудок: Погідне блакитне небо дихало на землю теплом (М. Коцюбинський);
б) прямий додаток стоїть після присудка: Я ніколи не шукав свого щастя під чужими небесами (М. Івасюк);
в) узгоджене означення стоїть перед означуваним словом: вставала тоді в дитячій уяві слава бойових козацьких походів, оживали грізні січі, що колись точилися на цій землі (І. Цюпа);
г) неузгоджене означення стоїть після означуваного слова: Тимко топтався попереду і ніяк не міг знайти клямку від дверей (Григорій Тютюнник);
г) обставини способу дії, міри й ступеня стоять перед присудком: У вікна знову стрепетом б'ється пісня, і від неї тихо бринять нижні шибки (М. Стельмах).
Звичайно ж у простому реченні на початку ставиться відоме (тема), під кінець — нове, невідоме (рема). Відомим може бути й те, про що йшлося в попередньому реченні, і те, що само собою зрозуміле із життєвого досвіду, із ситуації.
Таким чином, для чіткого висловлення думки має значення не тільки правильний добір слів, а й правильна розстановка їх, правильне наголошування потрібного слова.
Поняття про однорідні члени речення
Члени речення, які в одному плані стосуються того самого слова в реченні і відповідають на те саме питання, називаються однорідними.
Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. Дієприкметник Є ОЗНАЧЕНННЯМ або присудком (наприклад : трава не скошена . у даному випадку не скошена - присудок)
Із метою економності вислову й точності відтворення думки в документах часто вживають дієприкметникові та дієприслівникові звороти.
Рекомендації щодо їх вживання такі:
Дієприслівниковим зворотом не можна висловити значення часу, причини, умови. Тому якщо треба зберегти смисловий відтінок одного з цих типів підрядних речень, його не слід замінювати дієприслівниковим зворотом.
Не рекомендується розпочинати речення або абзац дієприслівниковими зворотами, бо це збільшує його обсяг і надає сухого, трафаретного, канцелярського звучання усьому текстові.
Оскільки смислова близькість дієприслівникових зворотів до підрядних речень менша, ніж у прикметникових зворотів, при заміні – якщо є можливість вибору – про це слід пам’ятати.
Складне речення складається з двох або кількох простих, об'єднаних за змістом та інтонацією.
складне речення
1.Сполучникове,
2.безсполучникове,
3.складна синтаксична конструкція (з різними видами зв'язку)
1. сполучникове може бути:
- складносурядне
- складнопідрядне
2. безсполучникове може бути:
з однорідними членами речення;
з неоднорідними членами речення
3. складна синтаксична конструкція може бути:
з сурядним і безсполучниковим зв'язком;
з підрядним і безсполучниковим зв'язком;
з сурядним, підрядним і безсполучниковим зв'язком