Тема 9,10( Васіч а.)

1. Класифікація банківських кредитів:

Залежно від призначення банківські кредити можна класифікувати таким чином:

За умовами надання:а) пільговий; б) нормальний;в) виданий за особливо жорсткими умовами.

За станом кредитної дисципліни:а) строкові;б) прострочені;в) пролонговані.

За строками кредитування:а) строкові і короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 3 років), довгострокові (понад 3 роки);б) безстрокові;в) прострочені;г) відстрочені.

За забезпеченням:а) забезпечені (мають пряме забезпечення):а)застава майна, майнових прав, гарантіями, поручництвами тощо;б) незабезпечені (бланкові);

За кількістю банків-кредиторів:а) звичайний банківський кредит;б) консорціумний кредит; в) паралельний кредит.

За видами позичальників:а) кредити юридичним особам різних галузей народного господарства та форм власності;б) кредити індивідуальним позичальникам (фізичним особам); в) кредити банківським установам (міжбанківські кредити).

За характером використання:а) споживчий кредит; б) платіжний кредит;в) розрахунковий кредит;г) ломбардний та іпотечний кредит.

За розмірами (обсягами):а) малі кредити; б) середні кредити;в) великі кредити.

За ступенем ризику:а)стандартні кредити; б) нестандартні кредити (з підвищеним ризиком - під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні).

За методами надання:а) у разовому порядку; б) в міру виконання кредитних заходів;

в) відповідно відкритої кредитної лінії.

За строками погашення:а) водночас (одноразово); б) у розстрочку (рівномірними частинами на протязі користування позикою); в) достроково (за вимогою кредитора, або за ініціативою позичальника).

2. У яких випадках банки зобов'язані вирішувати питання про стягнення забор¬гованості в установленому чинним законодавством порядку, а в разі неможливості стягнення - порушувати в суді справу про банкрутство.

Для стягнення заборгованості з позичальників за неповернуті своєчасно кредити банки використовують певні механізми впливу на боржника, передбачені законодавством. Умовно такими напрямками роботи банків є:

1) застосування до боржника штрафних санкцій (пені) за несвоєчасну сплату чи несплату процентів за користування кредитом та/або несвоєчасну сплату чи несплату частини кредиту;

2) стягнення збитків з боржника за порушення грошових зобов'язань;

3) забезпечення виконання грошових зобов'язань боржником третіми особами (поручителями, гарантами);

4) забезпечення заставою (іпотекою) зобов'язань позичальника, що виникають з укладенням кредитного договору;

5) звернення до страхової компанії про виплату страхових виплат, в разі застрахованого ризику банку щодо неповернення кредиту і процентів та настання страхового випадку;

6) стягнення заборгованості за кредитом в межах кримінальної справи, порушеної проти посадових осіб боржника.

Крім вказаних напрямків роботи з боржниками щодо стягнення заборгованості, банки також використовують факторинг та механізми впливу на боржника, визначені законодавством про банкрутство. При цьому факторинг використовується для задоволення вимог банку за рахунок дебіторів боржника шляхом укладення відповідних договорів. Процедури банкрутства до боржників банками використовуються у тому випадку, якщо інші методи стягнення заборгованості з боржника не дали позитивного результату.

Слід зазначити, що стягнення заборгованості за кредитом в межах кримінальної справи, порушеної проти посадових осіб боржника, можливе, якщо стосовно таких осіб порушено справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 222 ККУ, – шахрайство з фінансовими ресурсами, що проявляється у вигляді надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації банкам з метою одержання кредитів у разі відсутності ознак злочину проти власності.