2. Населені пункти Таращанського району

Міста: Тараща.

Села: Антонівка, Бовкун, Буда, Велика Березянка, Велика Вовнянка, Веселий Кут, Володимирівка, Дубівка, Кирдани, Кислівка, Ківшовата, Косяківка, Красюки, Крива, Круті Горби, Лісовичі, Лука, Лук'янівка, Маковецьке, Мала Березянка, Мала Вовнянка, Малоберезанське, Петрівське, Плоске, Потоки, Ріжки, Салиха, Северинівка, Станишівка, Степок, Улашівка, Чапаєвка,Червоні Яри, Чернин.

3. Заснування міста Тараща

В XVI столітті, Тараща була пустим урочищем, яке було прикріпленим до Білоцерківського староства Речі Посполитої. В 1611-му році польський король Сигізмунд III віддав урочище Тараща у володіння боярина Лісевича зобов'язавши його бути на військовій службі при старостві. Але як при Лісевичеві так і при його наміснику Тараща залишалася всього лише хутором.

28 жовтня 1617-го року в урочищі Стара Вільшанка, поблизу Таращі, між гетьманом Петром Сагайдачним та командувачем польськими військами Станіславом Жолкевським була укладена так звана Вільшанська угода.

В 1709-му році король Август II віддав ці землі полковнику Антонію Бліндовському як нагороду за захист міста Любліна від шведів. Бліндовський заснував село, яке стало швидко розростатися.

В 1711 році Пилип Орлик і прихильники шведського короля Карла XII знищили Таращу вщент. Незважаючи на це полковник Бліндовський знову заселив Таращу. В 1722 році, на прохання Бліндовського, Таращі було надано статус містечка з дозволом на проведення

^{Перший герб Таращі}

ярмарків. В 1724-му році в Таращі нараховувалося 60 дворів, що сплачували податки.

В 1736-му році полковник Бліндовський помер, а вдова його вийшла заміж за Амвросія Струтинського. Одразу ж після смерті Бліндовського розпочалася судова тяганина за право володіння містечком між вдовою, яка стверджувала, що згідно грамоти, наданої польським королем, Тараща була передана у спадкову власність, та між Йосипом Бушовським, шо став Білоцерківським старостою та доводив що Тараща була державною власністю і тому не могла передаватися по спадковості. Поки продовжувався судовий процес, Таращею керував губернатор Медведівський, що був призначений на цю посаду староством.

В кінці 1736-го року, загін гайдамаків, під командуванням Харка взяв з боєм побудований Бліндовським Таращанський Замок, пограбувавши містечко й самого губернатора. Після цієї події Бушовський вже практично володів містечком, хоч формально судовий процес продовжувався аж до 1744. Проте відомо, що якось Струтинські таки влаштували напад, пограбували Бушовського та його гостей, нанесли їм побої й вигнали з замка та містечка. Але цей короткотривалий реванш не мав великого історичного впливу і в 1754-му році Бушовські були вже повноправними володарями міста.

В 1740-му році в Таращі була побудована грабова церква. Згадується, що церква була збудована парафіянами, котрих налічувалося до 80-ти дворів. В 1753-му році на місці попередньої церкви була зведена нова, теж дерев'яна, з трьома куполами.

З люстрації 1765-го року видно, що Тараща була визнана окремим староством, яке знаходилося у власності Іоанни Бушовської. В містечку був замок, 122 подвір'я (в тому числі 26 єврейських) та 4 млини.

В 1786—1789 році староство належало Миколі П'ясковському та складалося з містечка, 8-ми сіл, та давало доходу 46000 злотих на рік. В той час в Таращі нараховувалось 222 подвір'я та 6 млинів.

В 1790-му році Тараща налічувала 265 дворів. В зв'язку з постійним ростом містечка, в 1791-му році король Станіслав Август надав Таращі статус міста з наказом на створення магістрату. В 1791 Тараща отримала Магдебурзьке право.

1793 року Правобережна Україна і Тараща, зокрема, були приєднані до Російської імперії.

22 листопада 1800 року Тараща проголошена повітовим містом Таращанського повіту Київської губернії і залишалася ним аж до переходу з губернської адміністративної системи на обласну.

В 1842 році в місті було 792 будинки і проживало 5129 жителів. В місті була церковнопарафіяльна школа, де навчалося 27 дітей заможних міщан, і повітова лікарня. Протягом 1845 року в ній налічувалося 200 хворих. В місті була тюрма, в якій в 1845 році утримувалося 875 в'язнів, яких охороняли 82 солдати і 1 офіцер.

Після відміни кріпосного права в 1861 році в Таращі відбувається більш інтенсивний розвиток промисловості, ремесел і торгівлі.

В 1863-му році Таращу відвідав імператор Микола I.

В 1869 році в Таращі було відкрито міське двокласне

^{Сучасний герб}

училище (зараз це гімназія «Ерудит»). В місті також працювали два однокласних училища, церковнопарафіяльна школа, чотири приватні і кілька недільних шкіл. В 1916 році в школах міста навчалися більше 1500 учнів.

В 1900 році серед підприємств Таращі найбільшими були вальцьовий млин, броварня та шість цегельних заводів. Крім того, тут діяли медоварня, миловарня, олійниця, свічкарня, 18 кузень, 8 водяних млинів, 2 вітряки. В 1914 році став до ладу чавунно-ливарний завод. У місті проживало понад 15 тисяч жителів.