Життя в ісусі христі методичний провідник до катехези для одинадцятого класу

Опрацьовано на підставі нового Катехізису Католицької Церкви і основної Програми катехізації дітей та молоді

для єпархій Римо-Католицької Церкви на Україні

ad experimentum

ГОРОДОК - КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ 1999

Життя в Ісусі Христі

1. Християнська антропологія

2. Покликання людини

3. Моральність людських учинків

4. Моральність почуттів

5. Сумління

6. Чесноти

7. Милосердя і гріх

8. Різноманітність гріхів

9. Спільнота людей

10. Моральний закон

11. Благодать та оправдання

12. Церква як Мати і Вихователька

13. Перша Божа заповідь

14. Друга Божа заповідь

15. Третя Божа заповідь

16. Четверта Божа заповідь: родина в Божих планах

17. Четверта Божа заповідь: родина і суспільство

18. П'ята Божа заповідь: проблема вбивства, евтаназії, самогубства

19. П'ята Божа заповідь: проблема абортів

20. П'ята Божа заповідь: пошана гідності людської особи

21. П'ята Божа заповідь: проблема наркоманії

22. Шоста і дев'ята Божі заповіді

23.Сьома Божа заповідь

24. Восьма Божа заповідь

25. Десята Божа заповідь

1. Християнська антропологія

А. Хід катехези:

1. Вступна молитва:

“Отче наш…”

2. Життєвий досвід:

Пропонується дискусія на тему: “Чим захоплюється сучасна молодь?”, обговорення наслідків цих захоплень, а також “Яке життя пропонує мені Ісус?”.

3. Запис теми: ХРИСТИЯНСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ

4. Розповідь про спасенне послання:

а) Людина – відображення Божого обличчя

Ще на початку сотворіння Господь сотворив людину по своїй подобі – в цьому гідність людини.

Господь дав людині безсмертну душу, вільну волю, розум, наділив її силою Святого Духа, щоб вона могла, керуючись цими дарами, робити добро і прославляти Божу Любов, Всемогутність, Милосердя та Справедливість.

Крім людини в всесвіті існує також злий дух, від самого початку він хотів підкорити собі людину, тому приклав усі свої зусилля і користуючись людською слабкістю, спокусив її до гріха. Гріхом людина образила Бога – свого Творця.

Хоч людина втратила святість, якою була наділена, але Господь не залишив її. Він так возлюбив людину, що зіслав свого Сина Єдинородного, щоб відкупити її від гріха.

Щоб відповісти на Божу Любов людина повина творити добро, чим засвідчить, що вона створена на Божу подобу. Чим більше добра робить людина, тим більше може наблизитись до свого Творця. Робити добро людині допомагає Божа благодать, вона також допомагає жаліти за скоїний гріх, уникати його і приходити до Милосердного Бога як до свого Отця.

Наслідуючи свого Небесного Отця, роблячи добро, людина прямує до досконалої Любові Бога.

б) Життя блаженствами

Людина, яка живе Божими заповідями, відображає Боже Обличчя і Його Милосердну Любов. Ісус, показав людям блаженства, в яких виразив, як потрібно жити, щоб колись зустрітися з Ним в Божому Царстві.

(Пропонується читання Святого Письма: Мт 5, 1-10).

Заповіді блаженств відповідають на ті бажання людини, які Господь вклав в її серце. Вони ставлять нас перед рішучим вибором: земних благ чи вічного щастя, вони очищають наші серця, щоб ми могли возлюбити Бога понад усе земне. Багато людей в сьогоднішньому світі шукає багатства, своєї слави, забуваючи при цьому про Господа, не зауважують Його допомоги і опіки. Господь же в своїх блаженствах хоче показати нам де шукати правдивого щастя, до чого прагнути в своєму жєитті.

Те, що приготував для нас Господь, в своєму царстві, не можна порівняти з нашими земними труднощами, терпіннями. Щоб подолати всі ці труднощі, терпіння Ісус залишив нам Євхаристію, Таїнство Покаяння та Примирення. Він так сильно нас любить, що дає нам можливість бачити Його в Своїй Славі.

Блаженні ті, які залишили все і пішли за Господом. Ці люди отримають в сто раз більше ніж мають.

в) Відкриття правдивої вільності

Кожна людина розпоряджується сама собою, маючи можливість вільного вибору. Вільність дає силу для розвитку і дозрівання людини в правді і добрі. Але вона стає досконалою лише тоді, коли підкоряється Богу.

“Говоріть мені якнайчастіше – Творець мій. Нехай буде воля Твоя на мені. Замість того, щоб утікати від Мене, киньтесь в мої обійми і перебувайте в мені. Мої плечі недостатньо обтяжені, вони потребують нових тягарів. Я – добрий Пастир”.

До того часу, поки вільність не закоріниться в своєму кінцевому Благові, яким є Бог, вона може вибирати між добром і злом, здатністю вдосконалюватися, або падати в гріх.

Правдива вільність людини можлива лише в служінні добру і справедливості. Вибір непослуху і зла веде людину до неволі гріха, розриває зв’язку між Богом і людиною. Для того щоб бути в єдності з Богом потрібно виконувати Його волю. Відкидаючи задум Божої Любові, людина сильно помиляється, вона продовжує свідомо грішити, обманює саму себе, стає невільником гріха, замість того щоб стати невільником Божої Любові.

Але не зважаючи на грішність людини, на її не правильний вибір, Господь продовжує любити людину і посилає Свого Сина, щоб Він врятував людство. Своїм хрестом, Ісус приніс спасіння для всіх людей. Він відкупив людей з неволі гріха, в якій вони були.

Благодать Христа не сковує вільність людини, а навпаки, отримуючи благодатні імпульси, зростає вільність і впевненість людини в період випробувань.