- •1. Предмет економічної теорії, її завдання та функції
- •Методи дослідження та пізнання економічних процесів.
- •Економічна теорія й економічна політика.
- •4.Виникнення й історичний процес розвитку економічної теорії.
- •5.Економічні закони розвитку суспільства. Практичне значення їх пізнання.
- •6.Основні типи економічних систем, критерії їх класифікації.
-
Методи дослідження та пізнання економічних процесів.
Не так давно всезагальним методом наукового пiзнання для всiх наук - природничих i був суспiльних - метод матерiалiстичної дiалектики, сутнiсть якого полягає в пiзнаннi економiчних явищ i процесiв у їхньому загальному зв'язку i взаємозалежностi, в станi безперервного розвитку, коли накопичення змiн кiлькiсних призводить до змiни якiсного стану. Джерелом розвитку є єднiсть i боротьба протилежностей.
Необхiднiсть використання методу дiалектики матерiалiстичної не втрачає сили i сьогоднi. Проте слiд що метод ураховувати, матерiалiстичної дiалектики не вичерпує змiсту методологiї економiчної теорiї. Виникає необхiднiсть використання загальнонаукових методiв якi дослiдження, будуть розглянутi у подальшому викладi.
Досвiд показує, що треба враховувати такi особливостi сучасної багатогранної методологiї
1. Це насамперед цiльова спрямованiсть методологiї. Вона означає пiдпорядкування всiх дослiджень задоволенню потреб людини, забезпеченню соцiальної справедливостi в умовах соцiальне орiєнтованої економiки та iснування громадянського суспільства
2. У процесi дослiдження цiльова спрямованiсть методологiї досягається за допомогою засобiв вiдповiдних її забезпечення через визначення провiдного орiєнтира. I таким орiєнтиром господарювання мають бути зростання виробництва при мiнiмальних витратах живої та уречевленої працi на одиницю продукцiї, досягнення високих кiнцевих господарських результатiв.
3. Перетворення методологiї на способи докорiнних перетворень i практичних дiй засноване на свiдомому використаннi економiчних законiв у сферi господарської дiяльностi.
4. У структурi методологiї розширюється застосування економiчних експериментiв i наукового прогнозування.
5. Методологiя передбачає творчий пiдхiд до дослiдження, усунення канонiзацiї окремих поглядiв, допущення плюралiзму думок, боротьбу проти догматизму.
6. Методологiя має враховувати поєднання державного управлiння з саморозвитком з пiдприємств, наданням переваг економiчним методам 7. управлiння.
Методологiя спирається на єднiсть полiтичного i господарського пiдходiв до розв'язання економiчних завдань.
У економiчнiй теорiї надзвичайно важливе значення має метод наукової абстракцiї як метод поглибленого пiзнання дiйсностi, заснований на очищеннi iнформативного матерiалу вiд випадкового, неiстотного i видiлення в ньому стiйкого, типового.
Результатами застосування методу наукової абстракцiї, його продуктом є теоретичнi науковi абстракцiї, поняття, категорiї, економiчнi закони.
Важлива роль у розвитку економiчної теорiї належить системному пiдходу. Ринкова являє економiка собою певну цiлiснiсть, в якiй виявляється взаємозв'язок елементiв, компонентiв, що її входять до складу. При цьому цiлiснiсть визначається не тiльки складом властивих їй елементiв, а й рiзними мiж зв'язками ними.
-
Економічна теорія й економічна політика.
Економі́чна полі́тика — система заходів, здійснюваних державою та її владними структурами або іншими особами, спрямованих на регулювання економічних процесів. Економічна політика включає постановку тих або інших цілей і визначення шляхів та методів їх досягнення.
Економічна політика поділяється на дві галузі: конституючу економічну політику та регулюючу економічну політику.
Сутність конституючої економічної політики: становлення та закріплення на тривалий час типових умов господарювання.
Сутність регулівної економічної політики: поточне регулювання господарських процесів в межах існуючих типових умов господарювання.
Велику роль у формуванні економічної політики відіграє економічна теорія.
Економічна політика повинна базуватися на певних принципах:
-
принцип науковості, який передбачає, що ця політика повинна враховувати вимоги об'єктивних економічних законів
-
принцип комплексності, який передбачає здійснення заходів у взаємозв'язку між собою
-
принцип збалансованості, який полягає в оптимізації співвідношення цілей та засобів їх досягнення
-
принцип конкретно-історичного підходу, адже економічна політика не може бути єдиною як для всіх народів, так і для окремих етапів розвитку суспільства
-
принцип альтернативності, який передбачає врахування різних варіантів розвитку.
Економічна політика підприємства — це загальні, незалежні від часу орієнтири, які визначають напрями економічної діяльності підприємства. Економічні комерційні цілі допускають максимізацію прибутку і мінімізацію витрат. Економічну політику можна розглядати як сукупність таких політик — маркетингової, промислової і фінансової.
Основні види економічної політики
Антициклічна політика — це політика спрямована на підтримку певних стабільних темпів економічного зростання, на недопущення падіння, виникнення криз.
Структурна політика — це політика спрямована на формування сучасної, прогресивної і ефективної структури національного господарства.
Монетарна політика — це політика, яка передбачає забезпечення економіки країни необхідною кількістю грошей, регулювання грошового та кредитного ринків.
Фіскальна політика — передбачає державне визначення джерел формування державних доходів, бюджету та основних напрямків його витрат.
Маркетингова політика підприємства включає товарну, цінову, збутову політику (політику розподілу), а також політику комунікацій.
Товарна політика підприємства — це комплекс заходів щодо планування асортименту товарів, які випускаються, та послуг, які надає підприємство, фірма.
Цінова політика — це комплекс економічно зважених заходів щодо встановлення оптимальної ціни на товари і послуги та їх регулювання залежно від пропозиції, регулюючих дій держави.
Регуляторна політика — напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами країни. Регуляторна політика включає політику держави у дозвільній сфері.