130. Економічні системи домінуючих і перехідних економік: порівняльний аналіз.

Країни з перехідною економікою, будуть функціонувати у світі, який трансформується під впливом процесів глобалізації та інтернаціоналізації господарських зв’язків. Вкрай важливим є зайняття активної позиції цими країнами по відношенню до зазначених процесів. Уряд, співпрацюючи з неурядовими організаціями, повинен зайнятися створенням відкритих інститутів, що передбачають безпосередню участь населення у процесах підвищення якості життя. Необхідно розробити стратегію розвитку національної економіки в умовах усе зростаючої інтернаціоналізації з метою отримання користі. Головні принципи цієї стратегії передбачають:

• керівниками цієї стратегії повинні бути країни-виконавці, а не консультуючі країни; необхідно визначити цілі й послідовність дій;

• уряд повинен взаємодіяти с неурядовими організаціями, підтримувати приватний сектор та визначити потреби розвитку;

• сформулювати у довгостроковій перспективі способи вирішення проблемних питань;

• структурним перебудовам та соціальним проблемам необхідно приділяти не меншу увагу ніж фінансовим та макроекономічним питанням;

Дана стратегія буде сприяти активній участі держав в інтернаціоналізації господарських зв’язків та повинна включати чотири основні сфери розвитку - структурну, людську, фізичну та галузеву. Питома вага та пріоритетність цих сфер та питання торгівлі, зайнятості, руху капіталу будуть залежати лише від конкретних економічних умов та національних особливостей, а також від результатів обговорення програм, необхідних для реалізації заходів. Лише за таких умов країни, що розвиваються, будуть в змозі адекватно та швидко реагувати на, постійно змінюючи міжнародне середовище.

131. Україна в міжнародному конкурентному середовищі: вибір стратегії розвитку.

Основні ґеополітичні і зовнішньополітичні пріоритети України:

– виживання України як суверенної незалежної держави, зростання ролі фундаментальних цінностей і зміцнення інституцій, що забезпечують добробут, безпеку і соціокультурний прогрес;

– повернення України в европейський цивілізаційний простір, всебічна інтеґрація до европейських і евроатлантичних політичних і соціальних структур, а також структур безпеки;

– посилення економічного й політичного потенціалу і “дієспроможности” України в широкому розумінні цього терміну за рахунок прискорення внутрішнього розвитку, участи в европейських структурах безпеки, укладання двосторонніх і багатосторонніх договорів, отримання відповідних гарантій безпеки тощо;

– пріоритетна орієнтація на інтеґрацію до ЕС і ЗЕС. Поглиблення спеціального партнерства з НАТО, курс на приєднання (як перший крок) до політичних структур цієї організації, яка є наріжним каменем усієї структури европейської безпеки;

– зміцнення стратегічного партнерства зі США і зв’язків з країнами Західної Европи відповідно до національних інтересів і пріоритетів України;

– підтримка і розвиток рівноправних, взаємовигідних економічних, політичних і соціокультурних відносин з РФ;

– зміцнення та консолідація особливих відносин із стратегічно важливими сусідами, насамперед Польщею, країнами Балтії, Туреччиною, Грузією, Азербайджаном та країнами Вишеградської групи;

– сприяння формуванню “поясу стабільности” та реґіональних структур безпеки від Балтійського і Чорного морів до Закавказзя і Центральної Азії;

– активна участь у створенні европейських і евразійських транспортних коридорів як по “Балто-Чорноморсько-Близькосхідній” вісі, так і по вісі “Західна Европа – Україна – Закавказзя – Центральна Азія – КНР”, використання цих коридорів для створення надійної багатоальтернативної системи постачання енергоносіїв і стратегічно важливої сировини;

– курс на альтернативне лідерство на терені колишнього СРСР і насамперед у Чорноморсько-Каспійському реґіоні; активна кооперація з тими країнами, які вбачають в Україні надійного рівноправного партнера, вільного від великодержавних і гегемоністських амбіцій;

– протидія неконтрольованому іноземному економічному проникненню і всебічній захист економічного суверенітету, недопущення встановлення будь-яких форм економічної і політичної залежности;

– блокування поточних спроб односторонньої іноземної соціально-культурної та інформаційної експансії й домінування;

– цілеспрямоване формування в масовій свідомості універсальних европейських і евроатлантичних цінностей і соціокультурних орієнтацій.