17. Еволюція світового ринкового господарства і стратегій економічного розвитку.

У 50-60-ті роки пере­важали наукові й соціально-політичні концепції та доктрини, згід­но з якими процес розвитку уявлявся як сукупність послідовних стадій економічного зростання, що їх повинна пройти будь-яка країна. Такий своєрідний економічний детермінізм, але з сут­тєвими відтінками в підходах і механізмах, був характерним як для послідовників класичної економічної науки, так і для представ­ників марксизму. Вважалось, що країнам, які звільнились, слід лише повторити шлях більш розвинутих на той час капіталіс­тичних чи соціалістичних держав на основі оптимального поєд­нання головних факторів виробництва, і насамперед ефективного використання інвестицій, заощаджень та іноземної допомоги. Пе­ревага віддавалась кількісним критеріям економічного розвитку, що асоціюються з високими загальними темпами економічного зростання.

В 70-ті роки відбулось суттєве переосмислення концептуаль­них підходів до проблем економічного розвитку. Енергетична, а потім і економічна криза виявили слабкість, а подекуди й неспро­можність суто кількісних критеріїв господарського зростання. У зв'язку з цим у західній економічній науці та й в окремих молодих незалежних державах значну увагу почали приділяти структурним трансформаціям, що мають передувати самопідтримувальному зростанню. Другий напрям, який теж набув популярності в цей період, дістав назву теорії зовнішньої залежності (екзогенного зростання чи екстернальних факторів). Він розвивався прихиль­никами марксизму й мав досить чітке політичне забарвлення. Теоретики лівого напряму феномен слаборозвинутості поясню­вали асиметрією внутрішніх і зовнішніх факторів економічного зростання, наявністю структурних та шституціональних диспро­порцій в економіці, залежністю господарств країн, що розвива­ються, від колишніх метрополій та міжнародних фінансових орга­нізацій. Темпам економічного зростання відводилося чільне міс­це, але не самодостатнє, як у теоріях лінійних стадій розвитку.

У 80-ті роки знову ж таки під значним впливом кризових явищ у світовому господарстві, на перші позиції висунулась неокласична концепція, в якій головний акцент зроблено на конструктивній ролі вільних ринків, на необхідності лібералізації економіки, її зовнішній відкритості, приватизації власності, шституціональній перебудові тощо. Слід наголосити, що дана концепція має універ­сальне значення й може бути застосована практично в усіх підсис­темах світової економіки (синергізм, транзитивізм, дивелопменталізм). Зокрема, ефективно використали її положення Р. Рейган і М. Тетчер (рейганоміка і тетчеризм), Польща, Чехія, Словенія та інші постсоціалістичні країни, Аргентина, Бразилія, Мексика тощо.

Ще одна новітня модель економічного розвитку, що виникла як відповідь на виклик глобальної природно-господарської транс­формації, була сформульована в 1992 р. в Ріо-де-Жанейро на Всесвітній конференції з проблем розвитку і довкілля. Вона діс­тала назву моделі сталого (стійкого) розвитку. Суть сталого розвитку полягає у забезпеченні такого госпо­дарського зростання, яке дає змогу гармонізувати відносини лю­дина—природа (довкілля) та зберегти навколишнє середовище як для нинішнього, так і для майбутніх поколінь. Як бачимо, дана концепція має справді всеосяжний планетарний характер, хоча у стислому викладі є надто загальною і лише окреслює рамки еко­номічного розвитку з відчутним акцентом у бік довкілля як фун­даментального середовища господарської й суспільної діяльності людини.

В цей же період, тобто на початку 90-х років, на противагу неокласичним теоріям економічного розвитку і зростання ви­никла концепція ендогенного зростання, або нова теорія зростання, її головні постулати зводяться до визнання переважної ролі внут­рішніх факторів і джерел економічного розвитку, що відтворю­ються у відносно відособлених національних економічних систе­мах. Саме вони мають відігравати роль головних пружин, пускових механізмів і моторів господарського зростання. Важливою рисою нової теорії економічного розвитку є наголос на посиленні регулюючої ролі держави в господарських процесах.