- •Передмова
- •Тема 1. Соціально-економічна сутність туризму і
- •1.1. Внутрішні й зовнішні фактори, що впливають на розвиток
- •1.2. Класифікація туристських підприємств
- •1.3. Туристський продукт і туристська послуга
- •1.2. Класифікація туристських підприємств
- •1.3. Туристський продукт і туристська послуга
- •Тема 2. Загальні умови організації туристської
- •2.1. Організаційні вимоги, що висуваються перед суб`єктами туристської діяльності
- •2.2. Формування туристського пакету
- •2.3. Ціноутворення в туризмі
- •2.2. Формування туристського пакету
- •2.3. Ціноутворення в туризмі
- •Лекція 3
- •Тема 3. Договорні відносини в туристському бізнесі
- •3.1. Правові основи договірних відносин. Агентський договір
- •3.2. Договори з постачальниками й підрядчиками
- •3.3. Договори з клієнтами (договори на туристське обслуговування)
- •3.1. Правові основи договірних відносин. Агентський договір
- •3.2. Договори з постачальниками та підрядчиками
- •3.3. Договори з клієнтами (договори на туристське обслуговування)
- •Лекція 4
- •Тема 4. Міжнародна співпраця та організації у туризмі
- •4.1. Міжнародні туристські організації
- •4.2. Міжнародне регулювання туристської діяльності. Роль і значення всесвітньої туристської організації (вто)
- •4.1. Міжнародні туристські організації
- •4.2. Міжнародне регулювання туристської діяльності. Роль і значення всесвітньої туристської організації (вто)
- •Всесвітня туристська організація (вто)
- •Лекція 5
- •Тема 5. Уніфікація технологій туристських послуг туристського підприємства
- •5.1. Концепція уніфікованих технологій туристських послуг
- •5.2. Чинники, що визначають появу нових технологій
- •5.3. Організація туристського товарообігу і технологія партнерських відносин.
- •5.1. Концепція уніфікованих технологій туристських послуг
- •Уніфікація технологічних процесів розміщення
- •5.2. Чинники, що визначають появу нових технологій
- •5.3. Організація туристського товарообігу і технологія партнерських відносин
- •Лекція 6
- •Тема 6. Функціональна організація технологічних процесів надання туристських послуг
- •6.1. Організатори туризму
- •6.2. Класифікація транспортних подорожей і транспортних засобів
- •6.1. Організатори туризму
- •6.2. Класифікація транспортних подорожей і транспортних засобів
- •Тема 7. Функціонування туристської індустрії:
- •7.1. Організаційно-правове забезпечення туристської індустрії в Україні
- •7.2. Міжнародні відносини України у сфері туризму
- •7.2. Міжнародні відносини України у сфері туризму
- •Список літератури
- •Глосарій
Лекція 4
Тема 4. Міжнародна співпраця та організації у туризмі
4.1. Міжнародні туристські організації
4.2. Міжнародне регулювання туристської діяльності. Роль і значення всесвітньої туристської організації (вто)
4.1. Міжнародні туристські організації
Міжнародний туризм бере початок з середини XIX ст., з другої половини XX ст. він набув всеосяжного характеру. Багато в чому таке бурхливе зростання міжнародного туризму пов'язано з появою в жовтні 1945 р. Організації Об’єднаних Націй (ООН) і її органу - ЮНЕСКО (Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури). ЮНЕСКО в 50-х роках розробила програму розвитку туризму, яка сприяла перетворенню туризму в швидко розвиваючу галузь.
У 1963 р. в Римі відбулася конференція ООН з міжнародного туризму і подорожей, на якій був створений Міжнародний союз офіційних туристських організацій (МСОТО), який в 1968 р. був перетворений в міжнародну Всесвітню туристську організацію (ВТО). Головною метою діяльності ВТО було проголошено здійснення міжнародної співпраці держав у сфері туризму.
Основними завданнями ВТО є:
-
надання допомоги міжнародному туризму з метою розвитку економіки країн-учасників ВТО і зміцнення дружніх і культурних зв'язків;
-
боротьба проти будь-яких перешкод вільному міжнародному пересуванню людей;
-
збір і подальше розповсюдження технічної інформації з всіх видів туризму;
-
науково-дослідна робота в області туризму;
-
координація туристської діяльності на регіональному і міжрегіональному рівнях;
-
співпраця з ООН та іншими міжнародними організаціями, зацікавленими в розвитку туризму.
На сьогодні день ВТО об'єднує міністерства з туризму, генеральні комісаріати, генеральний директорат і офіційні національні організації більш ніж 100 країн світу. Як офіційні робочі мови прийняті англійська, французька, іспанська і російська.
Статут ВТО був прийнятий 27 вересня 1975 р.і починаючи з 1980 р. цей день проголошується як Всесвітній день туризму.
Кожні чотири роки ВТО скликає сесії Генеральної асамблеї, між якими працює виконком Генеральної асамблеї ВТО.
Важливою подією в діяльності ВТО стала Всесвітня конференція з туризму, що відбулася в Манілі (Філіппіни) з 27 вересня до 10 жовтня 1980 р. На конференції були розглянуті питання відповідальності держав за розвиток туризму і ряд актуальних проблем, таких як: «Людина - організатор свого відпочинку», «Регулювання попиту і пропозиції в туристській сфері», «Науково-технічна співпраця в області туризму», «Підготовка кадрів для індустрії туризму» та ін. У заключному документі знайшли віддзеркалення спільно вироблені в ході обговорення рекомендації. Цей документ отримав назву Манільської хартії з міжнародного туризму.
На своїй шостій сесії (17-26 вересня 1985 р., м. Софія) ВТО затвердила „Хартію туризму” і „Кодекс туриста”, а також прийняла спеціальні резолюції щодо ролі туризму і молодіжного туризму.
До всесвітніх організацій також відносяться Всесвітня федерація асоціацій туристських агентств (ФУААВ), створена в 1966 році, Всесвітня асоціація туристських агентств (ВАТА).
Значний вплив на розвиток туризму мають всесвітні транспортні і готельні організації, які беруть участь в різних видах обслуговування туристів: Міжнародна асоціація з повітряних перевезень (ІАТА), що об'єднує близько 130 найбільших авіакомпаній, Міжнародна готельна асоціації (МГА), яка включає більше 3000 міжнародних готелів у 130 країнах світу і 77 національних готельних асоціацій.
Всі вищеперераховані організації є комерційними. Крім них існують різні міжнародні некомерційні організації сприяння туризму. Основні з них:
-
Міжнародний туристський альянс (АІТ), що об'єднує в своєму складі автоклуби, кемпінг-клуби, туринг-клуби та інші подібні організації;
-
Міжнародна академія туризму, яка займається проблемами туристської лексики і фразеології, уніфікації і перекладу термінів на інші мови;
-
Міжнародна асоціація наукових експертів з туризму (АІЕСТ), яка сприяє розвитку наукових контактів між фахівцями, які займаються проблемами міжнародного туризму й надає допомогу науковим туристським центрам і організовує наукові з'їзди, конференції і т. ін.;
-
Міжнародна федерація журналістів і письменників (ФІЖЕТ), що об'єднує національні асоціації об'єднання журналістів і письменників, які займаються питаннями подорожей і міжнародного туризму.
У більшості західних країн діють урядові некомерційні організації з туризму, які звичайно входять до складу міністерств і відомств, що здійснюють у тому числі міжнародну діяльність: міністерства і відомства закордонних справ, національної економіки, інформації, торгівлі, транспорту і т. ін.