1.4.Наукове обґрунтування застосовуваних технологій вирощування культури в зонах поширення

Місце в сівозміні. На початку вегета­ції, особливо від появи сходів до утворення 4 листків, просо розвивається дуже повільно і посіви його дуже швидко забур'я­нюються.

Кращими попередниками для проса є просапні культури — картопля, буряки, баштанні. Добре росте воно і після конюшини, люцерни, вики, гороху, кормових бобів та ін.

На дослідному полі Львівського сільськогосподарського інсти­туту врожайність проса після картоплі становила 31,3 ц/га, вики на зерно —27,2, після озимої пшениці — 23,9, і після ячменю — 22,8 ц/га.

Досить високі врожаї проса збирають на цілинних землях та осушених торфових грунтах. Воно є добрим попередником для багатьох культур, зокрема для ярих зернових — пшениці, ячме­ню, кукурудзи, а також цінною покривною культурою для лю­церни.

На півдні Української РСР просо вирощують також як після­жнивну і післяукісну культуру. У Закарпатській області з післяжнивних посівів його збирають по 20—25 ц/га. У дослідному господарстві Львів­ського сільскогосподарського інституту, де просо висівають у другій половині травня після вико-житньої сумішки, врожайність зерна становить 25—35 ц/га. У посушливих степових райо­нах, на поливних землях урожай­ність проса часто становить 40—60 ц/га. Тут у посушливу осінь проводять вологозарядковий полив (800—1000 м³/га води). Крім того, проводять 2—3 вегетаційних поливи — на початку кущіння, перед викиданням волотей і під час наливання зерна. Зрошу­вальна норма становить 1500—2000 м³/га.

Розміщують просо по пласту багаторічних трав, після просапних (картопля, цукрові буряки, соняшник), бобових культур і удобрених озимих. Ярі зернові через більшу забур'яненість — гірші попередники[10]..

Обробіток грунту. Основним завданням обробітку грунту під просо є очищення полів від бур'янів. Якщо просо висівають після зернових, відразу після їх збирання слід про­вести лущення стерні. Це сприяє збереженню вологи у грунті, знищенню бур'янів і розкладу післяжнивних решток. Глибока рання зяблева оранка на 22—25, а на грунтах з глибоким орним шаром і ЗО см значно підвищує врожайність проса. Рання зябле­ва оранка найбільш ефективна, бо рілля чиста від бур'янів і добре розпушена.

Оскільки просо добре реагує на забезпечення грунту воло­гою, у посушливих районах рекомендується проводити снігоза­тримання.

Навесні на полях закривають вологу, проводять боронування у стислі строки та 2—3 культивації з одночасним боронуван­ням. Першу культивацію проводять на глибину 8—10 см, дру­гу — на глибину загортання насіння. Щоб перед сівбою дещо ущільнити грунт і загорнути насіння на прийняту глибину, тре­ба провести коткування.

У південних районах, де спостерігається вітрова ерозія, грунт обробляють плоскорізами на 25—27 см. Навесні закривають вологу і до сівби поле двічі культивують й боронують. Перший раз на глибину 8—10 см, а дру­гий на глибину загортання насіння. Безпосередньо перед сівбою грунт коткують, що сприяє рівномірному загортанню насіння[17]..

Удобрення. Просо вимогливе до родючості грунту. З уро­жаєм ЗО ц/га зерна і 60 ц/га соломи воно виносить з грунту у середньому 90 кг/га азоту, 42 кг/га фосфору, 106 кг/га калію і 31 кг/га кальцію. Найбільше поживних речовин засвоює просо в другій половині вегетації.

Врожайність проса значно підвищується після внесення орга­нічних і мінеральних добрив. На початку розвитку воно найбільше потребує азоту, а під час цвітіння і утворення зерна — калію. Фосфор просо засвоює рівномірно протягом вегетацій­ного періоду.

У дослідах науково-дослідного інституту куку­рудзи при внесенні під зяблеву оранку повного мінерального добрива (1,5 ц/га сірчанокислого амонію, 3 ц/га суперфосфату, 1 ц/га калійної солі) врожайність зерна проса підвищилася на 8,6 ц/га. Якщо просо висівають після просапних, одночасно з сівбою у рядки вносять 0,5 ц/га аміачної селітри, 0,8 ц/га супер­фосфату і 0,5 ц/га калійної солі.

Просо добре реагує на підживлення. Вперше посіви піджив­люють у фазі кущіння, використовуючи пташиний послід (З—4 ц/га) або попіл (4—5 ц/га) і гноївку (3—4 т/га), до якої додають 80—100 кг/га суперфосфату. Гноївку можна замінити аміачною водою або селітрою. Вдруге рослини підживлюють фосфорно-калійними добривами з розрахунку по 20 кг/га діючої речовини в період між виходом у трубку і викиданням волотей.

На чорноземах більш ефективні під просо фосфорні, а на легких грунтах — калійні добрива. Органічні добрива у сіво­зміні вносять переважно під просапні культури — попередники проса[20].

Під просо здебільшого вносять повне мінеральне добриво у нормі ЗО—60 кг/га поживної речовини кожного елемента. Фосфорно-калійні добрива, як правило, застосовують під зяблеву оранку, а азотні навесні під культивацію. Посіви перший раз підживлюють у фазі кущення (N20-30), а другий — під час виходу в труб­ку (РзоКзо).

Сівба. Для сівби використовують однорідне, сортове, крупне і добре очищене зерно проса, схожість якого не нижча 95 %.[1,16].

Для боротьби з летючою сажкою насіння проса протруюють гранозаном, витрачаючи на 1 ц його 100 г препарату. Більш ефек­тивне напівсухе протруювання формаліном (одна частина 40°/о-го формаліну на 80 частин води). На 1 т насіння витрачають ЗО л розчину. Насіння витримують під брезентом протягом 4 годин.

Сіяти просо починають, коли грунт на глибині 10 см прогрі­ється до 10—15 °С. Пізні посіви проса не достигають до настання осінньої дощової погоди і пошкоджуються просяним комариком.

У південних районах України просо сіють у середині квітня, у лісостеповій зоні і на Поліссі — на початку травня.

Основним способом сівби проса є широкорядний з міжряддя­ми 45 см. Він дає змогу застосовувати механізований обробіток міжрядь, утримувати грунт у пухкому стані, своєчасно знищува­ти бур'яни[9]..

У Нечорноземній зоні на чистих від бур'янів грунтах, застосо­вують суцільні рядкові посіви. У дослідах Львівського сільсько­господарського інституту при такому способі сівби проса після картоплі зібрали 28,5, а при широкорядному з міжряддями 45 см — 24,5 ц/га зерна.

На Хмельницькій сортодільниці Вінницької області у серед­ньому за 4 роки врожайність зерна проса при рядковому способі сівби становила 42,8, а при широкорядному — 35,1 ц/га[19]..

Норма висіву проса залежить від способу сівби. При широ­корядному способі з міжряддям 45 см у посушливих районах ви­сівають 10—15, а в більш вологих лісостепових районах і в Нечорноземній зоні — 16—18 кг/га насіння. При суцільному ряд­ковому способі у посушливих районах висівають 14—18. (З — 4 млн. зерен на 1 га), а в районах достатнього зволоження — 25— ЗО кг/га (5—6 млн. зерен на 1 га). Норми висіву уточнюють за­лежно від місцевих умов[13]..

Кращою глибиною загортання насіння у достатньо вологих районах і на важких грунтах є 3—4, а в посушливих районах і на сухих супіщаних грунтах — 5—7 см.

У Степу при широкорядній сівбі висівають 2—3 млн./га, у північному Лісостепу, на Поліссі та в західних районах республіки — 3—4, у цен­тральному Лісостепу — 2,5—3, а при звичайному рядковому — відповід­но — 5—б, 3,5—4,5 і 3—4 млн./га схожих насінин. За посушливих умов глибина загортання насіння 5—7 см, при нормальному зволоженні — З—4, а на запливаючих і вологих грунтах — 1,5—2 см.

Догляд за посівами. Щоб мати дружні сходи, після сівби посіви проса коткують кільчастими або ребристими котка­ми. Ґрунтову кірку і бур'яни знищують ротаційними мотиками або боронуванням посівів перед появою сходів легкими борона­ми впоперек напряму рядків. [12,2].

Сходи проса з'являються через 8—10 днів. Перше розпушування міжрядь проводять на глибину 4—5 см зразу після появи сходів. На забур'янених посівах проводять 2—3 міжрядних роз­пушування з одночасним виполюванням бур'янів у рядках. Дру­гий міжрядний обробіток проводять на глибину 6—8 см у період кущіння, а третій—до 10 см через два тижні після другого.

Своєчасність міжрядного обробітку має дуже важливе зна­чення. Запізнення з доглядом за посівами призводить до знач­ного збільшення затрат праці і зниження врожаю проса. На дослідному полі Львівського сільськогосподарського інституту в Дублянах при розпушуванні міжрядь і прополюванні проса зразу після появи сходів зібрали 29,3 ц/га, а при запізненні з цими роботами на 2 тижні — 18 ц/га зерна. [8].

На суцільних посівах проса для боротьби з бур'янами у пе­ріод кущіння — на початку виходу в трубку застосовують гер­біциди. Найбільш ефективні гербіциди групи 2,4-Д (0,5—1,5 кг/га препарату з додаванням 5—8 кг/га аміачної селітри або 3— 5 кг/га сечовини) [4,18]..

Збирання врожаю. Просо достигає нерівномірно. При достиганні волоть жовтіє, а зерно поступово з верхньої частини волоті донизу набуває характерного кольору.

Збирають просо роздільним способом на початку воскової стиглості зерна у середній частині волоті. Зерно нижньої частини волоті достигає у валках. Просо обмолочують комбайнами з під­бирачами через 3—5 днів після скошування. При запізненні із збиранням врожаю зерно верхньої частини волоті обсипатиметь­ся і втрачатиметься найцінніша частина врожаю. Солома проса у період достигання зерна ще соковита і має високу кормову цінність[6]..

Зрідка просо збирають прямим комбайнуванням наприкінці воскової стиглості зерна в середній частині волоті. Щоб запо­бігти обрушуванню зерна, обмолот проводять при зменшеній швидкості барабана (700—800 обертів на хвилину).

Зерно після обмолоту очищають, старанно досушують і збері­гають при вологості 13—14 % У сухих приміщеннях, а в засіках шаром 1—1,5 м. [11].

Розділ 2. Природні умови та особливості альтернативного землеробства Лісостепу України.