Актуальним є визначення структури всього природно-ресурсного потенціалу регіонів України, виявлення місця, яке займає той чи інший його компонент в інтегральній (сумарній) величині. В свою чергу, встановлення компонентної структури природно-ресурсного потенціалу по регіонах дає змогу переходити на порівняльні оцінки територіальне диференційованих показників, пов'язаних з їх використанням.
Цікаву роботу з методики визначення компонентної структури природно-ресурсного потенціалу території України, проведення розрахунків по забезпеченню її населення окремими ресурсами і зведення до спільного знаменника інтегрального ресурсного потенціалу (на прикладі України) виконав В.П. Руденко. Незважаючи на умовність визначеного ним сумарного природно-ресурсного потенціалу по регіонах (по Україні в цілому, по її великих економічних районах і областях), що пов'язане зі складністю зіставлення різних за фізичними параметрами та особливістю споживання ресурсів (мінеральних, земельних, водних, лісових, фауністичних, природних рекреаційних), виконані дослідження становлять чималий науковий та практичний інтерес.
Величина ПРП представляє собою суму потенціалів окремих видів природних ресурсів (земельних, мінеральних, водних, лісових, фауністичних, рекреаційних тощо) незалежно від характеру їх використання. Територія також розглядається як своєрідний вид ресурсу. Потенціал (від лат. potentia – сила, потужність) – потенціальна можливість, яка може проявитися при певних умовах.
ПРП визначається сукупністю всіх видів природних ресурсів, які на даний час відомі і використання яких в недалекому майбутньому можливо за технічними критеріями. Розробляючи та удосконалюючи методи оцінки ПРП, перш за все необхідно виходити з економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу регіону. Для цих цілей пропонується наступна формула:
,
(1)
де
– вартість природних
ресурсів в регіоні, грн./рік;
– вартість
мінеральних ресурсів в регіоні, грн./рік;
– вартість водних
ресурсів в регіоні, грн./рік;
– вартість земельних
ресурсів в регіоні, грн./рік;
– вартість лісних
ресурсів в регіоні, грн./рік;
– вартість
фауністичних ресурсів в регіоні,
грн./рік;
– вартість
рекреаційних ресурсів в регіоні,
грн./рік.
4.2 Для визначення спеціалізації використання природного ресурсу, наприклад рослинництва або тваринництва, траєкторії їх розвитку, доцільно використовувати коефіцієнти територіальної локалізації. Коефіцієнт територіальної локалізації визначається за формулою:
,
(2)
де
– коефіцієнт територіальної локалізації;
– Частина площі, яка зайнята під певним видом ресурсів в межах адміністративно-територіальної одиниці (району), у %;
– відповідний
показник по обласному регіону, у %.
Грошова оцінка сільськогосподарських угідь здійснюється відповідно до Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, № 213 від 23 березня 1995 р.
Ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановлюються з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь у відсотках від їх грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., у таких розмірах:
– для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,5% ;
– для багаторічних насаджень - 0,3%.
Для платників податку, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції у гірських зонах та на поліських територіях, встановлені інші (нижчі) ставки фіксованого податку з 1 га сільськогосподарських угідь у грошовій оцінці, а саме:
– для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,3% ;
– для багаторічних насаджень – 0,1%.
Належність сільськогосподарських угідь та поліських територій визначається на підставі Закону України "Про статус гірських населених пунктів України" від 15.02.95. № 56-/95-ВР та Постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення поліських територій України" від 25.12.98 №2068.
Перелік платників фіксованого сільськогосподарського податку, на яких поширюються ставки податку, встановлені для гірських зон та поліських територій", повинен затверджуватися щороку до 15 січня на пленарних засіданнях обласних рад за поданням районних державних адміністрацій (Додаток Б, В).
Нарахування та ставка ФСП.
Належна до сплати сума фіксованого сільськогосподарського податку визначається платниками цього податку виходячи зі ставок податку, площі наявних сільськогосподарських угідь та їх грошової оцінки. Розрахунок податку складається за формою, встановленою Порядком розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та заповнення форми розрахунку, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 1999 р. № 230.
Розрахунок податку щороку до 1 лютого подається платником податку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку (Додаток Д).
Для платників фіксованого сільськогосподарського податку, земельні угіддя яких не входять до гірських зон та поліських територій, розрахунок суми податку здійснюється за формулою:
(1)
де
,
,
,
–
площа ріллі, сіножатей, пасовищ,
багаторічних насаджень, що належить
платнику податку, в т. ч. на умовах оренди;
,
,
,
–
грошова
оцінка ріллі, сіножатей, пасовищ,
багаторічних насаджень, розрахована
за Методикою грошової оцінки земель
сільськогосподарського призначення
та населених пунктів, затвердженою
постановою Кабінету Міністрів України
від 23.03.95 № 213.
Для платників фіксованого сільськогосподарського податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, розрахунок суми податку здійснюється за формулою:
(2)
Якщо у 2011 р. господарство А мало податкові зобов'язання зі сплати: податку на прибуток – X грн.; плати (податку) за землю – Y грн.; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів – Z грн.; комунального податку – R грн.; збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджету, – F грн.; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення – N грн.; збору на обов'язкове соціальне страхування – G грн.; збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України – J грн.; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування – V грн.; збору до Державного інноваційного фонду – U грн., плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності – Т гри.; збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства) – Р грн., то сума податків буде виражена формулою:
(3)
де
–
сума нарахованих у 2011 р.
податків і зборів (обов'язкових платежів),
що увійшли до складу фіксованого
сільськогосподарського податку.
Додаток А
Таблиця 1