1.Філософія, її призначення, зміст та функції у суспільстві

Філософія –наука про загальні закони розвитку природи, суспільства, мислення і людини

Своїм основним завданням філософія має встановлення перших, основних істин, які слугують першопочатком або принципами для інших істин. Як наука філософія встановлює свої істини шляхом дослідження і доведення. Тобто філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу

Основні функції філософії:- світоглядна філософія допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей - іносеологічна; - методологічна; - логічна філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної неупередженої позиції у міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах; - критична;

2.Поняття світогляду, її структура, сутність, та історичні типи (міфологія, релігія, філософія)

Світо́гляд — сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності. Світогляд людини зумовлений особливостями суспільного буття та соціальними умовами.Структуру світогляду визначають:- досвід (індивідуальний, сімейний, груповий, національний, клановий, суспільний, загальнолюдський), на основі якого формується світовідчуття – основа світогляду; - знання (досвідні, емпіричні та теоретичні), на основі яких формується світорозуміння;- мета, яка усвідомлюється через універсальні форми діяльності, такі як: нужда – потреба – інтерес – мета – засоби – результати – наслідки. На її основі формується світоспоглядання;- цінності (щастя, любов, істина, добро, краса, свобода тощо), на основі яких формуються переконання, ідеали людини та складається її світосприйняття;- принципи (монізм, плюралізм, скептицизм, догматизм), на основі яких складаються основні способи світобачення.

Типи світогляду : міфологічний – через міфи наші пращури намагались пояснити та узагальнити різноманітні явища; релігійний - особлива форма усвідомлення світу, яка не потребує обґрунтування і доказів. Релігійний світогляд поширюється передусім через такі основні інституції, як церква і мораль.; філософський - форма пізнання світу, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світ

3.Філософія як світоглядна наука, її значення в системі вищої освіти.

Філософія - це загальносвітоглядна теорія. Об'єктом її пізнання є взаємовідношення людини і світу, причому людина і світ розглядаються в своїх найзагальніших і найсуттєвіших характеристиках.

Сьогодні філософія, як навчальна дисципліна, покликана прищепити студентові ВУЗу: а)здатність до проблематизації - вміння ставити питання, розглядати парадокси, альтернативи, протиріччя; б)здатність давати визначення - переходити від семантичного до концептуального аналізу понять; в)здатність формулювати, впорядковувати, послідовно продумувати свої думки.

4.Предмет і об’єкт філософії. Проблема основного питання філософії.Предмет ф-ї є виявлення найбільш загальних розвитку світу виражених в принципах філософських законах та категоріях . Предмет ф-ї є не тільки виявлення наявного та минулого , але й можливого і майбутнього.Об»єктом ф-ї є неякась конкретна сфера природи чи суспільства, а весь світ у цілому , ставлення людини до цього світу.Основним питанням філософії має бути саме людина в її ставленні до природи й до інших людей, тобто відношення "суб'єкт — об'єкт". Вирішення цього питання й визначає тип та характер світогляду, ставлення до природної і соціальної дійсності, життєві орієнтації. Залежно від того, що ж саме визнають первинним, виокремлюють два філософські напрями — матеріалізм та ідеалізм. матеріалі́зм — один з основних напрямків філософії, який у вирішенні основного питання філософії стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне — вториннимІдеалізм — протилежний матеріалізму напрям філософії, вихідним принципом якого є твердження, що в основі речей і явищ об'єктивної дійсності лежить не матеріальне, а ідеальне, духовне начало: світовий розум, ідея, відчуття і т. ін. 5.Основні функції філософії. Філософія має в даний час чимало значимих функцій, проте можна виділити з них основні функції філософії:– теоретикопізнавальна функція; Теоретикопізнавальна функція здійснює синтез знань і створення єдиної картини світу, що відповідає визначеному рівню розвитку науки, культури й історичного досвіду.– пізнавальна функція; Філософія завжди в тієї або іншого ступеня виконував стосовно науки функції методології пізнання і світоглядної інтепретації її результатів. Філософію об'єднує з наукою також і прагнення до теоретичної форми побудови знання, до логічної доказовості своїх висновків.– оцінна функція. Це коли фундаментальні ідеї і поняття, на якій підставі базується наше знання, яких варто притримуватися стандартів, щоб приходити до правильних висновків, які переконання необхідно відстоювати, і так далі. 6.Практичне і пізнавальне ставлення людини до світу і до самої себе.

Саме в практиці, в експерименті, в індустрії, опредмечівая, матеріалізуючи свої знання і тим самим своєрідно зіставляючи їх з об'єктами, доводить людей міць, поцейбічний свого мислення, його здатність пізнавати світ.

сутність пізнавального ставлення людини до світу становить відображення дійсності

Пізнавальне ставлення — процес проникнення в сутність відношень і властивостей буття. Здійснюючи пізнавальну діяльність, людина в теоретичній формі освоює світ, будує його свідомий образ. На рівні індивіда такий образ набуває вигляду світогляду — узагальненого образу світу і себе у ньому. Це сукупність поглядів на світ, які насичені особистісним смислом і відбивають приналежність індивіда до певної культури. Про останнє свідчить, наприклад, наявність «протестантського» і «католицького» світоглядів, поширених у країнах з домінуванням відповідних форм релігії

7.Основні світоглядні проблеми філософії.1.Проблема походження і сутності світу. Кожна людина й кожна епоха завжди вже застає природний і соціальний світ, що визначає існування окремого індивіда й спільноти. Усвідомлення людиною своєї вищої цінності щодо речей і предметів вже в первісному суспільстві спонукало до роздумів про те, звідкіля, для чого й завдяки чому (кому) вона прийшла у світ. 2.Проблема   життя   і   смерті.   Ця   проблема   є найгострішою для будь-якої людини без огляду на історичну епоху, а також на вік, стать, освіту тощо. Вона випливає з попередньої; людина прагне розв’язати її так, щоб уникнути неминучої смерті й досягнути тілесного або духовного вічного життя. 3.Проблема добра і зла, краси й безладу. Та сама смерть в усі часи вважалася для людей найбільшим злом, або ж покаранням за вчинене людиною зло. 4.Проблема смислу життя як настанови на пошуки і досягнення глибинної, сутнісної спорідненості людини зі світом, що є водночас і відповіддю на питання про універсально-космічне і всесвітньо-історичне призначення людини.

8.Людина - змістовне ядро всіх проблем стародавньої філософії.Проблема людини, її життя, смерті, призначення та цінності, природи та сенсу існування і перспектив розвитку - здавна предмет зацікавленості людей, їх життєвих турбот та філософських роздумів. Питання виникають та одержують перші відповіді ще в міфологічних та релігійних вченнях стародавніх народів, у їх легендах та священних писаннях і тільки пізніше стають предметом філософського осмислення.У філософії Стародавнього Китаю, Стародавньої Індії, Стародавньої Греції панує космологізм у розумінні людини як форми прояву натуралізму. Людина сприймається як частка космосу. Стародавпьогрецький філософ Демокріт підкреслював: у якій мірі Всесвіт є макрокосмом, такою ж мірою і людина - мікрокосм. Філософи мілетької школи твердили: людина містить у собі всі основні елементи стихії космосу.

9.Категорія «дао» у давньокитайській філософії. Да́о, поняття один з головних напрямів давньокитайської філософії, який заснував Лао-цзи;яке означало: в теорії пізнання – "шлях" природи, її закономірність; в етиці – сенс життєвого шляху людини, етичну норму; в логіці – підставу, засновок, аргумент. Найбільш об'ємна і складна категорія китайської філософії, та зокрема даосизму, яку можна порівняти із категорією буття.

10.Поняття філософського матеріалізму та ідеалізму.матеріалі́зм — один з основних напрямків філософії, який у вирішенні основного питання філософії стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне — вторинним.Ідеалізм — напрям у філософії, який визнає первинність свідомості відносно до буття, духа – відносно до матерії і намагається довести що дух, свідомість та мислення є первинні, а природа, матерія є похідні.

11.Основні ознаки розвитку філософії в стародавній Індії.Староінд. Ф-ія розвивалась у школах, так званих “дашанах”. Існували дашани астиків і дашани нестиків. Ці дашани проповідували різко полярні ідеї, які групувалися на визнанні або запереченні Вед. “Веда” (знання) – це збірник текстів на честь богів. Дашани астиків визнавали авторитет Вед. Один з найдавніших ідеалістичних вчень був брахманізм. Вони вважали, що світ складається з невидимого, непізнаного, незмінюваного духу “брахмана”, що не має ні початку, ні кінця. З точки зору представників цієї школи слід розрізняти душу і тіло. Тіло – це зовнішня оболонка душі. Душа вічна, безсмертна, але оскільки людина занадто прив”язана до свого тіла, до земного існування, то душа людини, хоч і є втіленням духу брахмана, все ж відрізняється від нього, а тому підкоряється закону необхідності (кармі). Буддизм виник у 6–5 ст. до н.е. Засновником був Сіддхартха із роду Гаутами. Ф-ський зміст буддизму включав два аспекти: вчення про природу речей та вчення про шляхи її пізнання.

12.Філософія стародавнього Китаю. (Даосизм, конфуціанство).Первинною філософією матеріалістичного напряму в Китаї виступає Даосизм.Засновником даосизму вважається Лао-цзи Даосизм наголошує на діалектичній ідеї загальної рухомості і мінливості світу. Дао - це шлях, надбуття, це єдине, вічне і безіменне, безтілесне і безформне, невичерпне і безкінечне у русі; воно - основа всього сущого.Життя природи і людини підпорядковане всезагальному закону "Дао". Згідно з цим законом будь-яка річ, досягши певного ступеня розвитку, перетворюється на свою протилежність.Найвпливовішим ідеалістичним напрямом було філософське вчення видатного мислителя Конфуція. яке отримало назву конфуціанства. В його викладі конфуціанство становило етико-політичне вчення, в якому центральне місце посідали питання природи людини.Характерною рисою вчення Конфуція є антропоцентризм,тобто в центрі уваги його вчення перебувають .проблеми людини 13.Матеріалізм філософії стародавнього Китаю. Даосизм.Первинною філософією матеріалістичного напряму в Китаї виступає Даосизм.Засновником даосизму вважається Лао-цзи Даосизм наголошує на діалектичній ідеї загальної рухомості і мінливості світу. Дао - це шлях, надбуття, це єдине, вічне і безіменне, безтілесне і безформне, невичерпне і безкінечне у русі; воно - основа всього сущогоЖиття природи і людини підпорядковане всезагальному закону "Дао". Згідно з цим законом будь-яка річ, досягши певного ступеня розвитку, перетворюється на свою протилежність.