4. Праця як соціальний процес.

Праця = цілеспрямована суспільно корисна діяльність із створення предметів (речей) і умов, необхідних для задоволення потреб індивіда і суспільства, =основна умова життя суспільства.

Соціальна природа праці проявляється в тому, що саме праця створила людину і визначає її сутність.

На рівні суспільства праця виступає як взаємозв’язана система галузей та видів діяльності, на індивідуальному – у вигляді простого процесу – окремих функцій та операцій

Соціально-економічна сутність праці є двоїстою: з одного боку вона є джерелом багатства і доходів, а з другого – мірою поведінки людини, засобом її реалізації, самоствердження як особистості. Забезпечення гідних умов праці є обов’язком держави.

Основними соціологічними характеристиками праці є:

- свідома, цілеспрямована, суспільно корисна трудова діяльність

- можлива тільки у взаємодії людей

- має соціально-історичну сутність

- має преретворювальний і видозміннюючий реальний світ характер

- виробляє матеріальні й духовно-культурні блага, споживчі вартості й багатство.

Існують різни види праці за різними ознаками:

§ приватна і суспільна

§ вільна і підневільна

§ на себе і на іншу особу

§ добровільна і примусова

§ фізична і розумова

§ творча і репродуктивна

§ складна і проста

§ організаційна і виконавська

5. Соціальні функції праці.

Соціальний зміст праці полягає в доцільності діяльності працівника, мотивації, ставленні до праці на суспільному рівні (як до професії та індивідуальному (до конкретно виконуваної роботи).

Сутність праці, як соціального явища виявляється в її функціях:

§ виробнича – створення матеріально-культурних благ

§ соціально-відновлювана – забезпечення життєдіяльності, матеріального добробуту працівників за рахунок зарплати, та іншого винагородження

§ соціально-диференційна - відмінності соц.рис працівників, зумовлених неоднорідністю праці

§ статусна – неоднакове значення у суспільстві різних видів праці

§ формування особистості – праця має стати сферою самореалізаціх, самоствердження людини

§ ціннісна – формування мотиваційної сфери, життєвих цілей та планів на майбутнє.

соціальна – вдосконалення взаємин між людьми в колективі

6. Цінності праці. Види ціннісної орієнтації у сфері праці.

Цінність – це усвідомлення людьми значущість певних об’єктів стовно їх відповідності чи невідповідності потребам суспільства, соц.групи, особистості за моральними й етичними вимогами, що вироблені людською культурою і є продуктами людської свідомості.

У процесі соціалізації індивід засвоює цінності, які є основою соц.норм. Ціннісні орієнтації - визнані особистістю соціальні ціннісні. Щоб заволодіти об’єктом, який є цінністю для людини вона часто здатна пожертвувати самим дорогим.

Т.Парсонс виділяє такі ціннісні орієнтації: афективність, специфічність, універсалізм, колективізм, приписування.

Орієнтація буває інструментальна та експресивна.

Стимули і цінності, якщо вони усвідомлюються людиною, стають метою її праці.

Коли у людини щось не виходить із досягненнями мети, то вона відчуває незадоволення. Незадоволення – емоційно забарвлений стан незбалансованості між прагненнями, нереалізовані мотиви, неможливість досягнення мети, реалізації головної цінності.

Задоволення є комплексним показником, оскільки воно визначається тільки змістом і характером праці, зарплатою, відносинами в колективі. Цей показник є головним у трудовій діяльності.