Лекція 9.
Загальне поняття про здібності людини. Фізіологічні основи та структура здібностей. Розвиток здібностей в онтогенезі. План лекції:
ЗДІБНОСТІ – це психологічні особливості індивіда, від яких залежить успішність засвоєння знань, умінь, навичок. Проте, слід зазначити, що самі здібності лише до наявності цих знань не зводяться.
Здібності – це можливості (здатність), а рівень майстерності – це дійсність.
Саме здібності визначають результативність діяльності. Це основа для майбутнього розвитку.
Здібності визначаються в динаміці здобування (засвоєння) знань.
-
Здібності – це індивідуально-психологічна особливості, що визначають умови успішного оволодіння дійсністю, які визначають відмінності в динаміці оволодіння (засвоєння) знань, умінь, навичок.
Дослідження здібностей передбачають аналіз проблеми біологічного та соціального. Вирішення цієї проблеми – у системно-діяльнісному аналізі психіки, та визначенні різних рівнів розвитку здібностей.
|
рівень |
складові |
шлях розвитку |
|
організменний |
задатки |
дозрівання |
|
індивід |
здібності |
засвоєння |
|
особистісний |
талант |
творчість (створення нового) |
Характеристика здібностей
Відмінності здібностей прийнято розрізняти за таким принципом:
ЯКІСНІ – це набір індивідуально-психологічних особливостей людей, що обумовлюють наявність відповідних здібностей (наприклад: організаторські здібності – це наявність у індивіда таких характеристик як ініціативність, активність, тощо).
КІЛЬКІСНІ – виражаються у відповідних балах, шкалах, відсотках, ступені вираженості конкретних здібностей (наприклад: IQ = розумовий вік дитини (показник у балах за таблицею результатів обстеження), помножений на 100 % і розділений на фактичний вік дитини. При цьому слід зауважити, що іноді достовірність результатів може вважатися спірною (дискусія).
Самий доречний шлях виявлення здібностей – це визначення динаміки успішності в будь-якій відповідній діяльності (наприклад, навчанні).
Історіогенез здібностей
Історіогенез (розвиток вчення про здібності) можна розглядати за таких трьох основних умов:
-
елементарного розподілу праці, який „закріпив” конкретних людей за певним видом діяльності, передбачаючи наявність у них певних здібностей (задатків, властивостей) і за звичай, очікуючи найвищого рівня успішності у виконання цієї діяльності;
-
відділення розумової праці від фізичної – забезпечило розвиток інтелектуальних здібностей окремих людей;
-
для певних видів діяльності стало недостатньо природних здібностей. Виникла необхідність сформувати на їх основі відповідні нові навички, уміння, тощо.
Таким чином історіогенез здібностей – це розвиток їх у бік спеціалізації.
При цьому особливого значення набувають соціальні умови для розвитку здібностей, тобто, чим більша ізоляція – тим менше умов для розвитку (для прикладу можна привести аналіз ізоляції на рівні країни, село-місто, сім’я, тощо).
Істотне значення для розвитку індивідуальних здібностей має також історичний час (для прикладу порівнюємо 2004 – 1804, враховуючи розвиток цивілізації за цей час, науки, знань, суспільства, тощо).
ФІЗІОЛОГІЧНОЮ ОСНОВОЮ для розвитку здібностей людини можна вважати повноцінну роботу всіх мозкових структур, їх координованість, узгодженість, рівень розвитку та функціонування.