38. Фінансовий механізм, його сутність і складові елементи.

Фінансовий механізм — сукупність фінансових ме­тодів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток сусп..

Державне регулюв. економіки може здійснюватися двома способами.

Перший — створ. системи планового керівництва, в основі якої лежать адміністративно-командні методи. Завд. збалансув. економічного і соціального розвитку вирішуються на основі єдиного директивного централізованого планув.. Другий спосіб держ. регулюв. економіки полягає у застосуванні економічних методів управління, серед яких провідна роль належить фінансам.

Зазначеним двом сторони функціонув. фін. механізму на основі руху грошових коштів відповідають два методи фін. впливу на соціально-економічний розвиток: фін. забезпеч. і фін. регулюв..

Підсистеми фін. забезпеч. і фін. регулюв. тісно взаємозв’язані. Встановлена в той чи іншій період система фін. забезпеч. потребує відповідного фін. регулюв..

Структурна побудова фін. механізму:

Фін. забезпеч. реалізується на основі відповідної системи фінансув., яке може здійснюватись у трьох формах: самофінансув., кредитув., зовнішнє фінансув.. Різні форми фін. забезпеч. використовуються на практиці одночасно через установл. оптимального для даного етапу розвитку сусп. співвіднош. між ними.

Самофінансув. являє собою забезпеч. потреб простого і розширеного відтвор. виробництва за рахунок власних кош­тів юридичних і фізичних осіб.

Кредитув. як форма фін. забезпеч. полягає у тимчасовому використанні позичених ресурсів. Якщо самофінан­сув. — це вихідна форма фін. забезпеч., то кре­дитув., особливо в умовах ринкової економіки, є головною, провідною формою

Зовнішнє фінансу­в.. Воно полягає у виділенні коштів певним суб'єктам на без­поворотній і безоплатній основі. Це може бути державне фінан­сув. з бюджету чи держ. фондів цільового признач., надходж. коштів від громадських та доброчинних фондів і організацій даної країни та з-за кордону, гранти від міжнародних організацій тощо.

Фін. регулюв. полягає у регламентуванні розподіль­них відносин у суспільстві й на окремих підприємствах. Оскільки фінанси являють собою розподільні й перерозподільні відносини, то фінансові методи регулюв., по суті, є методами розподілу. Існують два методи розподілу доходів: сальдовий і нормативний.

У будь-якому механізмі управління ґрунтується на використанні відповідних важелів. Сукупність важелів становить систему управлінн я фінансовим механізмом

39. Фін. Планув., його сутність, завд. І принципи.

Фін. планув. – діяльність, пов’язана з управлінням фінансами та спрямована на забезпеч. стійкого фін. стану і підвищ. рентабельності підприємства. Об’єктом фін. планув. виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. Фінансовий план – це план формув., розподілу і використ. фінансових ресурсів.

Фін. планув. покликане виконувати такі завд. :

-забезпеч. виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фін. ресурсами;

-здійсн. контролю за утвор.м та використ.м платіжних засобів

- визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів по всіх централізованих і децентралізованих фондах коштів, їхній розподіл між виробничою сферою та сферою послуг. Домагатися усун. дефіцитності шляхом максимальної мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів і зменш. видатків, що не є першочерговими;

- стимулювати зрост. виробництва і підвищ. його ефективності, поліпш. якості продукції і підвищ. на цій підставі добробуту насел.;

- зосереджувати фінансові ресурси на найважливіших напрямках економічного і соціального розвитку;

- активно впливати на формув. раціональної структури матеріального виробництва і визнач. науково обґрунтованих пропорцій у національній економіці шляхом індикативного планув.;

- пов’язувати головні параметри фінансових планів з іншими показниками плану економічного і соціального розвитку, забезпечувати збалансованість матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, стійкий фінансовий стан підприємств, господарських організацій;

- визначити фінансові взаємовідносини об’єднань і підприємств між собою та з фінансово- кредитною системою;

- виконувати попередній, поточний і наступний фінансовий контроль за доцільним та ефективним використ.м держ. матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на всіх рівнях господарюв..

Головним завд.м фін. планув. є забезпеч. стійкості орієнтації в отриманні оптимальних прибутків та самофінансув. виробничо-технологічної діяльності, контроль кредитних, бюджетно-кошторисних, інвестиційних показників і витрат, стандартизації обліку в системі виробничого (операційного) та фін. управління для досягн. внутрішньої збалансованості та динамічної рівноваги, спрямованої на забезпеч. рентабельності виробничої діяльності .

Фін. планув. є необхідним для фін. забезпеч. розшир. кругообігу виробничих фондів, досягн. високої результативності виробничо-господар. діяльності, створ. умов, які забезпечили б платоспроможність та фін. стійкість підприємства.

Основними принципами фін. планув. є :

- наукова обґрунтованість, яка передбачає провед. розрахунків фінансових показників на основі певних методик, з врахув.м кращого досвіду; використ. засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбач. багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них;

- єдність фінансових планів полягає в єдності фін. політики, єдиному підході до

розподілу валового національного доходу, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін.;

- безперервність, яка означає взаємозв’язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів;

- стабільність, тобто незмінність показників фінансових планів.

-Принцип фін. співвіднош. строків (золоте банківське правило) — отрим. і використ. коштів має здійснюватись у встановлені строки, тобто капітальні вклад. з тривалими строками окупності необхідно фінансувати за рахунок довгострокових залучених коштів.

- Принцип платоспроможності — планув. грошових коштів має постійно забезпечувати платоспроможність підприємства. У цьому випадку у підприємства має бути достатньо ліквідних коштів для забезпеч. погаш. короткострокових зобов'язань.

- Принцип рентабельності капіталовкладень — для капіталовкладень необхідно вибрати найдешевші способи фінансув. (фінансовий лізинг, інвестиційний селенг та ін.)

- Принцип збалансованості ризиків — особливо ризикові довгострокові інвестиції доцільно фінансувати за рахунок власних коштів.

- Принцип пристосув. до потреб ринку — для підприємства важливо враховувати кон'юнктуру ринку та свою залежність від над. кредитів.

- Принцип максимальної рентабельності — доцільно вибирати ті капіталовклад., які забезпечують максимальну рентабельність.