245.Обґрунтуйте, чому Міністерство фінансів України займає центральне місце в системі управління фінансами держ..

Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпеч. реалізації єдиної держ. фін., бюджетної, податков., митної політики, політики у сфері держ. внутрішнього фін. контролю, випуску та провед. лотерей, розробл. та виробництва голографічних захисних елементів.

Основними завд.ми Мінфіну є:

1.забезпеч. реалізації єдиної держ. фін., бюджетної, податков., митної політики, політики у сфері держ. внутрішнього фін. контролю та здійсн. контролю за її провед.м Державною податковою адміністрацією, Держмитслужбою, ГоловКРУ, Державним казначейством;

2.забезпеч. концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;

3.здійсн. заходів з підвищ. ефективності управління державними фінансами;

4.провед. разом з іншими органами виконавчої влади аналізу фінансово-економічного становища держ., перспектив її подальшого розвитку;

5.підготовка проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюдж. період;

6.розробл. в установленому порядку проекту Закону про Держ. бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організація роботи, пов'язаної із склад.м та викон.м Держ. бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу;

7.удосконал. міжбюджетних відносин;

8.здійсн. в межах своїх повноважень контролю за дотрим.м бюджетного законодавства;

9.розробл. стратегії фінансув. держ. бюджету;

10.забезпеч. здійсн. держ. запозичень, над. держ. гарантій, погаш. та обслуговув. держ. боргу;

11.удосконал. методів фін. і бюджетного планув.;

12.здійсн. держ. регулюв. бухгалтерського обліку та фін. звітності в Україні, розробл. стратегії розвитку нац. системи бухгалтерського обліку, визнач. єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та склад. фін. звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкув. (крім банків та бюджетних установ), а також фізичних осіб - підприємців;

246. Сутність та функціональне признач. Міжнародних фінансів.

Виникн. і розвиток міжнародних фінансів зумовлено широким розвитком процесів міжнародної ек. інтеграції, що супроводжуються глобалізацією економічних зв'язків, широкомасштабним переміщ.м капіталів, об'єдн.м фінансових ресурсів у світовому масштабі. Функціонуючи в міжнародній сфері, фінанси впливають на економічні інтереси учасників міжнародних зв'язків, опосередковують міжнародний інтеграційний процес, сприяю­чи його розвитку і поглибленню.

Міжнародні фінанси - це сукупність перерозподільних відносин, що виникають у зв'язку з формув.м і використ.м на світовому або міжнародному рівнях фондів фінансових ресурсів. Тобто за допомогою міжнародних фінансів здійснюється міжДерж. перерозподіл фінансових ресурсів. Глобальною системою акумулюв. вільних фінансових ресурсів та над. їх позичальникам є міжнародний фінансовий ринок.

Міжнародні фінансові відносини являють собою досить складну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згруповані за такими напрямами:

• взаємовідносини між суб'єктами господарюв. різних країн; держ. з юридич. і фізичними особами інших країн, держ. з урядами інших країн та міжнародними фін. організаціями; держ. і суб'єктів господарюв. з міжнародними фін. інституціями.

У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб'єктів - держ., підприємств і громадян, виділяються наднаціо­нальні суб'єкти - міжнародні організації і міжнародні фінансові інституції. Фінанси міжнародних організацій, міжнародних фінансових інституцій та міжнародний фінансовий ринок є складовими міжнародних, фінансів.

Ще одним важливим аспектом ек. категорії міжнародних фі­нансів є їхня суспільно-економічна роль, або функції, які вони виконують при здійсненні міжнародної фін. політики. До функцій міжнародних фінансів належать розподільча та контрольна.

Розподільча функція, її суть полягає у грошовому розподілі й пере­розподілі світового продукту через механізм міжнародних фінансів. Меха­нізм розподілу й перерозподілу має певні об'єктивні та суб'єктивні зако­номірності.

До об'єктивних закономірностей належать такі:

-капітал обертається відповідно до закону пропорційного розвитку;

-потоки грошових коштів перебувають у русі в пошуку найвищої норми прибутку;

— отрим. прибутку завжди пов'язано з ризиком.

Суб'єктивними чинниками, що впливають на механізм розподілу, є політичні й особисті інтереси суб'єктів міжнародних фінансів. Об'єктивні та суб'єктивні закономірності можуть збігатися або бути різноспрямова-ними.

Розподільча функція передбачає дві основні ролі міжнародних фінан­сів: обмін і перерозподіл вартості між державами. Перша роль викону­ється, коли на противагу грошовим потокам рухається товар. Друга — ко­ли акумулюються і трансформуються грошові фонди між державами. У поєднанні цих двох ролей і виявляється розподільча функція.

Контрольна фя. Суть її полягає в тому, що у будь-який час і на будь-якому етапі є можливість здійснювати облік й аналіз руху світового сусп. продукту в грошовій (універсальній, зіставній) формі, оскіль­ки міжнародні фінанси відображають рух сусп. продукту саме в грошовій формі. Зібрану під час цього обліку й проаналізовану інформацію можна використовувати як орієнтир для швидкого прийняття подальших адекватних рішень щодо міжнародних фінансів, а також для опрацюв. суб'єктами міжнародних фінансових відносин поточної та стратегічної по­літики своєї діяльності.

У функціях міжнародних фінансів відбивається основне їх признач. — ефективно обслуговувати міжДерж. рух товарів і послуг та пе­рерозподіл грошового капіталу між конкуруючими агентами світового ри­нку, а також, своєю чергою, вчасно подавати сигнали про стан світової фін. кон'юнктури.

247.Інституціональна структура міжнародних фінансів.

Міжнародні фінансові інститути створюються на світовому і регіональному рівнях для сприяння економічному розвиткові країн — засновників цих організацій. Вони започатковуються на основі багатосторонніх угод між державами, їхнім основним завд.м є мобілізація коштів і над. допомоги на кредитних засадах для здійсн. важливих економічних проектів.

Організація Об'єднаних Націй була заснована наприкінці другої світової війни з метою підтрим. миру. До сфер її діяльності також входять економічні, соціальні та гуманітарні проблеми, права людини, охорона навколишнього середовища.

Бюджет ООН формується за рахунок внесків країн-членів ООН. Розмір внесків визначається залежно від рівня еконо­мічного розвитку країни. В основі розрахунків лежить норма­тив платежів, який залежить від обсягів ВНП даної країни. Кошти бюджету ООН використовуються на адміністративні та накладні витрати (38%) і фінансув. міжнародних проектів та провед. різних заходів міждерж. знач. (62%).

Європейський Союз створено з метою ек. спів­праці Європейського економічного співтовариства. Було сформовано спільний ринок капіталів, товарів і послуг, скасовано митні бар'єри, здійснено уніфікацію податков. законодавства, створено європейську валютну систему. Бюджет ЄЄ формується за рахунок надходжень від країн Союзу. Всі доходи поділяються на дві групи: внески країн-членів та доходи бюджету ЄЄ.

Видатки бюджету ЄС поділяються на адміністративні (5%) та операційні (до 95 %). Операційні видатки складаються з фінансув. сільського господарства (до 50%), структурних перетворень в економіці країн Союзу, наукових досліджень і освіти, зовнішньої діяльності (реструктуризація економіки країн Центральної і Східної Європи та підготовка їх до вступу в ЄС, над. технічної і гуманітарної допомоги і т. ін.).

Міжнародний валютний фонд є провідним світовим фінансовим інститутом, який має статус спеціалізованої установи ООН. Він був заснований на міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 р., а почав функціонувати у 1947 р. Основними цілями діяльності МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулюв. та над. кредитів у іноземній валюті для вирівнюв. платіжних балансів країн - членів Фонду. Діяльність МВФ охоплює три основні напрями: кредиту­в., з метою над. фін. допомоги країнам, у яких утворилось від'ємне сальдо платіжного балансу, регулюв. міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою.

Другою за знач.м у системі міжнародних фінансових інституцій, є група Світового банку, яка включає до свого складу Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародну фін. корпорацію (МФК) та багатостороннє агентство з гарантув. інвестицій (БАГІ) і спеціалізовану структуру -Міжнародний центр з урегулюв. інвестиційних конфліктів (МЦУІК).

Європеський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), який був створений у 1990 р. і відкритий 1991 р., здійснює діяльність у країнах Східної і Центральної Європи, які проводять ринкові реформи. Засновниками банку є країни Європи та провідні країни світу. Україна є членом ЄБРР з 1992 р. Не менше 60 % кредитів ЄБРР має спрямовуватись у приватний сектор економіки і не більше 40 % у державну інфраструктуру. Кредитні ресурси ЄБРР поділяються на звичайні і кошти спеціальних фондів. За рахунок звичайних ресурсів надаються кредити під ефективні і надійні проекти розвитку. Спеціальні фонди призначені для пільгового кредитув. низькорен­табельних галузей соц. інфраструктури та для над. технічної допомоги.