22. Вербальна і не вербальна комунікації. Механізми мови.

Вербальне спілкування – усне, словесне спілкування, учасники якого обмінюються висловлюваннями щодо предмета спілкування.

Вербальна комунікація використовує як знакову систему людської мови, так і природну звукову мову, тобто систему фонетичних знаків.

За допомогою мови здійснюються кодування і декодування інформації: комунікатор у процесі говоріння кодує, а реципієнт у процесі слухання декодує цю інформацію.

Загальні правила мовної комунікації:

1. Висловлення повинне вміщати в себе рівно стільки інформації, скільки необхідно для виконання поточних цілей спілкування; надмірна інформація іноді вводить в оману, викликає питання і роздуми, які не відносяться до справи.

2. Висловлення повинне бути по можливості правдивим: намагайтеся не говорити те, що не вважаєте невірним, помилковим; не кажіть те, для чого у вас немає достатніх приводів.

3. Висловлення повинне бути релевантним, тобто відповідати предмету розмови: намагайтеся не відхилятися від теми.

4. Висловлення повинне бути ясним: уникайте незрозумілих виразів, неоднозначності, зайвого багатослівності.

Невербальне спілкування, широко відоме як "мова жестів", включає в себе такі форми самовираження, які спираються не на слова та інші мовні символи, а проявляються за допомогою поз, міміки, жестів, і т.п. В процесі такого спілкування відбувається обмін інформацією, формування власного образу, думки партнера, здійснення впливу на нього без використання мовних засобів. Невербальне спілкування – це така форма спілкування, яка не спирається на слова та інші мовні символи.

Невербальне спілкування – обмін інформацією між людьми за допомогою немовних комунікативних елементів (жестів, міміки, виразу очей, постави та ін.), які разом із засобами мови забезпечують створення, передавання і сприйняття повідомлень.

Формами невербального спілкування є міміка, постава, жести, умовні сигнали.

Міміка – вирази обличчя, спричинені рухами його м'язів, які виражають здивування й байдужість, страх і радість, задоволення й незадоволення, гнів і спокій, порозуміння і його відсутність тощо і є міжнародним засобом спілкування.

Постава – звичне положення тіла людини під час сидіння, ходіння тощо; властива манера триматися. Пози формуються тілом, руками, ногами і символізують соціальний стан або конкретну ситуацію, в якій перебуває людина.

Жести – рухи, виконувані переважно руками, іноді й ногами. Мова жестів надзвичайно виразна. Почувши, наприклад, неприємну звістку, людина інстинктивно витягує перед собою руку з розкритою назовні долонею, символічно намагаючись відштовхнути небажану інформацію. Якщо інформація складна, її необхідно обміркувати, співрозмовник береться руками за голову або потирає потилицю. Багато людей, знаючи, що жести підсвідомо можуть продемонструвати справжні почуття, міцно стискають руки або ховають їх під стіл. Менеджер повинен уміти правильно тлумачити підсвідомі сигнали співрозмовника, водночас бути стриманим, оскільки надмірне жестикулювання може роздратувати партнера, виявити істинне розуміння проблеми, про яке співрозмовнику не варто знати.

Умовні сигнали – побудовані на основі усного мовлення системи передавання повідомлень за допомогою жестів, зрозумілих лише для певного кола осіб. Як правило, такі сигнали виробляються у вузьких професійних групах. Наприклад, брокери товарних бірж у всьому світі користуються сигналами, зрозумілими лише їм, що символізують вимогу знизити або підвищити ціну, згоду або незгоду на заявлені умови угоди тощо..

Психологічні механізми мовленнєвої діяльності (МД).

Здійснення МД забезпечується рядом складних психологічних механізмів. Ці механізми були і є до цих пір предметом дослідження. Основними психологічнімі механізмамі МД є: механізм осмислення, мнемічної організації, а також механізм випереджуючого аналізу і синтезу мовлення.

1. Осмислення. Цей механізм забезпечує розумовий аналіз як змістовної сторони мови (в першу чергу), так і її мовної оболонки. Це перекодування за рахунок об’єднання, групування, розчленування, виділення головного, встановлення еквівалентних замін і т.д. В ньому задіяні всі основні розумові дії і операції (аналіз, синтез…). Фактори, що впливають на процес осмислення:

- смислоорганізованність самого сприйнятого вербального матеріалу

- структура самого тексту: ланцюгова (послідовне розгортання думок, предикат за предикатом) або розгалужена.

2. Мнестичний механізм, який включає:

- механізм довготривалої пам'яті (мовна пам'ять) – пам’ять про знаки мови і правила їх використання, про способи здійснення мовної комунікації, про соціальні правила мовного спілкування в різних ситуаціях тощо;

- оперативна пам'ять - в процесі породження або сприйняття будь-якого висловлювання в пам’яті утримуються всі його складові (на період його породження або аналізу).

3. Механізм випереджаючого відображення. У продукуванні випереджаюче відображення виявляється у процесі випереджаючого синтезу, у рецепції – імовірнісного прогнозування (випереджаючого аналізу).

1) Випереджаючий синтез. Дія випереджаючого синтезу поширюється на рівень фрази, значеннєвого шматка і тексту в цілому. Рівні дії механізму:

1-й – випередження характеру артикуляційних рухів та характеру інтонаційного оформлення слова. Звуки не існують окремо самі по собі, вони можуть дещо змінюватися під впливом інших звуків і з залежності від положення (місця) у слові → тобто слід розглядати склад як фонетичну одиницю – в якій попереджається артикуляція усіх звуків, які його складають (які містять в ньому), а слово – як єдність складових програм (Особливо слід звернути увагу під час навчання іншомовної фонетики)

2-й - випередження по лінії слів – ґрунтується на тому, що усі слова, які зберігаються у пам’яті людини, парадигматично і синтагматично взаємозалежні. У силу наявності цих зв’язків людина, вимовляючи одне слово, уже нібито бере на себе визначенні „зобов’язання” по висловлюванню інших (напр., визначений артикль „планує” номінацію відомого або єдиного у своєму роді предмету).

3-й - випередження тексту – регулює добір слів, дає напрямок у виборі уточнюючих визначень, доповнень і обставин, в яких загальні, широкі значення слів здобувають визначеність і однозначність для даного контексту.

2) Ймовірнісне прогнозування визначає швидкість процесів слухання і читання, глибину проникнення в зміст сприйнятих текстів. Імовірнісне прогнозування полягає у висуванні людиною, яка сприймає текст, найбільш імовірних гіпотез і подальшого їх підтвердження або відхилення у процесі сприймання.