2. Небезпечні хімічні речовини

Хімічна аварія - аварія на хімічно небезпечному об'єкті, що приводить до виливу або викиду небезпечних ХР, які здатні привести до загибелі або хімічного зараження людей, продовольства, харчової сировини і кормів, сільськогосподарських тварин і рослин, або до хімічного зараження довкілля.

Небезпечними хімічними речовинами (НХР) - називаються ток­сичні хімічні речовини, які застосовуються в промисловості та у сільському господарстві, що при розливі чи викиді забруднюють на­вколишнє середовище і можуть викликати загибель або ураження людей, тварин і рослин.

На території України знаходиться 877 хімічно небезпечних обєктів та 287000 обєктів використовують у своєму виробництві СДОР або їх похідні. В Україні накопичено більше 4 млрд т. токсичних відходів, при середньорічному утворенні 103 млн. т.

Великі запаси отруйних речовин мають підприємства хімічної, целюлозно-паперової, оборонної, нафтопереробної промисловості, чорної і кольорової металургії.

Значна їхня кількість зосереджені на об'єктах харчової, м'ясомо-лочної промисловості, торгових базах.

Їхнє збереження здійснюється на спеціальних складах у ємності підвищеної міцності. Для кожної групи ємностей по пери­метру споруджується замкнутий земляний вал або огороджувальна стінка з матеріалів, які не горять чи антикорозійні.

Найбільш розповсюджені НХР — хлор, аміак, сірководень, си­нильна кислота, фосген тощо. У більшості випадків при звичайних умовах НХР перебувають у газоподібному або рідкому станах. Проте газоподібні НХР звичайно конденсуються. При аваріях рідина пере­ходить у газоподібний стан, утворюючи зони поразки різної площі і концентрації залежно від приземного вітру. Зони ураження іноді сягають десятків кілометрів.

Сильнодіючими отруйними речовинами називаються - хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищюють ГДК, негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослин та викликають у них ураження різного ступеню.

Хлор

Газ жовто-зеленого кольору з різким подразнювальним специфіч­ним запахом. Конденсується при -34 °С. У 2,5 рази важчий за повітря. Нагромаджується у низьких місцях, потрапляє в підвали, тунелі, рухається в приземних шарах атмосфери. Подразнювальні випари ді­ють на слизову оболонку, шкіру, дихальні шляхи й очі. При контакті викликає опіки. Вплив на організм характеризується болем у грудях, сухим кашлем, блювотою, порушенням координації, задишкою, різ­зю в очах, сльозотечею. При тривалому вдиханні можливий смер­тельний результат.

Перша допомога:

• вивести або винести потерпілого з зони поразки;

• зняти забруднений одяг і взуття;

• дати випити велику кількість рідини;

• промити очі та обличчя водою;

• у випадку потрапляння отруйних речовин усередину викликати блювоту або зробити промивання шлунка;

• якщо людина перестала дихати, зробити штучне дихання мето­дом «із рота у рот»;

• дати дихати киснем і забезпечити спокій;

• для евакуації використовувати верхні поверхи високих будин­ків;

• населення евакуюється в напрямку, перпендикулярному на­прямку вітру.

Хлор виявляється за допомогою ВПХР (військовий прилад хіміч­ної розвідки) індикаторними трубками з трьома зеленими кільцями.

Для дегазації газоподібного хлору використовують розпилений розчин кальцинованої соди або воду, щоб осадити газ. Місце розливу заливають аміачною водою, вапняним молоком, розчином кальцино­ваної соди чи каустику.

Захист — протигази ГП-5, ГП-7 і дитячі ПДФ-2Д, ПДФ-2Ш.

Аміак

Безбарвний газ із запахом нашатирного спирту, майже вдвічі легший за повітря. Конденсується при — 34 °С. Із повітрям утворює вибухонебезпечні суміші. Добре розчиняється у воді. 10% розчин аміаку надходить у продаж під назвою «нашатирний спирт». Він за­стосовується у медицині і домашньому господарстві (при пранні бі­лизни, виведенні плям). Рідкий аміак застосовується як холодоагент у холодильних установках.

Викликає ураження дихальних шляхів. Ознаки поразки: нежить, кашель, підвищення частоти пульсу, ядуха. Випари сильно подраз­нюють слизові оболонки і шкірні покриви, викликають печіння, по­червоніння і свербіння шкіри, ріжучий біль в очах, сльозотечу. Мож­ливі опіки з пухирцями і виразками.

Перша допомога:

• пов'язати ватно-марлеву пов'язку, змочену водою чи 5% роз­чином лимонної кислоти, чи протигаз із додатковим патроном

ДПГ-3;

• вивести або винести з зони поразки, транспортувати лежачи;

• дати подихати теплими водяними парами 10% розчину ментолу в хлороформі;

• слизові оболонки органів та очі промивати не менше 15 хвилин водою або 2% розчином борної кислоти.

Наявність і концентрацію аміаку в повітрі можна визначати за до­помогою універсального газоаналізатора УГ-2.

Місце розливу дегазують слабким розчином кислоти і промивають великою кількістю води. У газоподібному стані аміак нейтралізують розпиленням води з поливомийних пожежних машин та авторозлив-них станцій.

Ртуть

Рідкий важкий метал. Дуже небезпечний при потраплянні всере­дину організму. Випари при вдиханні високотоксичні, викликають тяжкі ураження. Якщо ртуть розлито в приміщенні, потрібно від­крити вікна, уникнути поширення парів у інші приміщення.

Необхідно:

• швидко залишити небезпечне місце і викликати фахівців;

• змінити одяг, прополоскати рот 0,25% розчином марганцю, при­йняти душ, почистити зуби;

• якщо розбився градусник, ртуть можна зібрати медичною гру­шею, місце протерти вологою ганчіркою, ретельно вимити руки;

• пролиту ртуть зібрати (крапельки видалити мідною пластин­кою).

При збиранні ртуті забороняється використовувати пилосос. Ка­тегорично забороняється викидати зібрану ртуть у каналізацію чи сміттєпровід.