2.2. Підбір деревних видів для створення лісових культур в даних умовах.

Одним з основних питань при створенні культур є вибір їх складу. Чисті та прості культури за багатьма лісівницькими та економічними показниками поступаються змішаним за складом і складним за формою насадженням і ефективні лише у разі цільового призначення. Наприклад, чисті культури дуба — для одержання дубильних екстрактів і деревного вугілля, тополя — при використанні деревини у целюлозно-паперовій промисловості, чагарникових верб — для виготовлення плетених меблів тощо. Чисті культури створюють також в екстремальних лісорослинних умовах, де стійкий лише один певний вид деревних порід (наприклад, культури сосни звичайної у борах на дуже бідних і сухих грунтах).

Змішані за складом і складні за формою насадження повніше ви­користовують природні умови і, як наслідок, продуктивніші. Багатоярусні насадження поглинають більше сонячної енергії, ніж одноярусні. Насадження, до складу яких входять породи з кореневою системою, ють ажурну крону, є поганими компонентами для ясена звичайного, а клени — ясенелистий та сріблястий — для дуба звичайного.

У насадженнях лише за участю порід, що розвивають ажурну крону, як правило, не утворюється суцільний шар підстилки і грунт дуже задерновується. У травостої переважають злакові види, що відрізняються високою транспіраційною спроможністю. В результаті відчувається нестача вологи в грунті, що несприятливо позначається на стані та рості деревних порід.

Продуктивність насаджень багато в чому залежить від частки всіх компонентів лісу, що ростуть у борах, суборах, судібровах і дібровах. Це зумовлене різними ценотичними особливостями. У свіжих та вологих борах і сухих суборах оптимальною або близькою но неї є участь берези у соснових культурах порядку 17—25% (один ряд берези повислої розміщують через 3— 5 рядів сосни звичайної). Аналогічне явище спостерігається і в дубово-соснових культурах, які створюють ‘у _: свіжих та вологих суборах та сухих і. свіжих судібровах. Це пояснюється тим, що за великої участі листяних порід у культурах сосни мало буде її дерев на одиниці площі, через що знизиться продуктивність насаджень. При малій частці листяних порід у складі культур сосни опад перших не справить істотного впливу на розкладання органічного опаду останньої. У результаті у насадженні нагромаджуватиметься органічний опад. Вміст за масою 2—4% листя берези у підстилці сосново-березових культур або 7% листя дуба у підстилці сосново-дубових культур у 1,5—2,0 рази посилює інтенсивність розкладу опаду, що прискорює обіг азоту і зольних елементів. Зрештою, хімічна родючість грунту зростає, посилюється енергія росту деревних порід і зростає продуктивність насаджень.

Інші фактори визначають співвідношення деревних порід у дубово-ясеневих насадженнях ясен звичайний розвиває ажурну крону і

поверхневу кореневу систему. Його органічний опад швидко розкладається. При невеликих дощах і теплій погоді через 12—14 днів від опалого листя лишається лише жилкування. Через це у чистих ясеневих насадженнях і насадженнях, де переважає ця порода в складі, під намет проникає велика кількість світла і тепла. Добре освітлення грунту і відсутність суцільного шару підстилки зумовлюють інтенсивне розростання трав’яних рослин з переважанням злакових видів. Велика насиченість верхніх горизонтів грунту корінням ясена, інтенсивний розвиток трав’янистої рослинності і відсутність суцільного шару підстилки у цих насадженнях супроводжується сильним висушенням верхніх горизонтів грунту. Тому навіть підвищення хімічної родючості грунту у насадженнях за участю ясена не компенсує відсутність вологи в ньому.

Нестача вологи в грунті знижує енергію росту усіх порід, що входять до складу насадження, і вони зазнають нападу щкідників. У 40-60-річних культурах Крижопільського лісгоспу на Вінничині з участю ясена звичайного до 20% у складі насадження від дії шкідливих комах загибель його дерев становила 2%, за участю 20— 50% цей показник становив 25%, до 50—70% — 47%, понад 70% — 64%. Отже, враховуючи ценотичні особливості ясена звичайного, біологічно стійкі і високопродуктивні насадження можна сформувати за його участю у насадженнях до 30% загального числа дерев при їх рівномірному розміщенні по всій площі.

Враховуючи лісівницькі особливості головних, супутніх і підгінних порід при створенні культур з урахуванням умов місцеперебування, необхідно старанно підібрати процент участі всіх компонентів лісу. Це досягається вибором відповідних способів і схем змішування.

Нині нагромаджено чималий досвід щодо створення штучних насаджень. Удосконалення створення лісових культур спочатку відбувалося шляхом змішування деревних порід у рядах, потім — рядами. У виробництві застосовують почергове, ланкове, групово-ланкове і шахове змішування порід у рядах, а також просте, кулісне (смугове) і комбіноване чергування рядів. Нерідко в культурах зустрічається складне змішування деревних порід, одні з яких чергуються в ряду, інші — висаджуються рядами.

При змішуванні в радах можуть чергуватися головні та супутні породи, а також чагарники. Найчастіше спосіб почергового змішування порід у ряду застосовувався у степових і лісостепових умовах в двох варіантах (типах): деревно-чагарниковому і деревно-тіньовому. Перший передбачає обов’язкове почергове введення чагарника, другий — таке ж введення супутньої тіньовитривалої (тіньової) породи, яка, виростаючи в другому ярусі, виконує роль підгону для головної породи. Ці два типи змішування застосовують і при простому чергуванні рядами.

Створення культур із застосуванням механізмів полегшується при змішуванні деревних рослин рядами. Тому найчастіше застосовується рядове розміщення порід. Воно поділяється на просте і кулісне чергування рядів. У першому випадку кожна деревна порода або чагарник розміщується через

ряд: скажімо, ряд дуба чергується з рядом липи. При кулісному чергуванні кілька рядів однієї породи чергуються з кількома рядами іншої.

Для змішування в рядах необхідно ретельно добирати склад деревних рослин, оскільки взаємодія їх проявляється раніше, ніж при розміщенні чистими рядами. Так, при розміщуванні в рядах дуба черешкового та черешні звичайної у свіжих дібровах Лісостепу в перші роки життя остання росте більш енергійно, ніж дуб, і вже з 3—5-річного віку затіняє його зверху. Раціональне поєднання деревних порід у рядах дає змогу раніше, .ніж при змішуванні чистими рядами, використовувати сприятливий міжвидовий взаємовплив. При змішуванні рядами в дубово-липових культурах, створених у свіжих дібровах Лісостепу, сприятливий вплив підгінної породи на головну спостерігається з 4—5-річного віку, тобто після змикання рядів. При змішуванні в рядах у таких самих за складом культурах липа починає сприятливо впливати на дуб на 2—3 роки раніше. Аналогічне явище спостерігається і в культурах із чагарником. При змішуванні в рядах деревні породи рівномірніше розміщуються на площі, ніж при змішуванні рядами, особливо при кулісному-чергуванні.

У кулісах, при розміщенні деревних рослин одного виду по кілька рядів, формуються близькі до чистих насаджень екологічні умови. При цьому зі збільшенням ширини куліси мікрокліматичні умови наближаються до умов у чистих насадженнях. У зв’язку з цим недоцільно висаджувати кулісами деревні породи з ажурною кроною (ясен, бархат, модрину). Крім того, при кулісному розміщенні головних і супутніх порід зменшується запас ділової деревини головної породи.

Навесні у грунті багато вологи, температура грунту і повітря підвищується поступово. У деревних рослин у цей час інтенсивно росте коріння і енергійно діляться камбіальні клітини. Тому кращим часом для садіння лісу є весна. Навесні у першу чергу створюють культури на ділянках з легким ґрунтом і на схилах південних експозицій, що добре прогріваються. На ділянках з важкими ґрунтами і на схилах північних експозицій культури закладають в останню чергу. На однорідних за лісорослинними умовами ділянках перш за все створюють культури з листяних порід, а потім — з шпилькових.

У формуванні стійких природних насаджень визначальним фактором є ценотична конкурентна здатність деревних порід, лісоутворювальним породам властива підвищена конкурентна здатність, тому вони, як правило, утримують зайняту територію. Дуб звичайний, наприклад, довговічний, має тривалий період сильного росту, розвиває могутню кореневу систему і досить густу крону у перші роки життя тіньовитривалий.

У деяких лісоутворювальних деревних порід негативні ценотичні властивості компенсуються кількома позитивними якостями що забезпечують стійкість та конкурентноздатність. Так, порівняно велика світлолюбність сосни звичайної, що зменшує її конкурентноздатність у насадженнях з більш тіньовитривалими породами, наприклад, ялиною,

поєднується з довголіттям, біологічною стійкістю, більш потужною кореневою системою порівняно а ялиною. І, навпаки, розвиток поверхневої кореневої системи ялини компенсується її тіньовитривалістю.

Недовговічність граба, кленів компенсується значною тіньовит­ривалістю цих порід та інтенсивністю природного поновлення, а світлолюбність і недовговічність берези — швидким ростом у висоту у молодому віці, інтенсивним насіннєвим та вегетативним поновленням і широкою екологічною амплітудою.

Таким чином, одні деревні породи, що ростуть в наших широтах можуть утворювати біологічно стійкі чисті насадження, тобто; то вони є лісоутворювальними породами (дуб, сосна, ялина, липа, клени, граб). Інші породи не утворюють біологічно стійкі чисті І або з переважаючою кількістю дерев у складі насадження.

У господарському відношенні із лісоутворювальних порід виділяють головні та підгінні. До перших належать породи, на які ведеться господарство в конкретних економічних та кліматичних: умовах (дуб, сосна, ялина та ін.). До других відносяться підгінні породи (липа, граб, клени та ін.), які виконують службову роль;

Оскільки останні розвивають густооблистнену крону, то, крім повернення в грунт поживних речовин разом з органічним опадом, вони запобігають розростанню трав’яних рослин, сприяють очищенню від сучків дерев головних та супутніх порід І формуванню у них рівних малозбіжистих стовбурів. У міру виконання службової ролі дерева підгінних порід поступово вирубують.

Ценотичний оптимум супутніх порід в насадженнях знаходиться в межах 25-30 % за кількістю дерев, за умов рівномірного розміщення цих дерев по площі. Збільшення супутніх порід в складі насадження вище ценотичного оптимуму призводить до пониження біологічної стійкості та продуктивності деревостанів.

Як правило, супутні породи своїм опадом прискорюють мінералізацію опаду головних порід і цим підвищують родючість грунту и поліпшують ріст останніх. Так, домішка ясена звичайного в межах ценотичного оптимуму і рівномірного розміщення дерев по мощі в насадженнях дуба звичайного підвищує їх продуктивність в середньому на 11 %. В певних умовах супутні породи можуть переходити в головні й навпаки, головні породи — в супутні. Наприклад, в свіжих і вологих дібровах головною породою за запасом деревини (ЗО % і більше) може бути ясен звичайний. В свіжих суборах, навпаки, в культурах сосни звичайної супутньою породою є дуб звичайний, оскільки його вводять о меліоративною метою Органічний опад дуба звичайного в культурах сосни, створених свіжих суборах, прискорює мінералізацію органічного опаду сосни і цим підвищує родючість грунту, але в зв’язку з малою їх висотою дерева дуба не впливають або дуже мало впливають на очищення дерев сосни від сучків і формування стовбурів.

Отже, підгінні породи впливають на родючість грунту, очищення дерев головних та супутніх порід від гілок та формування стовбурів, супутні— на родючість грунту.

Біологічною особливістю сосни звичайної є її надзвичайна оліготрофність, широка екологічна амплітуда щодо вологості грунту і висока морозостійкість.

Деревина сосни має велике народногосподарське значення. Саме тому її культури почали закладати ще у першому десятилітті минулого століття. Нині існують високопродуктивні й біологічно стійкі штучні насадження сосни звичайної в усіх кліматичних зонах її ареалу. Створюючи штучні насадження сосни, слід пам’ятати, що при сприятливому поєднанні складу деревних порід продуктивність змішаних культур сосни вища, ніж чистих, але за умови, що крони сосни змикаються над рядами листяних порід не пізніше як у 30-35 років.

На дерново-підзолистих, глинисто-піщаних і супіщаних грунтах у суборах сосна звичайна повільно зростає у перші роки життя і розвиває, як уже відзначалося, поверхневу кореневу систему. При розміщенні рядів через 1,5 м гілки між рядами змикаються у свіжих борах на сьомому році, у свіжих суборах — на шостому, а при розміщенні рядів через 2м — відповідно на де­сятому і восьмому роках після садіння сіянців. Зі збільшенням відстані між рядами так само, як і з погіршенням лісорослинних умов, гілки в культурах змикаються пізніше. Збільшення відстані між рядами на 0,5 м призводить до того, що крони у свіжих суборах змикаються на два, а у свіжих борах — на три роки пізніше. Враховуючи специфічні особливості росту сосни звичайної на дерново-підзолистих супіщаних і глинисто-піщаних грунтах (у перші роки, поверхневе залягання кореневої системи, раннє змикання коріння в міжряддях і пізнє змикання крон), суцільні культури цієї цінної породи, як вже зазначалося, доцільно створювати, вводячи у 2,5-3,0-метрові міжряддя по одному ряду ущільнювачів з інших деревних порід.

Культури сосни в борах. Бори формуються на пісках мірно зволожених торф’яних та інших бідних грунтах. На таки грунтах можуть виростати сосни звичайні й Банкса, береза повисла та деякі види верб.

У сухих борах для захисту саджанців сосни від перегріву суховіїв, а також для прискорення розкладу органічного опаду в культури доцільно вводити червоний верболіз. Сосну і верболіз висаджують чистими рядами поперек напряму пануючих вітрів. У Поліссі, північних районах Лісостепу України та інших схожих за кліматичними умовами районах у сухих борах із сосною звичайною бажано висаджувати сосну Банкса, яка у цих умовах відзначається високою біологічною стійкістю і в перші два десятиліття швидко росте. Вводити сосну Банкса в культури слід чистими рядами через 1-2 ряди сосни звичайної.

Сосна Банкса виконує таку ж меліоративну роль, що й верболіз крім того, вона утворює багато підстилки, що значно прискорює накопичення органічних речовин у грунті, і має більш глибоку кореневу систему. Оскільки

деревина сосни Банкса не має господарської цінності, дерева її після досягнення 20-25-річного віку постійно видаляють з насадження. По відмерлому корінню сосни Банкса в грунт проникає коріння сосни звичайної. При закладанні культур на площах з дюнними горбистостями по низинах бажано вводити в насадження сосни звичайної березу повислу. Вона в цьому випадку прискорює розкладання підстилки і підвищує родючість грунту.

Культури сосни в суборах. Порівняно з борами субори займають більш родючі грунти, які представлені пісками з прошарками супісків, суглинків та глин на доступній корінню глибині інколи субори формуються на однорідних легких супісках. На таких грунтах у природних насадженнях, крім сосни звичайної, ростуть дуб звичайний, ялина звичайна, береза повисла, осика, горобина звичайна та інші деревні рослини.

У сухих і дуже сухих суборах у культури сосни звичайної доцільно вводити також один чистий ряд берези повислої через кожні 3-5 рядів сосни Із систематичним проведенням рубок догляду, починаючи з 3-5-річного віку. Щоб забезпечити порослеве поновлення берези, дерева її необхідно рубати у стані зимового спокою.

Враховуючи бідність грунту у сухих борах і суборах на поживні речовини, надмірність атмосферних опадів і високу вологість повітря Полісся, обмежену кількість і невеликі розміри трав’яних рослин, те, що основним джерелом вологи для рослин є атмосферні опади, а також поширення коріння сосни у верхніх горизонтах грунту, догляд культур сосни у районах Полісся доцільно проводити лише у перші два роки. У свіжих і вологих суборах кращим компонентом сосни є дуб І звичайний. Його опад більше, ніж опад берези повислої, нейтралізує ґрунтовий розчин і збагачує грунт поживними речовинами, т

У культурах сосни краще вводити один чистий ряд дуба через кожні 3-5 рядів сосни. У цьому випадку гілки сосни змикаються з деревами дуба у віці 12-15 років ( при відстані між рядами 6м). При введенні дуба одним рядом слід проводити своєчасні рубки догляду, щоб сформувати стійкий другий ярус з дуба, який: потім зберігається до рубки головного користування. У віці 80-100 років у сосново-дубових культурах запас стовбурної деревини дуба звичайного становить 40-50 м³га.

Для подовження інтенсивного зростання дуба у висоту його вводять у культуру з буферними рядами із супутніх порід. При ширині міжрядь 1,5-2 м в культурах з буферними рядами крона сосни над трирядними листяними кулісами змикається в ЗО-35-річному віці. Після чого крона сосни починає рідшати і пропускати багато світла й тепла під намет насадження. У дуба до цього віку розвивається досить могутня коренева система, і він досягає більш значних розмірів, ніж при введенні його в культури одним рядом. Слід відзначити, що введення буферних рядів виправдано у лісівницькому відношенні в культурах, де відстань між рядами становить до 2 м.

У суборах кращими породами для висаджування у буферні ряди є берест (в’яз листуватий), липа дрібнолиста, груша дика, клен татарський, а із

чагарників — ліщина звичайна. На більш родючих грунтах у буферні ряди можна висаджувати липу дрібнолисту бузину чорну. Берест розвиває густооблистнену крону, яка попереджає задерніння грунту і добре затінює дуб з боків, а також обмежує розростання гілок і коріння сосни у бік листяних куліс. На дерново-підзолистих супіщаних і глинисто-піщаних грунтах (суборах) не спостерігається пошкодження береста голландською хворобою, що дає змогу рекомендувати його у буферні ряди сосново-дубових культур. На порівняно бідних супіщаних грунтах свіжих суборів берест на відміну від насаджень на чорноземах не пригнічує дуб. Не відмічається пригнічення й сосни.

Культури сосни в сугрудках. Сугрудки (судіброви, складні субори) розміщуються на піщаних грунтах з потужними прошарками супісків і суглинків, що неглибоко залягають, на пісках, підстелених на глибині розташування коріння суцільним шаром суглинків, дерново-підзолистих супіщаних і сильноопідзолених суглинкових грунтах. У природних насадженнях на таких грунтах зустрічається сосна звичайна, ялина звичайна, клен гостролистий, граб звичайний, груша дика, осика, береза повисла та багато інших мезотрофних деревних порід.

Сухі сугрудки зустрічаються досить рідко, переважно в Лісостепу. Головною породою у цих лісорослинних умовах є сосна звичайна найчастіше Ї-ІІ класу бонітетів. Дуб звичайний у сухих сугрудках знаходиться у другому ярусі і має III-V класи бонітету. При закладанні штучних насаджень за цих умов доцільно 3-5 рядів сосни чергувати з одним рядом дуба звичайного. В ряди ланками (3-5 посадочних місць у ланці) можна вводити чагарник.

У свіжих і вологих сугрудках добре росте багато деревних порід, однак при виборі головної породи перевагу слід віддавати сосні звичайній. Куліси з 3-5 рядів сосни треба чергувати з одним рядом дуба або з трьома рядами Інших листяних порід. У середні ряд листяної куліси краще висаджувати дуб звичайний. Заміст нього можна вводити модрину сибірську, ялину звичайну або дуб північний. Модрина і ялина в культурах, створених у свіжих су грудках, знаходяться в одному ярусі з сосною. Дуб північний у культурах з сосною утворює стійкий другий ярус. У крайніх рядах листяної куліси бажано висаджувати разом з ліщиною звичайною або без неї) липу дрібнолисту, грушу дику, клени гостролистий і польовий, граб звичайний тощо.

У вологих сугрудках дуб звичайний відрізняється слабким ростом внаслідок близького залягання ґрунтових вод, тому висаджувати його в культури за цих умов недоцільно. При створенні суцільних штучних насаджень за таких умов слід вводити один чистий ряд вільхи через 3-4 ряди сосни. При наявності на ділянці природного поновлення висаджують тільки сосну, створюючи при цьому часткові культури.

Культури сосни на староорних землях. Особливістю дерново-підзолистих, глинисто-піщаних та супіщаних грунтів лісової зони є мала потужність гумусового горизонту і несприятливі фізико-хімічні властивості.

Розпушування таких грунтів призводить до швидкого винесення органічних речовин у нижчі, недоступні для рослин, горизонти. Збіднення грунтів відбувається внаслідок щорічного збирання врожаю. Порівняно із цілинними грунтами в староорних землях міститься менше гумусу. На староорних землях послаблюється розвиток мікроорганізмів і знижується нітрифікаційна спроможність. Значно змінюються і фізичні властивості грунтів. За таких умов у сосни Інтенсивно розвивається коріння у верхніх горизонтах грунту. Після того, як коренева система сосни встигає засвоїти усі поживні речовини з верхнього родючого шару грунту, коріння її поступово заглиблюється у грунт.

Уповільнений ріст коріння сосни супроводжується не лише гальмуванням росту надземної частини, а й загальним ослабленням організму рослини. Ослаблені дерева пошкоджуються підкоровим клопом, масове розмноження якого призводить до відмирання дерев і утворення галявин у культурах. Розріджені соснові молодняки заселяються личинками хрущів. Все це остаточно послаблю культури, і частина дерев через 12-15 років засихає.

Біологічна стійкість насаджень сосни, створених на староорних землях, підвищується наступним вирощуванням багаторічного люпину. Він розвиває потужну кореневу систему, що глибоко проникає у грунт, пригнічує трав’яну рослинність і сприяє накопиченню поживних речовин у грунті. Проте люпин занадто висушує грунт, тому в умовах недостатнього зволоження вводити його в культури недоцільно.

Іншим важливим фактором при залісенні староорних земель є створення змішаних насаджень, які більш стійкі проти підкорового клопа і кореневої губки. Підбирають компоненти для культур з таким розрахунком, щоб підвищити запас органічного опаду, прискорити його розкладання і збільшити масу коріння, яке проникає товщу грунту. У бідних і сухих борах, де листяні породи ростуть, у насадження сосни звичайної бажано вводити сосну Банкса, а на більш родючих грунтах — березу повислу, дуб звичайним, клен татарський, грушу звичайну. Сосну Банкса і листяні породи на староорних землях доцільно вводити в культури через 2-3 ряди сосни звичайної.

У зімкнутих молодих соснових культурах накопичується значний шар підстилки. Внаслідок малої щільності заселення староорних грунтів безхребетними тваринами розкладання її уповільнюється. Грунтові безхребетні тварини не лише прискорюють розкладання органічних залишків, а й змінюють фізичні властивості грунту. Створення біологічно стійких високопродуктивних насаджень на староорних землях можливе за умов застосування комплексу заходів, до яких входять глибоке розпушення грунту, внесення добрив, створення змішаних насаджень, оптимальне розміщення посадочних місць, густе заселення грунту і підстилки безхребет­ними тваринами.