8. Формування характеру
Формування характеру – це процес становлення стійких психологічних утворень особистості під впливом об’єктивних і спеціально створених для цього умов, коли її дії та вчинки в результаті їх багаторазових повторень стають звичними й визначають типову модель її поведінки.
Деякі риси характеру, які є стійкими протягом всього життя людини, виявляються вже в дітей раннього віку, наприклад у дошкільників. Це значить, що джерела характеру людини й перші ознаки його стабілізації варто шукати на самому початку життя.
Основну роль у формуванні й розвитку характеру дитини грає його спілкування з оточуючими людьми. В характерних для нього вчинках і формах поведінки дитина насамперед наслідує його близьких дорослих людей і через емоційне підкріплення засвоює форми їхньої поведінки.
Найсприятливішим періодом життя для становлення характеру можна вважати вік від 2-3 до 9-10 років, коли діти багато й активно спілкуються як з дорослими, так і з однолітками, та відкриті для сторонніх впливів, охоче їх приймають, наслідуючи всіх і в усьому. Дорослі люди в цей час користуються безмежною довірою дитини, мають можливість впливати на нього словом, вчинком і дією, що створює сприятливі умови для підкріплення потрібних форм поведінки.
Стиль спілкування дорослих один з одним на очах у дитини, спосіб спілкування з ним самим досить важливий для становлення характеру. Особливо це стосується спілкування батьків з дитиною, у першу чергу матері. Те, як діють батьки щодо дитини, через багато років стає способом встановлення нею стосунків зі своїми дітьми.
Першими у характері дитини закладаються такі риси, як доброта, комунікабельність, чуйність, а також протилежні їм якості: егоїстичність, черствість, сухість, байдужність до людей. Є дані про те, що початок формування даних рис характеру йде в глиб дошкільного дитинства, до перших місяців життя й визначається способом обігу матері зі своєю дитиною.
Ті властивості характеру, які найбільш яскраво проявляються в праці - працьовитість, акуратність, сумлінність, відповідальність, наполегливість, інші «ділові» якості, - закладаються трохи пізніше, у ранньому і дошкільному дитинстві. Вони формуються й закріплюються в іграх дітей і доступних їм видах домашньої праці. Сильний вплив на їхній розвиток робить адекватна віку й потребам дитини стимуляція з боку дорослих. У характері дитини даного віку зберігаються й закріплюються в основному такі риси, які постійно одержують підтримку (позитивні підкріплення).
У початкових класах школи оформляються риси характеру, що проявляються у відносинах з людьми. Цьому сприяє розширення сфери спілкування дитини за рахунок нових шкільних друзів, дорослих - учителів. Якщо те, що дитина як особистість придбала в домашніх умовах, одержує в школі підтримку, то відповідні риси характеру в нього закріплюються й найчастіше зберігаються протягом всього подальшого життя. Якщо ж знову одержуваний досвід спілкування з однолітками, учителями, іншими дорослими не підтверджує як правильні ті характерні форми поведінки, які дитина набула вдома, то починається поступове ламання характеру, що звичайно супроводжується вираженими внутрішніми й зовнішніми конфліктами. Перебудова характеру, що відбувається при цьому, не завжди приводить до позитивного результату. Найчастіше має місце часткова зміна рис характеру й компроміс між тими, до чого привчали дитину вдома, і тим, що від нього вимагає школа.
У підлітковому віці активно розвиваються й закріплюються вольові риси характеру, а рання юність закладає базові моральні, світоглядні, основи його. Підліток вже не дитина, у нього гострий інтерес до навколишньої дійсності, дуже велика активність, прагнення до праці – фізичної та розумової. Потрібно навчити організовувати цю активність, навчити підлітків діяти дружно, займатися громадською роботою, працювати організовано. Юнаки і дівчата старшого шкільного віку мають достатньо сформовані риси характеру: відповідальність, дисциплінованість, цілеспрямовану наполегливість, принциповість, самостійність. Треба мати на увазі те, що неврахування у вихованні вікових особливостей підлітків дуже часто зумовлює негативізм, браваду, неслухняність, нестриманість, невмотивовані вчинки.
До закінчення школи характер людини можна вважати в основному сформованим, і те, що відбувається з ним надалі, майже ніколи не робить характер людини до невпізнання.