- •1.Предмет релігієзнавства та його місце в системі суспільних наук.
- •2. Релігія як духовний феномен і суспільне явище
- •3. Релігієзнавство, теологія – співвідношення їх предметів, методологічних засад та методів.
- •6. Історичні типи та форми релігій.
- •9. Етнічні релігії. Закономірності появи та особливості віровчення і культу. Типологія етнічних релігій.
- •10. Релігієзнавчі ідеї епохи Просвітництва.
- •11. Екуменічні процеси: їх зміст та ознаки.
- •13. Походження та ідейні джерела буддизму.
- •1). Походження релігії
- •2). Ідейні джерела
- •14. Релігійні вірування Стародавньої Греції і Риму.
- •1).Релігія у Стародавній Греції
- •15. Релігійні уявлення стародавніх слов’ян.
- •17. Особливості основних напрямів християнства.
- •18. Основні положення християнського віровчення (12 догматів та 7 таїнств).
- •19. Біблія – походження, структура, культурно–історична цінність.
- •20. Православ’я – один з напрямів християнства. Історія виникнення і розвиток.
- •21. Католицизм – один з напрямів християнства. Історія виникнення і розвиток.
- •22. Протестантизм – один з напрямів християнства. Історія виникнення і розвиток.
- •23. Характеристика основних новітніх релігійних течій
- •24. Запровадження християнства в Київській Русі.
- •2. Українська православна церква
- •3. Українська греко-католицька церква
- •27. Греко-католицизм в Україні: історія становлення та сучасність.
- •28. Католицизм та протестантизм в Україні.
- •29. Нетрадиційні культи та неорелігії в Україні
- •31. Особливості основних напрямів ісламу.
- •32. Історія виникнення ісламу. Мухаммед – життя і діяльність
- •33. Віровчення і культ в ісламі. Коран – священна книга ісламу.
- •34. Релігія та культура індуїзму.
- •35. Історія виникнення буддизму.
- •36. Віровчення та культ буддизму. Священні книги у буддизмі.
- •37. Основні напрями у буддизмі: хінаяна, махаяна, ламаїзм
- •38. Поняття свободи совісті: історія його формування і розвитку.
- •39 Міфологічний, релігійний, філософський тип світогляду: загальна характеристика і порівняльний аналіз.
- •40 Вільнодумство та його форми.
- •41. Предмет етики і її місце в структурі філософського знання.
- •43. Моральна концепція християнської етики. (Августин Блаженний та Фома Аквінський).
- •44. Етична спадщина Сократа, Платона й Аристотеля.
- •45. Соціальні функції моралі.
- •46. Мораль як форма суспільної свідомості. Соціально-історична обумовленість моралі.
- •47. Етична думка доби Просвітництва.
- •48. Поняття моральної свідомості. Моральні норми і принципи.
- •49. Проблема сенсу життя в історії етичної думки.
- •50. Добро і зло як категорії етики.
- •51. Любов як шлях творення особистості. (не дай Бог кому то попадется, это очень печальный вопрос, я не знаю что тут можно еще удалить)
- •53. Поняття свободи совісті: історія його формування та розвитку. Дружба як категорія етики. Ії зміст і цінність.
- •54. Мораль і насильство як проблема сучасної етики.
- •55. Свобода як етична проблема.
- •57) Мораль як предмет етики.
- •58) Розкрити зміст понять етос, мораль і моральність
43. Моральна концепція християнської етики. (Августин Блаженний та Фома Аквінський).
У філософському і теоретичному розвитку християнства і християнської етики чималу роль зіграло вчення Блаженного Августина (354-430). На межі 5 століття він проповідував перевагу віри над знанням. Дійсність, за його вченням, незбагненна для людського розуму, оскільки за її подіями і явищами ховається воля всемогутнього Творця. У вченні Августина про приречення говорилося, що в сферу "обраних" визначених до порятунку, може увійти будь-яка людина, лише повіривши у Бога.
Вся філософія Августина зосередилася на Бога як єдиному, абсолютному бутті, світ же має значення як боже творіння і відблиск. Без Бога нічого не можна ні зробити, ні пізнати. В усій природі нічого не може відбутися без участі надприродних сил. Світогляд Августина дуже чітко протистояв натуралізму. Бог як єдине суще й істина є змістом метафізики, Бог як джерело пізнання є предметом теорії пізнання; Бог як єдине благо і прекрасне є предметом етики, Бог як особа всемогутня і повна милості є головним питанням релігії.
Оцінка добра і зла в світі, їх розрізнення були найбільш проблематичними у філософії Августина. З одного боку, світ як творіння Бога не може бути недобрим. З іншого боку, існування зла безсумнівно. Філософія Августина полягає в тому, що зло не порушує гармонії світу, але необхідно для неї. Покарання грішників так само не суперечить цієї гармонії, як і винагорода святих. Августин, таким чином, не заперечує наявності зла в світі, однак розуміє його чисто негативно, як відсутність добра.
Етиці Августина присуще те, що він приписував злу інше походження, ніж добру. Зло походить від людини, має земний характер, добро ж виникає від Бога, продукт божої милості. Людина відповідає за зло, але не за добро.
Як і у Августина, у Фоми вищим початком є буття. Під буттям Фома розуміє християнського Бога, який створив світ, як про це розповідається в Старому Завіті. Розрізняючи буття і сутність, Фома не протиставляє їх, а навпаки, (слідом за Аристотелем) підкреслює їх спільний корінь. Сутності, або субстанції, згідно Хомі, володіють самостійним буттям, на відміну від акциденцій (властивостей, якостей), які існують тільки завдяки субстанцій. Звідси виводиться різниця субстанціональних і акцидентальної форм. Субстанціальні форма повідомляє кожної справи є просте буття, а тому при її появі ми говоримо, що щось виникло, а при її зникнення - що щось зруйнувалося. Акцидентальної форма - джерело певних якостей, а не буття речей. Розрізняючи слідом за Аристотелем актуальне й потенційне стану, Фома розглядає буття як перший з актуальних станів. У всякій речі, вважає Фома, стільки буття, скільки в ній актуальності.
Слідуючи за Арістотелем, Фома розглядає розум як вищу серед людських здібностей, бачачи й у самій волі насамперед її розумне визначення, яким він вважає здатність розрізняти добро і зло. Як і Аристотель, Фома бачить у волі практичний розум, тобто розум, спрямований на дію, а не на пізнання, керівний нашими вчинками, нашою життєвою поведінкою, а не теоретичною установкою і спогляданням.