2.2. Циклічність світових економічних криз

Основною причиною виникнення кризових явищ вважається невизначеність майбутнього розвитку економіки і виробничих відносин, що обумовлює складність прогнозування діяльності суб’єктів господарювання. Тому основною якістю менеджера вважається його спроможність передбачити майбутній розвиток подій.

Можливість своєчасного прогнозування кризових явищ заснована на вивченні теорій походження тих явищ, що існують, законів розвитку економіки, виробничих і соціальних відносин та інших законів.

Соціальні і економічні явища, розвиток виробництва протікають циклічно шляхом чергування підйомів та спадів, але по висхідній спіралі. Кризові явища складаються з фаз, які послідовно змінюють одна одну, маючи характерні риси та ознаки. Рух виробництва від однієї економічної кризи (підйому) до іншої складає цикл розвитку.

У 20-і роки ХХ століття економіст-аграрник професор Н.Кондратьєв розробив теорію економічних циклів (зараз вона відома як теорія довгих хвиль). В основі підходу Н.Кондратьєва лежала обробка часових рядів таких економічних показників, як товарні ціни, відсотковий капітал, заробітна плата, обіг зовнішньої торгівлі, добича та споживання вугілля, виробництво чавуну та свинцю для чотирьох країн – Англії, Франції, Німеччини і США за період з кінця ХVIII до початку ХХ століття.

Н.Кондратьєв довів, що існують великі цикли розвитку промисловості і сільського господарства (48-55 років) і малі (8-10 років). Цикл складається з підвищеної та зниженої хвиль. Перша хвиля відноситься до пожвавлення та підйому промисловості і сільського господарства, друга – до їх спаду. Малі цикли економічного розвитку вписуються у великі цикли. При цьому характер малого циклу залежить від того, на яку хвилю великого циклу він припадає. Якщо на ту, що підвищує, то ефект економічного підйому посилюється, а кризові явища послаблюються. Якщо на знижену, то криза посилюється, а виробництво знижується.

Довгі хвилі, що підвищують, пов’язані з корінними якісними зсувами у розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, у результаті чого відбувається зміна технологічного укладу. Технологічний уклад характеризується єдиним технічним рівнем виробництв, що складають його, пов’язаних вертикальними і горизонтальними потоками якісно однорідних ресурсів, які спираються на загальні ресурси кваліфікованої робочої сили, загальний науково-технічний потенціал та певні технології.

Відомо шість технологічних укладів. Хронологічну послідовність підвищених та знижених циклів можна представити таким чином.

Перша хвиля (1785-1835 рр.) сформувала технологічний уклад, заснований на нових технологіях у текстильній промисловості і на використанні енергії води.

Друга хвиля (1830-1890 рр.) пов’язана з розвитком залізничного транспорту та механічного виробництва в усіх галузях на основі парового двигуна.

Третя хвиля (1880-1940 рр.) базувалася на застосуванні у промисловому виробництві електричної енергії, розвитку важкого машинобудування та електротехнічної промисловості на основі використання стального прокату, нових відкриттів в області хімії. Були впроваджені радіозв’язок, телеграф, автомобілі, літаки. Почали застосовуватися кольорові метали, алюміній, пластмаси. З’явилися крупні фірми, картелі, трести. На ринку панували монополії. Почалася концентрація капіталу.

Четверта хвиля (1930-1990 рр.) сформувала уклад, заснований на подальшому розвитку енергетики з використанням нафти та нафтопродуктів, газу, засобів зв’язку, нових синтетичних матеріалів. Це ера масового виробництва автомобілів, тракторів, літаків, різних видів зброї, товарів народного попиту. З’явилися і широко розповсюдилися комп’ютери і програмні продукти. Енергія атому використовувалася у військових, а потім у мирних цілях. Було організоване масове виробництво на основі конвеєрної технології. З’явилися транснаціональні і міжнаціональні компанії.

П’ята хвиля (1985-2035 рр.) спирається на досягнення в області мікроелектроніки, біотехнології, генної інженерії, нових видів енергії, матеріалів, освоєння космічного простору, супутникового зв’язку і т.п. Відбувається перехід від розрізнених фірм до єдиної мережі крупних та малих компаній, об’єднаних електронною мережею на основі Інтернету. Ці компанії здійснюють тісний взаємозв’язок в області технології, контролю якості продукції, організації поставок точно в термін.

Шоста хвиля - нанофотоніка, наноматеріали, наногетерогенні системи, нанобіотехнології, наносистемна техніка, нанообладнання.

Кожен з укладів у своєму розвитку проходив різні стадії, що відрізнялися мірою його впливу на загальний економічний ріст у країні. Застарілі уклади, втрачаючи свій вирішальний вплив на темпи зростання, залишали у складі національного багатства країни створені виробничі, інфраструктурні об’єкти, культурну спадщину, знання і т.п.

На основі теорії Н.Кондратьєва можна передбачити спади та підйоми виробництва. Цінність цієї теорії полягає в тому, що вона є методологією прогнозування циклічності та характеру розвитку економіки.

Значний внесок у розвиток теорії циклів у 30-40 рр. ХХ століття зробив англійський економіст Дж.Кейнс. На його думку, вирішальну роль у формуванні та періодичності циклів відіграє гранична ефективність капіталу, тобто границя найбільших витрат і найменших доходів його функціонування. Крім того Дж.Кейнс вважав, що причиною циклічності є психологічний закон споживання, згідно з яким люди із зростанням доходів збільшують споживання, але ще в більшій пропорції зростає та частка доходу, яку вони зберігають.

У формуванні економічного циклу беруть участь наступні чинники: сукупне споживання, гранична ефективність капіталу, психологічний закон споживання, пов’язаний із збереженнями та накопиченням. Тривалість економічного циклу залежить від тривалості служби таких елементів як обладнання, машини, а також прибуток, термін витрат надлишкових запасів товарів та послуг, що вироблені поза попитом. Термін реалізації цих запасів складає 3-5 років. На основі цієї теорії Дж.Кейнс розробив практичні рекомендації з застосування економічних методів обмеження наслідків спадів виробництва шляхом державного регулювання економіки через ставки відсотків, інвестиції, кредити, податки, ціни та інші економічні важелі.

Після Дж.Кейнса на заході була визнана циклічність загального відтворення, і до теперішнього часу іде пошук шляхів та методів нейтралізації негативних наслідків впливу циклічності на соціально-економічний розвиток суспільства.