3. Тероризм — частина політичних і соціально-економічних процесів у світі.
Нині тероризм — частина політичних і соціально-економічних процесів у світі, що є значною загрозою громадській і національній безпеці. Розпочавшись з одиничних проявів, зараз він перетворився в масове явище. Необхідно враховувати, що для тероризму не існує кордонів. Для окремих індивідів терористична діяльність стає професією.
Терористи добре підготовлені й оснащені, завжди мають фору в часі, у них відсутня бюрократія і вони завжди точно знають, чого хочуть.
Зрозуміло, терористична війна — це війна на винищення. Але винищення особливого роду. Терор — це війна перш за все на знищення людської гідності, знищення страхом.
Терористичний акт — це дія, що набуває різноманітних форм насильства (або загрози його застосування), відмітною особливістю яких є те, що об'єкт насильства не може стати суб'єктом у момент здійснення теракту.
Терор — це метод впливу шляхом здійснення теракту (терактів) для досягнення певних цілей, за якого жертва теракту є об'єктом такого методу впливу.
Тероризм є методом впливу шляхом здійснення теракту задля досягнення певних цілей, за якого жертва теракту не є об'єктом цього методу впливу.
Перший в історії випадок свідомого та систематичного використання терористичної практики було зафіксовано на Близькому Сході у І ст. н.е., коли групи сікаріїв фізично знищували представників єврейської знаті, які співпрацювали з римською адміністрацією. Тоді ж з'явилася секта мусульман-ісмаїлітів під проводом Хасана-ібн-аль-Сабаха, який перетворив тероризм на головний засіб боротьби з політичною опозицією.
Розвиток тероризму — це наслідок активного розшарування населення, його ідеологічного розмежування, оформлення політичних рухів, об'єднань, партій, які сповідували різні політичні погляди та вели боротьбу за владу.
Особливістю новопосталої ситуації є те, що терористичні групи тісно взаємодіють і навіть мають спеціальні центри для координації дій і навчання терористичної діяльності. Таким чином, до нових якісних параметрів тероризму слід внести зростання співпраці, фінансову та технічну взаємодопомогу терористичних організацій.
На підтвердження цього можна навести той факт, що в палестинських таборах з підготовки терористів, які розташовані у Лівані, Сирії, Лівії, проходили підготовку бойовики із Західної Європи, Африки, Латинської Америки, Азії і навіть Північної Америки — члени таких організацій, як: «Чорні пантери», ГОА, «Японська Червона Армія», RАF тощо.
Тероризм виникає, коли суспільство переживає глибоку кризу, у першу чергу — кризу ідеології і державно-правової системи. У такому суспільстві з'являються різноманітні опозиційні групи — політичні, соціальні, національні, релігійні — для яких стає сумнівною законність існуючої влади і всієї її системи. Якщо такі групи доходять висновку, що не можуть домогтися своїх цілей законним шляхом, вони спробують досягти бажаного через насильство, тобто тероризм. При цьому моральним виправданням убивств опозиція буде, зрозуміло, вважати важливість і чистоту своїх цілей.
Головна умова такого терору — бурхлива реакція ЗМІ. Сучасний терор має полем бою телеекран, і не дарма в таких акціях терористи насамперед вимагають не викуп, а тележурналістів. Ціль — вплив на суспільство, щоб уже воно пред'явило ультиматум своїм лідерам.
Типовий приклад такої технології — Будьоновськ.(атака чеченских террористов на российский город Будённовск (Ставропольский край) с последующим захватом больницы и заложников 14—19 июня 1995 года. Об'єкт атаки — лікарня, пологовий будинок. Добре оплачена істерика в ЗМІ, особливо — НТВ. На телеекрані промайнули заручники, які розповідали про «добрих до них терористів». Заяви про те, що Басаєва можна зрозуміти, оскільки «уся сім'я його загинула під російськими бомбами», і взагалі він «борець за свободу свого народу». Шок усієї країни, і один з лідерів Росії, що капітулює перед вимогами терористів.
При цьому, зрозуміло, ЗМІ старанно обходять мовчанням, що:
-
тільки-но звільнені з рук терористів люди відчувають «синдром заручника», тобто заручники через якийсь час починають почувати себе більш прив'язаними до терористів, ніж до рятувальників;
-
«синдром заручника» звичайно відчувають тільки 20% заручників, тобто добір персонажів для репортажу ведеться цілеспрямовано і в інтересах терористів, тобто тих, на кого в цьому випадку працюють ЗМІ;
-
Басаєв ще до «загибелі всієї сім'ї під бомбами» сотнями розстрілював беззбройних біженців в Абхазії, а його «загибла сім'я» спокійно загоряє на Кіпрі;
-
Будьоновськ обраний тому, що там проходить магістральний газопровід, за безпеку якого Газпром дасть що завгодно.
Таким чином, у порівнянні з минулим століттям з'являється цілком новий елемент тероризму — ЗМІ — ніби спеціальний передавальний механізм («ретранслятор») між терористами й адресатами терору.
Головний засіб самофінансування — кримінальна діяльність. Наявність високоорганізованої й оснащеної військової сили забезпечує терорсередовищу становище «поза конкуренцією» у будь-якій зоні організованої злочинності. Тим більше, що карне середовище не має ні такого «ідейного» заряду, ні, як правило, штабів такого інтелектуального рівня.
Сьогодні головне джерело фінансування тероризму — не внески прихильників або допомога «терористичних держав» (хоча і те, й інше має місце), а контроль нарко-бізнесу, рекету, проституції, торгівлі зброєю, контрабанди, грального бізнесу тощо.
Захоплення «чорної» і «сірої» економік з їхніми багатомільярдними оборотами й арміями організованої злочинності перетворює лідерів терору в хазяїв потужної економіко-політико-військової сили. Ця «сфера терористичних послуг» не може залишатися поза увагою, у тому числі і «легальними гравцями» — державами. Але через незаконність такого використання й неприйняття його громадською думкою проводити його можна тільки у вигляді таємних операцій під керуванням спецслужб.