§ 13. Уподібнення приголосних за місцем творення

Іноді при творенні або змінюванні слів виникає збіг двох

приголосних, який важко вимовляється. Тоді, як правило, попередній

приголосний уподібнюється до наступного. Ці зміни іноді

позначаються, а іноді не позначаються на письмі.

1. Свистячі перед шиплячими переходять у відповідні шиплячі:

сч — щ [шч], цч — чч, зч — жч, здж — ждж. Це відбивається і на

письмі: козацький — козаччина (козацьк + ина), батьківський —

батьківщина (батьківськ + ина), брязкати — бряжчати (брязк +

ати), їгдити — їжджу (їзд + у).

Виняток на письмі становлять присвійні прикметники:

Параска— Парасчин (хоч вимовляємо [парашчин]), Васька — Вась-

чинг Мотузка — Мотузчин [мотужчин]. За морфологічним

принципом пишуться префікси: розжувати (хоч вимовляємо [рожжу-

вати]), безшумний [бежшумний] (див. § 10, п. 1),— а також

слово мисчина [мишчина] (від миска).

1. Звенигородщина [звенигородськ + ина] —співучий куток

України. (С. Васильченко.) 2. Дівчатка аж верещали [вереск + ати]

від захоплення, стрибали навколо сосни. (Ю. Збанацький.) 3. На

хмарах горбатих громи роз'їжджають [роз'їзд + ають] возами.

(Є. Гуцало.) 4. Лежать по всьому світу вздовж і вшир дороги биті

і неїжджені [неїзд + єні] шляхи. (Н. Забіла.) 5. Люди внесли

в хату запах пасіки, старої вощини [воск + ина], меду.

(В, Гжицький.) 6. Повз Мотузчин [присвійний прикметник] двір

як проходив — і не глянув. (А. Головко.) 7. Із піщин [піск +

и«а) зростають гори, із краплин — могутнє море. (Н. Забіла.)

2. Змінюються також шиплячі перед свистячими та зубні д, т

перед свистячими і шиплячими. Але на письмі ці зміни не

позначаються— такі слова пишемо за морфологічним принципом: до-

Н*ка — на дошці [дос'ц'і], книжка — у книжці [книз'ц'і],

дочка — дочці [доц'ц'і], вчиш — вчишся [учис'с'а], вчить —-

вчиться [учиц'ц'аі, морочитися — не морочся [мороц'с'а], су-

сідка — сусідці [сус'йй'ц'і] —сусідчин [сус'і5>кчин], тітка —

тітці (т'іц'ц'і) — тітчин [т'іччин].

1. Щасливі дні, щасливі ночі, коли при свічці [свічка] лойовій,

хоч мерзли пальці, сліпли очі, я так над книжкою сидів. (7. Фран-

ко.) 2. У кімнатці [кімнатка] стривожена стоїть Оксана біля вікна.

(А. Головко.) 3. На помості набито, мов оселедців [оселедець] у

бочці [бочка], якихось людських [люд] істот. (7. Франко.) 4. Лице

взялося смагою,— темне, як головешка, а на тій головешці

[головешка] білий чуб, як льон. (С. Васильченко.) 5. На грядці

[грядка] огірочки і кавуни в рябій сорочці [сорочка]. (М. Стельмах.)

6. Заєць сидів перед ними на стежці [стежка], виставивши вуха

вгору, як свічки. (О. Гончар.) 7. Була колись шляхетчина

[шляхта], вельможная пані... (Т. Шевченко.)

38. Слова запишіть повністю буквами в дві колонки: 1) ті, у яких транскрибова

ні звуки позначаються за принципом «пиши, як чуєш»; 2) ті, у яких ці звуки позна

чаються за морфологічним принципом.

Турецький — Туре [ч] чина, доріжка — (на) дорі [з'] ці,

очевидець— очевиїЯ^Іця, літає — льо[ч]чик, юшка — (в) ю[с']ці,

дудка — ду [Я>к] частий, оснастити — осна [шч] ений, ляск — ля-

[шч]ати, юнак+ський — юна [ц'] кий, електричка—(в) електри-

[ц'] ці, брязк — бря [ж] чати, об'їзд — об'ї [ж] джати, йдуть —

йде[ц'}ся, вереск — вере[шч]ати.

Ключ. З перших букв прочитаєте до кінця вислів В. Сухомлинського *Найпре

красніше почуття —...».

39. Чому подані тут у транскрипції слова можна розшифровувати двояко

[кас'ц'і; — (в) касці і (в) кашці; [мис'ц'і] — (в) Мисці і мишці; [кіс'ц'і] —

(на) кісці і кішці?

40*. Перепишіть, замінюючи транскрибовані звуки відповідними буквами.

1. Вечірнє небо закві [ч] чалось весняними хмарками. (С.

Васильченко.) 2. Море забли [шч] ало, і вже виразно було видно під

місяцем блискучу воду. (7. Нечуй-Левицький.) 3. Серцю ввижаю[ц']-

ся ті вечори, де я по сте[з']ці збігав із гори, босий, по першім

моро[з'|цю і глині. (Т. Масенко.) 4. Хвиля за хвилею

накочується на низький пі[шч]аний берег. (О. Донченко.) 5. Я бачив на

рі[ц']ці в прозорім льоду зернину пшениці. (Д. Павличко.)

6. В клі[ц']ці є пити, їсти і хороше сісти, та немає волі. (Народна

творчість.) 7. Червона калино, чого в лузі гне [С] ся? (У. Франко.)

8. Козак од,ї[ж)джає, дівчинонька плаче. (Народна творчість.)

41*. Перекладіть на українську мову. Порівняйте правопис виділених слів у

російській і українській мовах.

1. Известно, что истинное счастье человека в науке и труде.

(Максим Горький.) 2. Далеко видна желтая полоса песчаного

берега. (Максим Горький ) 3. В колеях неезженой дороги росло мно-

го грибов. (К. Паустовський.) 4. Наш витязь мимо черньїх скал

тихонько проезжал и взором ночлега меж дерев искал. (О.

Пушкін.)