3. Право ів на торговельну марку (знак для товарів і послуг)

Поняття «ТМ» є новим для законодавства України про ІВ. До прийняття ЦК України цей об'єкт права ІВ мав назву «знак для товарів і послуг».

Основними джерелами правового регулювання відносин, пов'язаних із використанням ТМ, поряд з Конституцією України і ЦК України є Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р., Порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. № 1716, Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Держпатенту України від 28.07.1995 p. №116, Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 р. № 10, Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного

знака) для товарів і послуг, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 3.08.2001 року № 576 тощо.

Під ТМ розуміють будь-яке позначення або будь-яку комбінацію позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності й моралі і на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим законом.

Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень ( слова, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори й комбінації кольорів).

Суб'єктами права на ТМ законодавство України визнає:

1) фізичних осіб;

2) юридичних осіб.

В ЦК України закріплена позиція Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», яка визнає суб'єктом права на торговельну марку фізичних та юридичних осіб без будь-яких обмежень.

Суб'єктами права на одну й ту саму торговельну марку можуть бути декілька осіб (ч. 2 ст. 493 ЦК України). Це положення відповідає ст. 7 Паризької конвенції про охорону промислової власності, де йдеться про надання охорони колективним знакам.

Право ІВ на ТМ не виникає на підставі самого лише факту першого його використання, як це має місце, наприклад, для комерційного найменування. Для набуття прав на ТМ вона має бути внесена компетентним державним органом до відповідного реєстру, а особа повинна отримати охоронний документ — свідоцтво. Органом, який

здійснює реєстрацію торговельної марки й видачу свідоцтва, сьогодні виступає ДСІВ.

Володілець свідоцтва має виключне право забороняти використання

позначення, тотожного зареєстрованій ТМ, для позначення тих товарів і послуг, що охоплюються переліком товарів і послуг; для яких цю ТМ зареєстровано.

Відповідно використання іншою особою позначення, тотожного зареєстрованій торговельній марці, для тих самих товарів і послуг без дозволу володільця свідоцтва вважатиметься порушенням права ІВ на ТМ.

Законодавством України передбачено два випадки, коли виникнення права

ІВ на ТМ не потребує реєстрації ТМ і одержання свідоцтва:

1) якщо ТМ має міжнародну реєстрацію;

2) якщо ТМ визнана добре відомою.

Свідоцтво надає його володільцюві виключне право користуватися і

розпоряджатися знаком за своїм розсудом. Свідоцтво надає його володільцюві право використовувати знак та інші права, визначені законом.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням ТМ є такі дії:

1) нанесення її на будь-який товар, для якого ТМ зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет;

2) застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;

3) застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі

Інтернет, у тому числі в доменних іменах. Доменне ім'я — ім'я, що

використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди.

Майнові права на ТМ охороняються протягом 10 років від дати, наступної за датою подання заявки з можливим продовженням на 10 років скільки завгодно разів.

Підставами дострокового припинення прав на ТМ відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» є:

1) несплата збору за продовження строку дії свідоцтва

2) невикористання ТМ в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом З років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва.

Підстави і порядок визнання недійсним свідоцтва визначені ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

1) невідповідність зареєстрованої ТМ умовам надання правової охорони;

2) наявність у свідоцтві елементів зображення ТМ й переліку товарів і послуг, яких не було в поданій заявці;

3) видача свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням

прав інших осіб.