Основні показники використання та відведення води за басейнами окремих річок

(млн. м³)

Назва річки	Забрано води з природних водних об’єктів, всього	Використання води, всього	Водовідведення у поверхневі водні об’єкти
			Всього	З т.ч. забруднених вод
Сіверський Донець	1596	922	713	207
Лугань	150	69	113	54
Кальміус	276	151	566	170
Міус	207	41	175	127
Дніпро	8866	6903	4878	1561
Інгулець	232	60	76	58
Самара	200	54	146	130
Десна	394	341	124	29
Прип’ять	560	352	209	35
Дністер	644	484	265	58
Дунай	1627	186	141	45
Південний Буг	355	294	195	30

У 2010 році за розрахунками потреба у водних ресурсах населення та галузям економіки складає близько 16,0 млрд. куб. м, з них: промисловість - 6,4 млрд. куб.м; сільське господарство - 6,5 млрд. куб. м; комунальне господарство - 3,1 млрд. куб. м. Зусиллями Державного комітету України по водному господарству та підвідомчих організацій вдалося з акумулювати необхідні об’єми води для стабільного забезпечення населення та галузей економіки протягом поточного року.

Магістральними каналами відповідно до затверджених планів передбачається подати у маловодні регіони 3,1 млрд. куб. м води. Аналіз фінансового забезпечення водогосподарських організацій свідчить, що цей обсяг води буде подано водокористувачам у поточному році. [20]

РОЗДІЛ III. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ВОДОРЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ І ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

3.1. Основні проблеми водо ресурсного потенціалу України та їх чинники

Одними з найбільш актуальних екологічних проблем природних вод території України є:

1. Надмірне антропогенне навантаження на водні об'єкти внаслідок інтенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення самовідтворюючих можливостей річок та виснаження водоресурсного потенціалу;

2. Значне забруднення водних об’єктів внаслідок невпорядкованого відведення стічних вод від населених пунктів, господарських об’єктів і сільськогосподарських угідь;

3. Широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів багатьох річок внаслідок аварії на ЧАЕС;

4. Погіршення якості питної води внаслідок незадовільного екологічного стану джерел питного водопостачання;

5. Недосконалість економічного механізму фінансування і реалізації водоохоронних заходів;

6. Відсутність автоматизованої постійно діючої сітки моніторингу в системі водокористування тощо.

Також однією з найбільш складних проблем є водопостачання сільського населення України, рівень забезпечення якого гарантованим водопостачанням залишається в цілому низьким. Нині тільки 25% сільського населення користується послугами централізованих систем водопостачання. Тільки 6,4 тис. сільських населених пунктів із загальної 28,6 тис., мають побудовані за проектами системи питного водопостачання, майже половина з них працює з перебоями і не може забезпечити постачання якісною водою.

Поверхневі води дуже забруднені. Головні забруднювачі – отрутохімікати, нафтопродукти, солі важких металів, феноли, біогенні речовини. Структура зв’язку джерел забруднення поверхневих вод з господарською діяльністю в останні 10-12 років має такий вигляд: 60-65 % - промисловість, 16-20 % - сільське господарство, 18-20 % – комунальне господарство, ~1 % - різні розсіяні джерела забруднення. [2, 55]

Скидання забруднених стоків та безповоротний водозабір негативно впливають на водні ресурси. Протягом 2008р. у водойми скинуто 2,7 млрд.куб.м забруднених стоків, що відповідно в 1,4 та в 1,2 рази менше, ніж у 2007р.та 1990р. У той же час, частка забруднених зворотних вод у загальному водовідведенні зросла удвічі: від 16% у 1990р. до 32% у 2008р.

Понад 77% (2,1 млрд. м³) забруднених стоків потрапило у водойми внаслідок недостатнього очищення зворотних вод на очисних спорудах. Решта (0,6 млрд. м³) – надійшла у водойми без будь-якого очищення, що в 1,3 раза більше, ніж у 1990р., проте у 2,4 рази (на 0,9 млрд. м³) менше проти 2007 року. Необхідно зазначити, що наявна потужність очисних споруд (7,5 млрд. м³) дозволяла повністю очистити забруднені зворотні води.

Проте нестача у більшості населених пунктів країни централізованого водовідведення, низька якість очищення зворотної води, незадовільний стан функціонуючих очисних споруд були основними серед причин скидання забруднених стоків у поверхневі водойми.

Значного техногенного навантаження у 2008р. зазнали поверхневі водні об’єкти Одеської (частка забруднених зворотних вод у загальному водовідведенні становила 70%), Кіровоградської (47%), Луганської (45%), Дніпропетровської (44%), Донецької (40%) областей, міст Києва (51%) та Севастополя (44%).

Кризовий стан водокористування та катастрофічний екологічний стан водних ресурсів посилюється наявністю в Україні надзвичайно висоководоємних виробництв, а також водоємних технологій, які потребують води в 2-6 разів більше, ніж технології розвинених країн Європи і Америки.

Отже, до рівня екологічної катастрофи України призвело багато чинників, основними з яких є:

1. Висока ресурсо- і енергоємність старих технологій;

2. Високий рівень концентрації промислових об’єктів;

3. Відсутність чи недостатня потужність очисних споруд;

4. Недосконалість технологій очищення і погана експлуатація наявних очисних споруд;

5. Низька лісистість території;

6. Недостатність екологічних знань і низька екологічна освіченість населення країни.

7. Радіаційне забруднення навколишнього природного середовища внаслідок Чорнобильської катастрофи і пов’язаних з атомною енергетикою виробництв (видобуток уранової руди, її збагачення, відходи збагачення тощо).

Погіршення якісного стану водних ресурсів багато в чому зумовлене традиційними методами екстенсивного ведення вод­ного господарства: в минулі десятиліття на більшості народно­господарських об'єктів заходи з охорони водних ресурсів у ши­роких масштабах і комплексно не проводились, акцент робився на впровадження очисних систем, що не повністю вирішувало проблеми охорони водних ресурсів. [4]