Чому козаки повстали проти полякiв

Сталося це, коли деякi apxiєpeї в литовських землях, страху перед Богом не маючи i нiчого не потребуючи, відреклися вiри православно-католицької i зiбрали собор в Брестi литовському; i з'їхалися на той собор митрополит Михайло Рогоза, Iпатiй Прототронiй (єпископ Володимирський та Брестський), Кирило Терлецький (екзарх, єпископ Луцький та Острозький), Ермоген (єпискqп Полоцький та Вiтебський), Iоанн Гоголь (єпископ Пінський та Туровський), на тому соборi благословiння свого першого архiпастиря патріарха Константинопольського, вони послали_гiнця в Рим до папи Климентiя восьмого i вiддали себе пiд руку захiдному костьолу. А благочестивi сини, за6ачивши цю новоявлену химеру, жахнулися, вiдреклися вiд тих запроданцiв, а не пастирiв i, розгорiвшися благочестивою ревнiстю, Косинський iз запорожцями на ляхiв рушив, багато фортець узяв, силу ляхiв перебив, але року 1594 пiд П'яткою i сам ляхами здоланий був.

Тего ж року гетьман вiйська запорiзького Наливайко, розбивши мадярiв, повернув на Україну i не застав уже в живих Косинського; як син православ'я, зневажаючи новоявлену унiю, вiн зiбрав серед низових козакiв побiльше вiйська i рушив на Литву i там, перемiгши у багатьох битвах, спалив Слуцьк та Могильов i силу ляхiв побив, проти нього з вiйськом вийшов коронний гетьман Жолкевський, прийшов на Україну i року 1597 пiд Лубнами, в урочищi Солоницi, розбив силу козацьку, а самого гетьмана з полковниками Лободою та Мазепою живими взяв i до Варшави вiдвiз; там, у Варшавi, на мiднiм волу його ляхи зажарили. Саме з цiєї причини й розпочалася вiйна козакiв супроти ляхiв. Пiсля Наливайка гетьманом вiйська запорiзького спершу був Кушка, а опiсля Бородавка.

• Як Григорiй Грабянка пояснює причини козацьких повстань проти полякiв?

6.Завдання поточного контролю зі змістовного модулю №2

6.2Методичні поради щодо написання і захисту рефератів

Реферат – це форма самостійної роботи студентів, яка вимагає більш ґрунтової та поглибленої підготовки з використанням різних джерел і додаткової літератури, зокрема монографічної та статей періодичних наукових видань.

Ця форма роботи передбачає більш високий рівень творчої роботи студентів. Отримав від викладача тему докладу необхідно передусім підібрати необхідну літературу. Після того, як бібліографію складено, слід проконсультуватися у викладача, у якому порядку та як обробляти літературу. Після ознайомлення, слід записати власну постанову питання та відповідний план. При розробці плану, слід спочатку уяснити загальні питання докладу, а вже потім деталізувати їх. Обґрунтування теми органічно пов’язано з історіографією проблеми (оцінка того, що вже написано попередниками по цієї темі).

Після цього можна переходити до написання основного тексту докладу. Ця робота над фактами, їх аналіз та синтез найбільш цікава. Вона породжує власні думки, нове бачення проблеми. Природно, попередній план може бути переробленим відповідно з поглядами виступаючого.

При написанні докладу є обов’язковим посилання на літературу та джерела, у яких наводять ці факти та дані. Наприкінці роботи дуже важливо точно сформулювати висновки.

На занятті доклад не повинен читатися (текст докладу більший, ніж це потрібно для виступу до 10-15 хвилин). Необхідно продумати, як встигнути викласти тему у зазначений термін. Звичайно ця проблема вирішується наступним чином. Спочатку повільно оголошують обґрунтування теми, потім коротко характеризують використану літературу і план роботи. Треба домовитися, які питання плану будуть висвітлені лише у тезах, які у повному обсязі. Наприкінці чітко формулюють висновки докладу. Після докладу слухачі можуть задавати питання. Питання аудиторії – важлива частина семінару. Іноді серія вмілих питань може привести доповідача до висновків, які суперечать його попереднім висновкам. Питання, які свідчать про глибоке розуміння студентом теми, заслуговують самих високих оцінок.

Дискусійне обговорення докладу – вища форма семінарської праці, але тільки тоді, коли група серйозно підготувалася до заняття.