Основні принципи.

Основними принципами політичної культури юриста є: державотвоча ідеологія, ідейність, духовність і моральність, культура діалогу, політичний імунітет, логічність, справедливість.

Державотворча ідеологія як принцип політичної культури юриста полягає в тому, що культуру політичного мислення і культуру політичної поведінки службових осіб визначає Конституція України. Тобто державним працівникам визначаються межі для політичного плюралізму.

Ідейність як принцип політичної культури юриста, висвітлює необхідність ідеї у правовій політиці й політиці загалом. Тобто ідейність політичної культури юриста має національні витоки, визнання, національний характер, які грунтуються на історичній свідомості та історичній пам`яті українського народу.

Тому можна ствержувати, що цей принцип пронизує всю сферу не тільки правової діяльності, а вцілому життєдіяльності.

Важливими принципами політичної культури юриста є духовність і моральність, які грунтуються на загальнолюдських цінностях і національній моралі. Адже політична культура юриста розвивається разом з національною мораллю. Тим самим відбувається деяка моралізація політики і блокується політизація моралі. Друге явище є не бажаним з певних причин. Зокрема, у деяких регіонах України переважає російський менталітет, або не конструктивний націоналізм. Даний принцип забезпечує формування моральної свідомості у політичних відносинах юриста, скеровує його в сторону здорового глузду, що дає можливість успішно розв`язувати морально-політична та ідейно-моральні проблеми службової діяльності.

З політичною культурою пов`язаний такий принцип як здатність до культурного діалогу у висловлюванні плюралізму думок. Таким чином, утворюється своєрідна субкультура – плюралістична культура юриста, яка повинна діяти навколо української національної ідеї. Тобто йдеться про переведення конфлікту з емоційного стану на інтелектуальний, досягнення взаєморозуміння в інакомисленні співбесідників.

Принцип політичного імунітету найбільш притаманним саме політичній культурі юриста. Його власні погляди на уявлення грунтується на юридичному мисленні, конституційній культурі, що дозволяє виробляти своє політичне бачення вирішення правоохоронних проблем. Така відносна самостійність забезпечує творче вироблення нових ідей, формує індивідуальне політичне мислення.

Політична культура юриста немислема без такого принципу, як логічність. Цей принцип пов`язаний перш за все з інтелектуальністю особи, розуміння плюралізму політичних поглядів. Адже зміна цих поглядів без зміни ідеології держави це цілком нормальне явище.

Окремі особи вдаються до обману, перекручень історичних відомостей, вигаданих даних тощо. Це зобов`язує юриста до поєднання політичної культури юриста за принципом справедливості. Вона завжди контролюється сумлінням юриста, внутрішнім імперативом службового обов`язку, політичною довірою й вірою в людину взагалі. Справедливість у політико-юридичному житті характеризується правильною оцінкою політичних явищ, миролюбністю, доброзичливістю, визначенння певних політичних взірців, що запобігатиме деформації політичної культури особи. Цей принцип зобов`язує юриста вдосконалювати елементи політичної культури на основі конкретного знання коренів та причин як підвищеної, так і заниженої політизації громадян. Тим більш що одне і друге явище має пряме відношення до правопорядку.