1. Мікроекономіка як складова теоретичної економіки.

2. Суб´єкти та об´єкти економічних відносин на мікрорівні.

3. Методологія мікроекономічного аналізу

4. Корисність в економічній теорії і проблема її виміру.

5.Закон спадної граничної корисності блага.

6. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівновага споживача.

7. Вибір споживача з ординалістський позицій.

8 Криві байдужості, їх властивості.

9. Бюджетна лінія.

10. Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.

11.Реакція споживача на зміну його доходу.

12. Поняття повноцінних і неповноцінних благ.

13.Крива Енгеля, функції Торнквіста.

14. Реакція споживача на зміну цін товарів.

15. Ефект доходу та ефект заміщення.

16. Прийняття рішень у ситуаціях з ризиком.

17. Попит і закон попиту.

18. Пропозиція і закон пропозиції.

19. Взаємодія попиту і пропозиції.

20. Сталість і динамічність ринкової рівноваги. Поняття про надлишок споживача і надлишок виробника.

21. Еластичність попиту за власною ціною блага

22. Перехресна еластичність за доходом.

23. Взаємозв´язок між ціною та валовим виторгом за різної еластичності.

24. Еластичність пропозиції.

25. Спрощена схема ринково-виробничої системи.

26. Мотивація поведінки підприємства

27. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.

28. Витрати виробництва.

29. Правило спадної віддачі змінного фактора виробництва.

30. Виробнича функція з двома змінними факторами. Ізокванта.

31. Постійна (стала), спадна та зростаюча віддача від масштабу.

32. Оптимум виробника.

33. Витрати виробництва за короткостроковий період.

34. Типовий характер зміни витрат за короткостроковий період.

35. Витрати в довгостроковому періоді.

36. Ознаки й умови досконалої конкуренції.

37. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді.

38. Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді.

39. Ознаки монопольного ринку.

40. Економічні, адміністративні та правові бар'єри вступу до монопольного ринку.

41. Вибір монополістом ціни й обсягу виробництва.

42. Потреба державного регулювання монополії, антимонопольна політика.

43. Основні ознаки олігополії.

44. Теоретичні моделі олігополії.

45. Особливості організації олігополістичного ринку.

46. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.

47. Нецінова конкуренція.

48. Похідний попит. Взаємозв'язок ринків продуктів та факторів виробництва.

49. Попит на працю за умови досконало конкурентного ринку ресурсів.

50. Ринок праці з недосконалою конкуренцією.

51. Основні фактори впливу на ринок праці.

52. Капітал як фактор виробництва.

53. Аналіз інвестиційних рішень.

54. Особливості землі як фактора виробництва.

55. Види рент.

56. Поняття ринкової рівноваги, її аналіз.

57. Причини обмеженої здатності ринкового регулювання.

58. Сучасна теоретична економіка про права власності.

59. Теорема Коуза.

60. Трансакційні витрати.

1. Мікроекономіка як складова теоретичної економіки.

Мікроекономіка — це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економічних одиниць і структур, таких як домашні господарства. підприємства, ринки окремих благ. Головні проблеми, які досліджує мікроекономіка, — це попит, пропозиція, ціна, заробітна плата, підприємництво, конкуренція, прибуток.

Як самостійна частина економічної теорії мікроекономіка сформувалася в кінці XIX — на початку XX століття. Основи мікроекономіки виявляються ще в класичній політичній економіці- Адам Сміт заклав основи функціонального аналізу.

Засновниками мікроекономіки вважаються вчені Жан Батіст Сей і Томас Мальтус. Теорія трьох факторів виробництва Сея та закон спадної доходності Мальтуса досі використовуються в мікроекономіці.

У кінці XIX століття з'явилась ціла плеяда економістів неокласичного напряму: А. Маршал, К. Менгер, Ф. Візер, Дж. Б. Кларк, Е. Бем-Беверк та інші. Неокласики істотно модифікували теорію цін. Зокрема, ними були введені такі поняття, як попит, пропозиція, ціна рівноваги та інші До мікроекономіки у цей період активно ввійшли математичні методи, графіки, психологія.

У процесі вибору, що нав'язаний суспільству обмеженістю ресурсів, люди постають перед необхідністю розв'язання трьох основних проблем, вирішити які допомагає наука мікроекономіка.

1. Що виробляти?

2. Для кого виробляти?

3.Коли будуть спожиті ті чи інші блага або ресурси?

При вирішенні наведених вище проблем мікроекономіка реалізує такі функції:

Пояснення явищ, які спостерігаються. Пояснюючи різні явища, мікроекономіка виходить із твердження, що при виборі варіантів поведінки економічні суб'єкти мають на меті максимізацію свого зиску. Ірраціональна поведінка суб'єктів є відхиленням від норми. Зиск може бути як поточним, так і перспективним.

Прогнозування поведінки економічних суб'єктів. Результативність цієї мікроекономічної функції залежить від точності вихідних показників, які покладені в основу прогнозу. Ці показники знаходяться під час дослідження економічних закономірностей.

Пояснення економічних явищ та прогнозування поведінки економічних суб'єктів належать до позитивного аналізу. Взагалі всі економічні погляди та позиції економістів можна поділити на позитивні та нормативні.

Позитивна мікроекономіка встановлює економічні зв'язки, що реально склалися, не даючи їм оцінки — добрі вони чи погані.

Нормативна мікроекономіка — це оцінювальні судження відносно правильності чи неправильності дій, вони відповідають на питання: якими повинні бути економічні зв'язки, якою повин­на бути економіка, які рішення потрібно прийняти? Відносно проблеми попиту і пропозиції нормативні судження будуть пов'язані з тим, які шляхи краще вибрати для підвищення попиту на певний товар чи його пропозиції.

2. Суб´єкти та об´єкти економічних відносин на мікрорівні.

Мікроекономіка - це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економічних суб'єктів. З одного боку, вона пояснює, як і чому приймають рішення окремі господарюючі суб'єкти, а з іншого — вивчає взаємодію суб'єктів у процесі утворення більших структур — галузевих ринків.

Об'єктом мікроекономічних досліджень є мікросистема.

До основних суб'єктів мікросистеми належать:

а) домогосподарства. Це група людей, які об'єднують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Найхарактерніпіим прикладом домогосподарства є сім'я. Роль домогосподарства в мікроекономіці може виконувати також окрема людина, яка самостійно формує та використовує свої доходи, не вступаючи у будь-які об'єднання з іншими громадянами. На ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію;

б) підприємства (фірми). До них належать будь-які господарюючі суб'єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробляють товари чи послуги заради отримання прибутку. продукції, придбання ресурсів, ціни та ринки збуту і, вибираючи альтернативні варіанти, керувало­ся метою максимізації прибутку;

в) держава. У мікросистемі розглядається як сукупність органів влади, що є координатором та регулятором економічного життя. Дослідник мікросистеми абстрагується від того, що держава - власник значної кількості підприємств, організовує виробництво товарів громадського користування.

Об'єктами, з приводу яких складаються відносини у мікросистемі, є ресурси виробництва та його результати. Ресурсами виробництва є: праця, капітал, природні ресурси (земля) та підприємницькі здібності. Праця — це цілеспрямована діяльність людини, здатна видозмінювати природну речовину, щоб надати їй необхідної для споживання форми. Під капіталом розуміють усі засоби виробництва, створені людиною у попередніх виробничих процесах. До природних ресурсів належать групи предметів праці, що не піддавалися обробці, або сили природи, що використовуються у виробничому процесі. Найчастіше їх називають узагальнювальним словом "земля". Підприємницькі здібності - це особливі здібності окремих людей свідомо йти на ризик, мобілізацію ресурсів, їх організацію у виробничому процесі та творче використання заради отримання прибутку.