6 Складнопідрядні речення

За значенням і будовою розрізняють три основні види склад­нопідрядних речень:

І. Означальні підрядні — які підпорядковуються певному сло­ву або словосполученню головної частини, виступаючи його ат­рибутивною характеристикою. Із головним реченням ці конст­рукції з'єднуються сполучними словами:

а) займенниками (що, який, котрий, чий), наприклад: Бережіть теє слово, що гранилось віками у битвах, в трудах... (Л. Забашта); Зорею станьмо для людей отих, яких на світі ще нема в живих (В. Швець);

 

б) прислівниками (де, куди, звідки, коли, як), наприклад: Чому ж у цю пізню годину, коли все навкруг спочиває, не спить Ольга? (С. Скляренко) — і підрядними сполучниками (щоб, наче, нена­че, ніби, як), наприклад: Спогади були такими тривожними, наче все знову відбувалось реально.

2. Займенниково-означальні — пояснюють член головного ре­чення, виражений займенником той, такий, все, кожний, ужитим у значенні іменника, наприклад: Те, що було, минулося і знову не буде (Т. Шевченко).

3. З'ясувальні підрядні — відповідають на питання всіх відмінків і відносяться до тих членів у головному реченні, що означають різні вияви мовлення, мислення, почуття. Це здебільшого дієсло­ва — бажати, бачити, боятися, відповідати, говорити, думати, за­питувати, нагадувати, питати, слухати та ін; прикметники — пе­вен, радий, щасливий та ін; прислівники — видно, відомо, по­трібно та ін.; іменники з дієслівним значенням типу думка, згадка, повідомлення, розмова й под. Підрядні з'ясувальні речення з'єдну­ються з головними:

 

а) сполучниками — що, як, щоб, ніби, мов, наче, чи, наприк­лад: Щасливий тим, що живу тобою, Вітчизно рідна — земле спо­дівань (М. Сингаївський); Вийшовши з таксі, бабуся ретельно пе­ревірила, чи всі речі були на місці;

б) сполучними словами — хто, який, чий, котрий, де, куди, коли, як, наприклад: Ви знаєте, як пахне хліб диханням сівача, вогнем безсонних діб (Л. Забашта).

4. Обставинні підрядні — виступають щодо головної частини як обставини або уточнюють обставину, наявну в головній частині. Ці конструкції поділяються на: а) підрядні мети. До цього різновиду належать конструкції, що означають мету дії головної частини й відповідають на питання для чого? з якою метою? навіщо? Показником синтаксичних відно­шень у цих конструкціях є сполучники щоб, щоби, аби, щоб тільки, аби тільки, можливі вирази типу для того, щоб; за тим, щоб; з тією метою, щоб та ін., наприклад: Щодалі доводилося все частіше за­глядати до словника, аби написати твір без помилок; Щоб добре жити, треба добре робити (Нар. тв.);

б) підрядні міри або ступеня — підрядна частина яких указує на міру чи ступінь вияву дії головного речення або ступінь вияву ознаки, якості, вираженої прикметником, прислівником або імен­ником у головній частині, і відповідає на питання наскільки? якою мірою? до якої міри? як? Для Зв'язку підрядного речення з головним використовуються сполучники оскільки, щоб (що аж, що й, що хоч), що... то, сполучні слова скільки, наскільки, як, наприклад: Часом вода розливалася так пишно, що у воді потопа­ли не тільки ліси й сінокоси (О. Довженко);

в) підрядні місця — указують на місце дії та відповідають на питання де? куди? звідки?, наприклад: Туди, де образи кохані, душа окрилена летить (О. Олесь);

 

г) підрядні наслідку (наслідкові). Ці речення є обставиною наслідку дії або стану головного речення і поєднуються з ним нерозчленованим сполучником так що. Підрядне наслідкове може стояти тільки після головної чи тієї його частини, яку пояснює, наприклад: До міста добралися засвітла, так що магазини були ще відчинені;

 

Примітка. Підрядні наслідкові не слід плутати з підрядни­ми способу дії, наприклад: Заснув так міцно, що не чує грози. д) підрядні способу дії або стану. Відповідають на питання як? яким чином (способом)? і поєднуються з головною частиною сполучником як, що, щоб, мов, мовби, немов, немовби, наче, не­наче, ніби, нібито, неначебто, наприклад: Треба жити так, що нащадкам не довелося за нас червоніти;

 

є) підрядні порівняльні. Ці складні речення мають таку го ловну частину, зміст якої виявляється шляхом порівняння її з змістом підрядної, поєднуються вони найчастіше за допомого сполучників як, ніби, наче, мов тощо, наприклад: Кличуть, ваб лять мене ті незнані краї, мов казкові дитячі мрії;

 

Примітка. Ці конструкції слід відрізняти від простих ре­чень із порівняльними зворотами, які не становлять собою предикативної одиниці, наприклад: Розтануло його корот­кочасне, як сон, щастя.

ж) підрядні умови. Ця підрядна частина складних конструкцій указує на умову дії головної частини, відповідає на питання за якої умови? і поєднується сполучниками якщо, коли, якби, як, раз, аби, коли б, як же, наприклад: Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень (Нар. тв.);

и) підрядні часу. Указують на час або період тривання дії головної частини. Зазвичай підрядні частини цих речень стосу­ються всієї головної частини й залежать Від неї, поєднуючись за допомогою сполучників і сполучникових слів коли, як, поки, допоки, аж поки, аж доки, після того як, перш ніж, перед тим як, до того як, відколи, відтоді як, як тільки, з того часу як і відпові­дають на питання коли? як довго? доки? на який час? До обста­вин часу в головному реченні, які уточнюються, належать колись, незабаром, сьогодні, щойно й под., наприклад: Та в порожнечі нам блукати, аж доки ми тягар того хреста донесемо до нашої Голготи (І. Качуровський);

 

к) підрядні причини (причинові). Визначають причину дії головної частини та відповідають на питання чому? з якої причи­ни? Для зв'язку використовуються сполучники бо, що, тому що, через те що, сполучникові вирази завдяки тому що, у зв'язку з тим що, на тій підставі що, з тієї причини що, з того приводу що й т. ін. Сполучник тому що в цих реченнях може вживатися нерозчле-новано, наприклад: Дні ставали холодніші й коротші, тому що була вже друга половина листопада; (і розчленовано) Мабуть, тому, що сонце стояло високо, тінь від щогли була короткою;

 

л) підрядні допусту (допустові). У підрядній частині повідом­ляється про підставу чи умову, усупереч якій відбувається дія головної частини. Для зв'язку підрядної частини з головною ви­користовують сполучники хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, не­зважаючи на те що. Сполучними засобами між ними можуть та­кож виступати займенники й прислівники з часткою не: хто не, що не, який не, як не, скільки не, наприклад: І все ж, як не цікаво було в музеї, а треба було повертатися до готелю;

 

м) підрядні супроводу (супровідні, приєднувальні). Ці конст­рукції містять у собі додаткові відомості до головної частини за звичай із відтінком оцінки, висновку, підсумку чи узагальнення, але не розкривають змісту головної частини. Знаходячись пере­важно після головної частини, вони приєднуються до неї не спо­лучниками, а лише сполучними словами що (у різних відмінках із прийменниками та без них), де, куди, звідки, коли, як, навіщо, причому, чому, наприклад: Лелеки навесні не прилетіли, що дуже схвилювало дітлахів.

7 Типізація мовних норм       У сучасній українській літературній мові розрізняють такі типи норм: 1. Орфоепічні (норми правильної вимови), наприклад: -        тверда вимова шиплячих: чай, чому, Польща (а не чьай,  чьому, Польщьа); -        дзвінкі приголосні в кінці слова або складу не оглушуються: гриб, репортаж, любов, раз, лід (а не грип, репорташ, любоф, рас, літ); -       голосний о ніколи не наближається до а : молоко, потреби, дорога (а не малако, патреби, дарога); -       літера щ передає звуки  шч: вищий, що (а не висший, шо); -       буквосполучення дж, дз передають злиті звуки: сиджу, кукурудза (а не сижу, кукуруза); -       літера  ґ передає звук ґ: обґрунтування,  ґатунок (а не обгрунтування, гатунок). 2. Акцентуаційні (норми правильного наголошування), наприклад: ненависть, середина, новий, близький, чотирнадцять, текстовий, мабуть, завжди, літопис, байдуже, випадок, ідемо, підуть, разом, приятель, показ. 3. Морфологічні (норми правильного вживання відмінкових закінчень, родів, чисел, ступенів порівняння і под.), наприклад: -         вживання закінчень кличного відмінка: пане професоре, Андрію Петровичу, Ольго Василівно, добродію Панчук; -        вживання паралельних закінчень іменників у давальному відмінку: декану і деканові, директору і директорові, сину і синові; при цьому, називаючи осіб, слід віддавати перевагу закінченням -ові, -еві, наприклад: панові Ткаченку, ректорові, але заводу, підприємству, відділу  тощо. У випадку, коли кілька іменників-назв осіб підряд стоять у давальному відмінку, закінчення потрібно чергувати: генеральному директорові Науково-дослідного інституту нафти і газу  панові Титаренку Сергію Олександровичу; -        вживання іменників чоловічого роду на позначення жінок за професією або родом занять: професор Городенська, лікар Тарасова, заслужений учитель України Степова, декан Світлана Шевченко, викладач Олена Петрук (слова лікарка, викладачка, завідувачка і под. використовуються лише в розмовно-побутовому стилі, але аспірантка, артистка, журналістка, авторка – і в професійному мовленні); -        чоловічі прізвища на   -ко,  - ук   відмінюються: Олегові Ткачуку (але Олені Ткачук),  Василя Марченка (але Мар'яни Марченко), Максимові Брикайлу (але Тетяні Брикайло); -        форми ступенів порівняння прикметників та прислівників: дорожчий, найдорожчий (а не більш дорожчий, самий  дорогий);  швидше, найшвидше, якнайшвидше, щонайшвидше (а не саме швидше, більш швидше, більш швидкіше  і т.д.); -        визначення роду іменників: так, слова шампунь, аерозоль, біль, степ, нежить, тюль, ступінь, Сибір, поні, ярмарок - чоловічого роду; слова бандероль, барель, ваніль, авеню, альма-матер – жіночого; євро, Тбілісі, табло – середнього; -        використання іменників, прикметників тощо замість активних дієприкметників:  завідувач кафедри (а не завідуючий), виконувач обов'язків (а не виконуючий), чинний правопис (а не діючий), відпочивальники (замість відпочиваючі) і т.д.       4. Лексичні  (норми правильного слововживання), наприклад: Правильно:                                            Неправильно: зіставляти                                             співставляти численний                                               багаточисельний нечисленний                                           малочисельний збігатися                                               співпадати наступний, такий                                слідуючий навчальний                                            учбовий триденний                                             трьохденний протягом, упродовж тижня              на протязі тижня добре ставлення                                   добре відношення вживати заходи                                   приймати міри брати участь                                        приймати участь брати до уваги                                     приймати до уваги  передплачувати                                   підписуватися на газети                    захід                                                       міроприємство витяг із протоколу                               виписка з протоколу вважати помилкою                               рахувати помилкою принаймні                                               по крайній мірі висновок                                                  заключення укладати угоду, підписувати договір заключати договір складати іспит                                      здавати іспит накреслити, запланувати                     намітити скеровувати, спрямовувати                направляти навичка                                                   навик оголошення                                             об'ява для унаочнення                                       для наглядності з'ясувати                                                вияснити колишній                                                 бувший  відгук                                                       відзив завдати шкоди                                       нанести шкоду       5. Синтаксичні (норми правильної побудови речень і словосполучень, уживання прийменників), наприклад:       Правильно:                                                   Неправильно: згідно з наказом                                              згідно наказу відповідно до інструкції                                 у відповідності з інструкцією проректор з наукової роботи                         проректор по науковій роботі         лекція з математики                                    лекція по математиці  повідомити факсом                                                 повідомити по факсу робота за сумісництвом                                   робота по сумісництву після розгляду заяви                                           по розгляді заяви незважаючи на це                                              не дивлячись на це досвід (щодо) розроблення                                досвід по розробці комісія з питань                                                 комісія по питанням на замовлення                                                     по замовленню за формою                                                          по формі за допомогою                                                     при допомозі за наявності, у разі                                           при наявності тому що, оскільки                                             так як деякою мірою                                                    в деякій мірі завод, що виробляє                                           завод по виробництву залежно від                                                      в залежності від       6. Стилістичні (норми правильного відбору мовних засобів залежно від ситуації), наприклад:           Неправильно:                                                     Правильно: залишилося лише                                                  залишилося тільки пам'ятний сувенір                                     сувенір, пам'ятний подарунок моя автобіографія                            автобіографія, моя біографія, життєпис захисний імунітет                                       імунітет глухий тупик                                                глухий кут, тупик       7. Графічні (норми передавання звуків і звукосполучень на письмі);       8. Орфографічні (норми написання слів);       9. Пунктуаційні (норми вживання розділових знаків).       Останні три типи мовних норм (графічні, орфографічні, пунктуаційні) називаються правописними.

8 Безсполучникове складне речення

Безсполучниковими складними реченнями називаються такі речення, в яких окремі прості речення об'єднуються в одне ціле не сполучниками чи сполучними словами а лише інтонацією.

Між реченнями у безсполучниковому складному на письмі ставляться кома, крапка з комою, двокрапка, тире. Наприклад: Пригріло сонечко, обсохла земля, потягла орача в поле (М. Коцюбинський); Сонце підбилося високо вгору; надворі стало душно (І. Нечуй-Левицький); Цілісінький день у роботі: одно ще не скінчу, вже друге мене дожидає (Марко Вовчок); Грім гримить —хліб буде родить (нар. тв.).

 КОМА

Якщо частини безсполучникового складного речення вказують на одночасність або часову послідовність явищ, подій тощо, між ними ставиться кома. Наприклад: Мороз притискує, зривається північний вітер, мете сніг через рейки (О. Десняк); Минають дні, минає літо, настала осінь (Т. Шевченко); Дзюрчали десятки фонтанів, лящали та щебетали всілякі птахи у клітках попід піддашшям, свистів стругом бондар (М. Коцюбинський); Небо порізали вогнями стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вітер (О. Десняк); Пароплав обганяє плоти, високі хвилі налітають на них (М. Горький); Ти прозаїк, я поет (О. Пушкін).

 КРАПКА З КОМОЮ

Якщо частини безсполучникового складного речення менше пов'язані між собою за змістом чи дуже поширені, або в середині їх є вже розділові знаки, то між ними ставиться крапка з комою. Наприклад: Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів (І. Нечуй-Левицький); З-за землі, на кривавій попрузі неба, скочила невеличка іскорка; довга променяста смуга простяглася від неї над землею; далі викотився серп огненного кільця —і пучок світу полився, розливаючись по горах, лісах, по високих будівлях (Панас Мирний); Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину (Т. Шевченко); Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить (Я. Щоголів).

 ДВОКРАПКА

Двокрапка ставиться між реченнями, що входять до безсполучникового складного речення:

якщо друге речення вказує на підставу, причину того, про

мовиться у першому: Мир у світі таки буде: його хочуть усі люди (нар. тв.); Любіть книгу: вона допоможе вам розібратися в строкатому сплетінні думок, навчить вас пова-лсати людину (М. Горький);

якщо друге речення розкриває зміст першого в цілому або якогось із його членів: Ти знаєш приказку: перш ніж: запалає вогонь, мусить вибухнути сірий дим (М. Коцюбинський); В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде (нар. тв.);

якщо друге речення доповнює перше загалом або якийсь з його членів (частіше присудок): / досі сниться: під горою, між вербами та над водою, біленька хаточка стоїть (Т. Шевченко); Бачу здалеку: хвиля іскриста грає вільно по синьому морі (Леся Українка); Йдемо вулицею і ще з другого кінця побачили: в хаті світиться. Пам 'ятаю: солдати Чуйкова парк садили у центрі Європи (Д. Луценко).

 

ТИРЕ

Тире між реченнями^що входять у безсполучникове складне речення, ставиться:

коли йдеться про швидку зміну подій або несподіваний наслідок: Дивлюся — аж світає, край неба палає (Т. Шевченко); На ярмарку почуто поміж людом — Устима вбито (Марко Вовчок); Оглянувся —в пору вже кипить бій (О. Гончар);

коли зміст одного речення протиставляється змісту другого: Стоїш високо — не будь гордим, стоїш низько — не гнися (нар. тв.); Пан гуляв у себе в замку —у ярмі стогнали люди (Леся Українка); На небі сонце — серед нив я (М. Коцюбинський);

коли зміст першого речення порівнюється із змістом Другого: Посієш вчасно —вродить рясно (нар. тв.); Здобудеш освіту — побачиш більше світу (нар. тв.); Подивилась ясно — заспівали скрипки (П. Тичина);

коли в другій частині речення вказується на наслідок або висновок з того, про що мовиться у першому: Чайки стогнуть — то ж на бурю (М. Горький); Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Т. Шевченко); Слово до слова — зложиться мова (нар. тв.).