55. Організаційні форми бізнесової діяльності в агропромисловому комплексі України, їх правові, фінансово-економічні та організаційно-управлінські ознаки;

56. Господарські товариства як організаційна форма підприємництва;

Господарські товариства - це організаційна форма підприємств, що

створюються кількома особами шляхом об'єднання їхнього майна. До

господарських товариств відносяться: * товариства з обмеженою

відповідальністю; * акціонерні товариства; * товариства з додатковою

відповідальністю; * повні товариства; * командитні товариства.

Товариства є юридичними особами.

Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не

суперечить законодавству України.

Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових

прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді, господарському суді та

третейському суді від свого імені.

До господарських товариств належать акціонерні товариства, товариства з

обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю,

повні та командитні товариства.

Господарські товариства кваліфіковано законом як організаційно-правову

форму підприємства, заснованого на колективній власності. Ця форма має

істотні особливості щодо створення, діяльності, юридичного статусу

товариств. Товариства діють на підставі Закону України від 19 вересня

1991р. «Про господарські товариства», який визначає поняття, види,

правила створення і діяльності товариств, а також права і обов'язки їх

засновників та учасників.

Основною особливістю, за якою товариства відрізняються від інших

суб'єктів права {не товариств), є об'єднання на підставі угоди майна та

зусиль учасників для спільної господарської діяльності. Товариство являє

собою об'єднання на засадах угоди майна та підприємницької діяльності

юридичних осіб і громадян у формі підприємства (установи, організації)

для спільної діяльності з метою одержання прибутку. Всі товариства

згідно з законом є юридичними особами, діють на підставі установчих

документів, затверджених учасниками, мають власні назви із зазначенням

організаційно-правової форми товариства (акціонерне тощо).

Господарські товариства мають й інші ознаки підприємства, які визначені

статтею 1 Закону «Про підприємства в Україні».

Підприємства, які стали учасниками товариств, не

ліквідуються як юридичні особи.

Товариства є традиційною формою підприємництва. Світовий бізнес

відпрацював кілька видів товариств, які різняться способами формування

та функціонування статутного капіталу, межами відповідальності учасників

за зобов'язаннями товариства. Згідно з першим критерієм Закон «Про

господарські товариства» розрізняє акціонерні та не акціонерні (інші)

товариства (класичний поділ : товариства капіталів - акціонерні

товариства, особові - інші).

57. Організаційно-економічні основи селянських і фермерських господарств;Фермерське господарство є формою підприємництва громадян України, які бажають за допомогою переважно особистої праці та праці членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, зайнятися її переробкою та реалізацією. Господарству надається право бути засновником або членом об'єднань кооперативів, асоціацій, консорціумів, корпорацій, акціонерних товариств, спільних підприємств.

Землі для фермерських підприємств виділяються із земель запасу. Вони повинні виділятись єдиним масивом. Розміри ділянок, виділених для ведення фермерського господарства (згідно із законом, не повинні перевищувати 50 га сільськогосподарських угідь і 100 га усіх земель.

Господарство зобов'язане ефективно використовувати землю відповідно до цільового призначення, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території у результаті своєї діяльності.

Законом визначено основні положення, що регламентують господарську діяльність фермерського господарства:

господарство діє в умовах самоокупності

господарство самостійно визначає напрямки своєї діяльності.

Нарівні з сільськогосподарським виробництвом воно може займатися будь-яким видом діяльності, не забороненим законодавством України:

господарства можуть отримувати технічні засоби як у тривалу оренду,

так і на прокат;

господарство має право самостійно розпоряджатися виробленою ним продукцією та реалізувати її на свій розсуд, у тому числі на експорт;

господарство зобов'язане дотримуватися діючих нормативів якості продукції, санітарних та інших вимог;

господарство має право залучати до роботи у ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом, угодою);

господарство має право отримувати в установах банків, на підприємствах, в кооперативах позики на основі укладеного кредитного договору. Під заставу може бути прийняте майно, земля, вироблена продукція.

Діяльність фермерського господарства розпочинається з оцінювання природних факторів землі, клімату й води.

Природні фактори та їхній характер визначають практичні рамки, в яких фермер встановлює спеціалізацію свого виробництва і вирішує як використовувати виробничі ресурси. Оскільки організація виробництва і його рентабельність дуже залежить від клімату, ґрунтів та інших умов, необхідно ретельно вивчити характер і властивості цих факторів.

На доходи, витрати і прибуток великий вплив мають чотири основні характеристики земельних угідь ферми: місце розташування і конфігурація ділянки, яку займає господарство, топографія місцевості, властивості ґрунту і обмеженість земельних ресурсів.

Кожне з них впливає на прибуток, який одержує господарство, а також на розв'язання питань організації господарства.

Вплив місця розташування ферми полягає у тому, що із збільшенням відстані від ринку чи постачально-збутового центру прибуток господарства зменшується внаслідок зростання виробництва.

Велике значення має місце розташування ферми у зв'язку з такими природними факторами як вода та клімат. Мікрокліматичні відмінності у зонах окремих господарств мають особливе значення для виробників овочів та фруктів

Топографія господарства у значній мірі зумовлює вибір культур, технологію їх вирощування, обсяг витрат виробництва й валового доходу. Топографія впливає як на відбір культур, так і на методи їх вирощування. Наприклад, дуже пересічені чи із стрімкими схилами ділянки найкращим чином можуть використовуватись під пасовища або для лісонасаджень.

Ґрунти являють собою третю характеристику земельних угідь, таку, якій фермер, як правило, надає найбільшого значення. Природна родючість ґрунтів дуже різна. Тому фермерське господарство зможе ефективно працювати лише за умови такого використання ґрунтів в усьому господарстві і такої системи ведення господарства, які забезпечували б найбільш вигідне безперервне виробництво, можливе у даних конкретних умовах.

Четвертою характерною ознакою природних угідь, що зумовлює організаційні рішення фермера є стабільність загальної площі земельних ресурсів. Обмеженість земельних ресурсів відіграє важливу роль для кожного конкретного виробника.

Обмеженість земельних ресурсів являє собою головний фактор, який впливає на ціну землі й капітальні витрати, необхідні для купівлі ферми. Фермер, який веде господарство на фермі економічнооптимального розміру повинен володіти великим капіталом для того, щоб зберегти власність на землю та інші основні засоби виробництва. Навпаки, спроби фермерів вести господарство без достатньої кількості капіталу приводить до того, що в країні є велика кількість малих нерентабельних підприємств.

Для рентабельного ведення господарства фермеру необхідно мати достатню кількість обігового капіталу, який використовується для покриття поточних виробничих затрат. Загальна кількість обігового капіталу, необхідного для виробництва сільськогосподарських культур (без витрат на збирання урожаю), коливається від кількох доларів на акр у зерновому господарстві до кількох сотень доларів на акр у виробництві деяких плодових овочевих та інших спеціальних культур.

Ферми, які виробляють тваринницьку продукцію, так і необхідні для її виробництва корми, потребують менше обігового капіталу, ніж спеціалізовані товари тваринницькі господарства - бройлерні, молочні, худобовідгодівельні господарства промислового типу. Таким чином, для рентабельного ведення сільського господарства фермер повинен мати значний обіговий капітал, вкладений в основні засоби. Ці капіталовкладення дуже різноманітні як з своєю природною формою, так і за терміном служби. Добрива, зерна, та інші засоби тимчасового використання (оборотні засоби) споживаються за один виробничий цикл. Строк служби машин та іншого рухомого майна, а також більшості будівель і споруд становить два і більше років: земля та деякі капіталовкладення в меліоративні споруди практично служать вічно.

Багато предметів тривалого користування, в які фермер вкладає свої капітали, з часом зношуються і стають нездатними далі служити у виробництві. Винятком є земля. У використанні землі можуть відбуватись певні зрушення, однак вона повністю не зношується.

Крім того, фермери мають враховувати як постійні так і змінні витрати використання основних фондів засобів виробництва.

Варто зауважити, що термін "витрати виробництва " характеризує затрати на одержання певного виду продукції за певний інтервал часу.

Отже, витрати бувають змінні і постійні. До постійних відносяться витрати, які існують незалежно від того, який об'єм виробництва досягнуто, принаймні, на відрізку короткострокового планування. Наприклад, орендна плата і виробничі приміщення, постійна робоча сила, амортизація техніки. Це - постійні витрати. Витрати другого виду змінюються залежно від масштабів виробництва. Можна сказати, що вони змінюються разом з об'ємом виробництва. Ці витрати називаються змінними і включають корми, добрива, насіння, отрутохімікати.