Зовнішня торгівля україни товарами у 1996—2000 pp., млрд дол. Сша

	1996	1997	1998	1999	2000
Експорт
Усього	14,4	14,2	12,6	11,6	14,6
Країни СНД	7,4	5,6	4,2	3,3	4,5
Інші країни світу	7,0	8,6	8,4	8,3	10,1
Імпорт
Усього	17,6	17,1	14,7	11,8	13,9
Країни СНД	11,2	9,9	7,9	6,7	8,0
Інші країни світу	6,4	7,2	6,8	5,1	5,9

Таблиця 8

Зовнішня торгівля україни послугами у 1996—2000 pp., млрд дол. Сша

	1996	1997	1998	1999	2000
Експорт
Усього	4,7	4,7	3,8	3,6	3,4
Країни СНД	3,5	3,3	2,3	2,2	2,1
Інші країни світу	1,2	1,4	1,5	1,4	1,3
Імпорт
Усього	1,2	1,4	1,4	1,1	1,1
Країни СНД	0,3	0,4	0,3	0,2	0,2
Інші країни світу	4,9	1,0	1,1	0,9	0,9

Експортний потенціал держави визначається обсягами товарів і послуг, що можуть бути вироблені в економічній та соціальній сферах і реалізовані на світовому ринку з максимальною користю для країни. Україна завжди мала досить значний експортний по­тенціал. Обсяги зовнішньоекономічного обороту за 1996—2000 рр. змінилися з 37,9 млрд дол. США до 33,1 млрд дол. Порівняно з 1999 р. обсяги експорту товарів і послуг у 2000 р. зросли на 18,4 % і становили 18 млрд дол., імпорту — на 17 %, і досягли 15,1 млрд дол. (табл. 6, 7, 8).

Провідне місце в експортному потенціалі займає продукція чор­ної металургії, що зумовлює певну монокультурність, яка підви­щує вразливість країни у сфері зовнішньоекономічних зв'язків. Експортний потенціал машинобудування використовується лише незначною мірою. До основних чинників, які певною мірою стри­мують розвиток українського експорту, можна зарахувати:

• негативні тенденції зростання в експорті частки сировинних товарів;

• значно ускладнений вихід на світові ринки українських під­приємств внаслідок протекціоністських заходів з боку низки країн світу щодо захисту власних ринків;

• недостатній розвиток системи сертифікації та контролю яко­сті експортної продукції в умовах зростання на світових ринках вимог не тільки до науково-технічних параметрів, а й до спожив­чих та екологічних характеристик продукції;

• відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості вітчизняних підприємств, низький рі­вень маркетингової діяльності, нескоординованість дій;

• критично недостатнє інвестування в перспективні експортно-орієнтовані проекти за рахунок внутрішніх і зовнішніх ресурсів;

• обмежені можливості використання іноземних інвестицій та кредитів для розвитку українського експорту внаслідок низького міжнародного рейтингу надійності України.

Розвиток експортного потенціалу України стримується також такими чинниками: низькою ефективністю виробництва, високою енерго- та матеріаломісткістю продукції, високим ступенем спра­цювання основних виробничих фондів, відсталістю технологічної бази більшості галузей народного господарства. Остання обста­вина не дає змоги переносити конкурентоспроможні технології військово-промислового комплексу (ВПК) у цивільні галузі. До цього слід додати велику залежність від імпорту енергоносіїв, проміжної продукції, машин та устаткування, економічно неви­правдане ввезення значних обсягів споживчих товарів, слабкий експортний та валютний контроль.

Україна має можливості для поліпшення своїх позицій на сві­товій господарській арені, однак досягти цього можна лише за умови проведення обґрунтованої національної політики щодо на­рощування експорту. Ефективна участь країни в міжнародному поділі праці надалі залежатиме не тільки від природних чинників, а й від «якості» національного економічного і науково-техніч­ного потенціалу та надійних гарантованих умов співробітництва з Україною іноземних фірм і організацій.