Спрага, голод, насичення

З харчуванням пов'язані такі відчуття, як спрага, голод і насичення.

Голод - відчуття необхідності вживання їжі, яке супроводжується складним комплексом проявів, що включають не тільки реакцію органів травлення, але й мотивацію пошуку їжі.

Апетит - бажання вживати їжу. Він може зберігатися навіть і після угамування голоду. На апетит вплива­ють емоції, наявність стимулів, які приваблюють чи, навпаки, відволікають від їжі.

Ситість - це відсутність бажання їсти, яке з'являється після вжи­вання їжі.

Суб'єктивним проявом голоду є поява таких неприємних відчуттів:

• "смоктання" в епігастральній ділянці,

• "печія", нудота,

• іноді - запаморочення, головний біль, загальна слабкість.

У результаті формуєть­ся поведінка, спрямована на усунення такого дискомфорту.

Поява відчуття голоду пов'язана із формуванням збудження у харчово­му центрі. У гіпоталамусі є центри го­лоду і насичення.

Центр голоду розташований в латеральній ділянці гіпоталамуса.

При його подразненні виникає стан поліфагії: стійке відчуття голоду навіть за умови повного шлунка.

Центру насичен­ня розташований в медіальній ділянці гіпоталамуса. Його подразнення призводить до відмови від їжі навіть за явного виснаження (гіпофагія).

Між латеральними і медіальними відділами гіпоталамічного центру існує тісна взаємодія. У латеральному відділі розташовані нейрони, які забезпе­чують інтегрування усіх складних зорових, слухових, нюхових, тактильних, смакових та ентероцептивних рефлексів, пов'язаних як із без­посереднім вживанням їжі, так і з організацією її пошуку.

З гіпоталамічним харчовим центром тісно пов'язані нейрони мигдали­ка і кіркові відділи лімбічної системи. Збудження цих ділянок забезпечує формування відповідних емоцій, які супроводжують відчуття голоду і на­сичення. Спільна активність усіх означених відділів забезпечує і початок поведінкової реакції, спрямованої на пошук їжі.

Збудження харчового центру відбувається під впливом трьох груп чинників:

а) метаболіти крові;

б) стан травного каналу;

в) нейрогормональні механізми.

Одним із механізмів, що викликають відчуття голоду, є скорочення по­рожнього шлунка, яке сприймається механорецепторами його стінки. Це суттєвий, але далеко не єдиний чинник, тому що після денервації шлунка або його видалення почуття голоду також виникає.

Стан, протилежний голоду, - відчуття насичення - також пов'язаний із подразненням рецепторів органів травного тракту: ротової порожнини,

шлунка, дванадцятипалої кишки.

Особливо важливе значення має напов­нення шлунка і дванадцятипалої кишки, що спричинює пригнічення цент­ру голоду.

Проте основні механізми, які забезпечують виникнення харчової моти­вації, а отже, і регулювання споживання їжі, пов'язані з гуморальним регу­люванням. Провідна роль у цьому належить концентрації у крові низки есенціальних продуктів метаболізму і рівня гормонів, що їх регулюють.

Одним із таких метаболітів є глюкоза. В організмі значно поширені глю-корецептори. Вони є у печінці, шлунку, тонкій кишці, гіпоталамусі. Особ­ливо важливі глюкорецептори гіпоталамуса. У ньому є також рецептори жирних кислот. Зниження у крові рівня глюкози і жирних кислот є осно­вою виникнення харчової мотивації.

На нейрони гіпоталамічного харчового центру впливають як нейро-медіатори, так і низка гормонів. Так, норадреналін (через р-адренорецеп­тори) активує харчову поведінку, а дофамінергічні нейрони, навпаки, пригнічують її.

До інгібіторів харчової поведінки належать також серо­тонін, низка пептидних гормонів, які виявлені в тканинах мозку (холецистокінін-панкреозимін, тиреотропний гормон, ендорфіни, інсулін).