4.Объект сравнительного правоведения и сравнительно-правовых исследований.

Поняття «об'єкт» і «предмет» науки не є тотож­ними. Поняття об'єкта науки є ширшим, ніж поняття її предмета. Об'єкт може бути і, як правило, є спільним для ряду наук, тоді як предмет однієї науки не може збігатися з предметом іншої науки.

Універсальним об'єктом правової науки виступає правова ре­альність. На думку О.Ф. Скакун, правова реальність — багаторівнева система правових засобів і явищ, що функціонує в усіх її струк­турних зв'язках із соціальною сферою держави, яка є антропо­логічною основою і простором права. Правова реальність — це всі прояви правового життя суспільства (колективних і індиві­дуальних суб'єктів права): юридична діяльність і її результати (правотворчі, правозастосовні та інші акти), правопорушення і юридична відповідальність, правове мислення, правове вчення, деформації правової свідомості (правовий нігілізм, правова дема­гогія) та інші, тобто всі правові елементи — ті, що впорядковані, й ті, що перебувають на стадії упорядкування (хаотичні)³.

Що ж входить в коло об'єктів порівняльного правознавства?

Досліджуючи питання про об'єкт порівняльного правознавства, М.М. Марченко відзначає, що його об'єктом завжди виступає правова реальність, яка об'єктивно існує в різних країнах. Об'єкт порівняльного правознавства ніким не вигадується і не виводиться ні з чого. Він існує в житті, у реальній дійсності¹.

На думку Ю.О. Тихомирова, об'єкти порівняльного право­знавства — не умоглядні висновки кабінетних учених, а реальні загальноправові процеси, що вимагають аналізу й оцінки, вжи­вання адекватних державно-правових заходів, і здійснення необ­хідних дій².

Порівняльне правознавство як наука зосереджується на роз­гляді тих аспектів правової реальності, які виступають як сукуп­ність компонентів, що зумовили єдність та відмінність правових проявів у рамках правових систем.

Об'єктом порівняльного правознавства є правова реальність, що включає всі без винятку правові явища, пов'язані з правовою системою суспільства, зокрема правові норми, правову культуру, правову ідеологію, правосвідомість, правові відносини, правову практику, правову психологію і т. ін. На сучасному етапі розвитку порівняльного правознавства до сфери його інтересів залучаються дедалі нові об'єкти.

6. Цели и задачи сравнительного правоведения.

Целью сравнительного правоведения является изучение законов и правовых систем различных государств с целью выявления новых закономерностей в развитии права и использования этих закономерностей для стимулирования общего развития правовой теории и юридического строительства.

Цели можно свести к нескольким основным:

· познавательная (глубокое и масштабное изучение правовых явлений в различных государствах);

· информационная (получение точных сведений о качественных моментах зарубежного права и их использование в отечественной юридической практике);

· аналитическая (обнаружение истоков правовых явлений в зарубежных системах права и выявление тенденций их развития);

· интегративная (четкая ориентация в разработке способов гармонизации и сближения правовых систем);

· критическая (конструктивный анализ отдельных институтов зарубежного права и его сопоставление с аналогичными институтами российского права);

· пропагандистская (информирование о значимости правовой системы страны).